Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №755/13774/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13774/26

Провадження №: 3/755/5183/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р.суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галига І.О., з участю прокурора Лавренюк Т.М., захисника Мовчанюка О.С., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мар`янка Донецької області, громадянки України, працюючої провідним фахівцем ГУ ДСНС у Київській області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу №958 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 27.08.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, будучи посадовою особою державного органу, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 02.03.2023 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 11.06.2025 о 21:23 несвоєчасно, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні повідомила, що вказаний адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 підсудний Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки згідно усталеної практики Київського апеляційного суду, місцем вчинення адміністративних правопорушень за ст. 172-6 КУпАП, щодо несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування після їх звільнення, необхідно вважати саме місце роботи (органу), де вони обіймали посаду, яка потребує обов`язкового декларування, на підтвердження надала копії судових рішень. Також, просила визнати винною ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності, призначивши адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_1 в судовому засіданні просила закрити провадження відносно неї, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Мовчанюк О.С. в судовому засіданні подав письмове клопотання про закриття провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків притягнення її до адміністративної відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено наступне.

Згідно з наказом Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 18.11.2021 № 285/к «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 переміщено на посаду старшого інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області з 22.11.2021.

19.10.2015 ОСОБА_1 прийняла Присягу працівника органів Державної пенітенціарної служби України.

Відповідно до ознайомлення особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 26.01.2023 ознайомлено з обов`язком подання декларації після припинення діяльності відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Наказом Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 24.02.2023 № 197/к «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» державний орган - це орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 03.01.2023 № 200-03/98-23 адресованого до Державної установи «Центр пробацїї», Державна установа «Центр пробації» в межах компетенції реалізує від імені держави управлінські функції у сфері виконання покарань, а отже є державним органом в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а його посадові та службові особи - суб`єктами на яких поширюється дія цього Закону відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Пунктом «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим є суб`єктами на яких поширюється дія даного Закону.

Визначення поняття «посадові особи» та «службові особи» в рамках підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону наведено у пункті 25 розділі II Роз`яснень щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 викладених у «Базі знань» на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Так, під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов`язків) відповідного працівника.

До представників влади належать, зокрема, працівники державних органів, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво»).

Адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово- господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів , виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Щодо інших працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування або технічні функції, то їх можна визнати посадовими чи службовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції (обов`язки).

Листом Центру пробацїї від 27.12.2023 № 2338/17-23 адресованим керівникам структурних підрозділів апарату Центру пробацїї зазначено, що в апараті Центру пробацїї суб`єктами декларування є директор, заступники директора, головний бухгалтер, начальники відділів/секторів, їх заступники, особи, які виконують обов`язки керівників цих підрозділів у разі, якщо ця посада вакантною, та підпорядкований їм персонал, крім провідних фахівців/фахівців:

1. Відділу оцінювання ефективності пробацїї;

2. Відділу фінансування бухгалтерського обліку та звітності;

3. Відділу інформаційних технологій;

4. Сектору комунікації та взаємодії з медіа;

5. Відділу матеріально-технічного забезпечення; *

6. Відділу по роботі з персоналом;

7. Юридичного відділу;

8. Сектору внутрішнього аудиту;

9. Сектору взаємодії з міжнародними партнерами;

10. Сектору цивільного захисту;

11. Відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення, а також провідних фахівців, які обіймають окремі посади.

Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Офіційний веб-сайт Державної установи «Центр пробацїї» (посилання - https://www.probation.gov.ua/) у розділі «Персоналу пробацїї - До уваги суб`єктів декларування - Корисна інформація» містить інформування, що в апараті обласних філій Центру пробацїї суб`єктами декларування є начальник філії та його заступник, начальник сектору бухгалтерського обліку та звітності, провідні фахівці (інспектора) та фахівці (інспектор) філії, крім посад провідного фахівця сектору бухгалтерського обліку та звітності, провідних фахівців (фахівця, інспектора) з документального забезпечення (діловода) та кадрової роботи, провідного фахівця філії з питань запобігання корупції, цивільної оборони, мобілізації та охорони праці, а також в галузі інформаційних технологій, оскільки в їх посадові обов`язки не входять завдання та функції уповноважених органів з питань пробацїї в сфері виконання покарань та здійсненням нагляду за засудженими.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого інспектора Деснянського .районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, будучи посадовою особою Державної установи «Центр пробації», є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 23.07.2021 № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб`єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Пунктом 1 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03.03.2022 № 2115-ІХ установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.

Абзацом 4 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.

Отже, ОСОБА_1 11.12.2023 припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування була зобов`язана подати Декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2024 року.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала Декларацію (ідентифікатор документа - 105c0alc-64a8-474d-b723-lcl8cl7b3578), лише 11.06.2025 о 21:23, а отже не своєчасно.

Також в протоколі зазначено, що оскільки ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного із корупцією, у зв`язку із виконанням функцій держави та подальшого припинення виконання вказаних функцій у Деснянському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, то місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу місця знаходження вказаного відділу, а саме: м. Київ, вулиця Ентузіастів, 9-В. Крім того, зазначено, що датою вчинення вказаного правопорушення є - 11.06.2025, а фактичним моментом виявлення слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 27.08.2026 року.

З такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на наступне.

Посилання у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення на те, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу - 27 серпня 2026 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності, неможна вважати переконливими, оскільки такий підхід не узгоджується з принципом правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та елементом справедливого судочинства.

Так, на думку суду факт неподання ОСОБА_2 щорічної декларації за 2023 рік (після звільнення) був встановлений ще 15.04.2024 року, що підтверджується повідомленням в.о. начальника сектору з питань запобігання та виявлення корупції Бабкіна Олексія № 439-17 від 15.04.2024 року.

27.01.2026 Національним агентством з питань запобігання корупції складено лист № 47-05/4868-26, у якому прямо зазначено, що Національним агентством встановлено факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації. Разом із цим листом до Національної поліції України були направлені матеріали щодо ОСОБА_1 , у тому числі відомості з інформаційно-комунікаційної системи Єдиного державного реєстру декларацій, для перевірки встановлених обставин та вирішення питання щодо складення протоколу за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Водночас для визначення початку перебігу строку у цій справі вирішальне значення має те, що 30.01.2026 зазначені матеріали НАЗК офіційно надійшли до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та були зареєстровані за вх. № 8183-2026.

Відповідно до ст. 255 КУпАП уповноважені посадові особи органів Національної поліції наділені правом складати протоколи за статтями 172-4 - 172-9 КУпАП, за встановленими законом винятками.

Тобто не пізніше 30.01.2026 орган, уповноважений на складення протоколу щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, вже отримав конкретні відомості: про особу, щодо якої встановлено порушення; про вид декларації; про факт її несвоєчасного подання; про дату фактичного подання декларації; відповідні відомості з Реєстру декларацій; а також матеріали НАЗК, направлені саме для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Більше того, 05.02.2026 ці матеріали були направлені до Управління стратегічних розслідувань у місті Києві для організації їх розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, навіть якщо не пов`язувати початок перебігу строку з датою встановлення факту НАЗК 27.01.2026, не пізніше 30.01.2026 уповноваженому на складення протоколу органу вже були відомі фактичні дані про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 6 «Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого рішенням НАЗК від 20.08.2021 року № 539/21, у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб`єкти декларування, повідомляє про це Національне агенство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агенства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1) надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Законодавець у ч. 4 ст. 38 КУпАП зазначає про можливість накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, з урахуванням двох обставин: протягом 6 місяців з дня його виявлення, але не пізніше 2 років з дня його вчинення. Тобто законодавець пов`язує строк у 2 роки з попередньою обставиною виявленням правопорушення. Таким чином, ці дві обставини за змістом вказаної норми не можуть враховуватись окремо при вирішенні питання щодо обчислення строку для накладання адміністративного стягнення, оскільки друга обставина (сплив 2 років з моменту вчинення) є похідною від першої (протягом 6 місяців з дня його виявлення).

За таких обставин, вказівка законодавця, що міститься в ч. 4 ст. 38 КУпАП, на дату виявлення правопорушення є першочерговою у визначенні строку відносно будь-якого правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Друга обмежувальна вимога щодо спливу 2 років з дня вчинення правопорушення є другорядною і може застосовуватися лише при дотриманні умов першої вимоги, яка пов`язана зі спливом 6 місячного терміну з дня виявлення правопорушення. Дотримання такого взаємозв`язку є обов`язковим в питанні, що пов`язано з виконанням вимог ст. 38 КУпАП.

На переконання суду, несвоєчасне проведення ефективної адміністративної перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути підставою для штучного продовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.

Окреслені судом орієнтири щодо застосування положень ст. 38 КУпАП при розгляді справ за ст. 172-6 КУпАП дозволяють дійти висновків, що датою вчинення правопорушення є наступний день після спливу строку на подання декларації, а датою виявлення порушення є дата отримання інформації про несвоєчасне подання декларації з офіційних джерел уперше.

Саме такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2019 у справі № 149/2498/17.

Верховний Суд зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, уповноваженим складати відповідний протокол, а днем виявлення правопорушення слід також вважати день, коли до такого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, днем початку перебігу строку накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП по факту несвоєчасного подання щорічної декларації за 2023 рік (після звільнення) слід вважати: 01 квітня 2024 року - момент вчинення та 30.01.2026 року - момент виявлення.

В розумінні ст. 38 КУпАП, 2 роки з моменту вчинення сплинули 01.04.2026 року, а 6 місяців з моменту виявлення - 30.07.2026 року.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом, з незалежних від суду причин, строки, визначені у ч.4 ст.38 КУпАП, вже закінчились.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час надходження до суду вказаного адміністративного матеріалу сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з цим, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, у суду відсутні підстави зазначати в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст.33, 38, 172-6, 247, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП - закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: