Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №755/6429/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6429/26

Провадження №: 2/755/6831/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіної Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість:

- за договором позики №78262528 у розмірі 6 948,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 2 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 4 948,00 грн;

- за кредитним договором №35026-03/2023 у розмірі 27 100,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 7 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 20 100,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав покладені на нього зобов`язання за договорами, грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

07 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

11 червня 2026 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що позивач не надав доказів укладення спірних кредитних договорів. Наявні в матеріалах справи копії договорів не можуть вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам статтей 5, 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Не надано доказів отримання позичальником грошових коштів. Не надано доказів відступлення прав вимог за кредитними договорами. А також звертає увагу на нарахування відсотків після закінчення дії договорів.

У відповіді на відзив позивач вказує на обгрунтованість позовних вимог, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису або електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Щодо договору №78262528

31 березня 2023 року між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78262528, з електронним підписом одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. строком на 10 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 %/день.

Вказаний договір укладений за допомогою одноразового ідентифікатора s7IM4UMLRY, факт виплати грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача.

Особиста інформація позичальниці викладена у договорі кредиту, вказує що саме ОСОБА_1 заповнювала формуляри для отримання на сайті фінансової компанії кредиту, а отримання та акцептування електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, що прирівнюється до власноручного підпису відповідачки свідчить про належне ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

21 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду № 11 до Договору факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за Договором позики №78262528 від 31 березня 2023 року., що підтверджується витягом з реєстру прав вимог № 10 від 21 вересня 2023 року (а. с. 41).

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття „продаж дебіторської заборгованості" та „продаж прав боргових вимог".

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Згідно положень частини першої статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч.1 ст.1051 Цивільного кодексу України)

При цьому, за змістом ч.2 ст.1051 Цивільного кодексу України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не можу ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами. (ч.2 ст.58, ст.59 Цивільного процесуального кодексу України)

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Відповідно до розрахунку заборгованості, внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором позики №78262528 утворилась заборгованість у розмірі 6 948,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 2 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 4 948,00 грн, проте з вказаним розрахунком суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки, позичальник мав виплатити на користь фінансової компанії 10 квітня 2023 року суму боргу у розмірі 2 500,00 грн, що складається з: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2 000,00 грн, та процентами у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до умов договору процентна ставка складає 2,5 %, знижена процентна ставка складає 1 % та відсоткова ставка за понадстрокове користування кредитом становить 2,7 %.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Нечіткі або двозначні положення договорівіз споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові ОП КЦС Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), за результатми розглядуваної справи зробив висновок, що: "тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 1 440 грн. Тому касаційний суд вважає, що з урахуванням меж касаційного перегляду, постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню».

У договорі № 78262528 від 31 березня 2023 року сторони домовились про три види відсотків, позивач ні в позові ні шляхом надання повного розрахунку заборгованості належним чином не обгрунтував нарахування 4 948,00 грн, враховуючи, що умови договору є двозначними, що передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків, суд дійшов висновку про стягнення суми відсотків у розмірі 500,00 грн.

Щодо кредитного договору №35026-03/2023

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №35026-03/2023, з електронним підписом одноразового ідентифікатора W0135.

Згідно п. 1.1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 7 000,00 грн.. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2, Договору, Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 15 квітня 2023 року.

Пунктом 1.3 Договору кредиту встановлено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2.50 % на добу.

Вказаний договір укладений за допомогою одноразового ідентифікатора W0135, факт виплати грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача.

Особиста інформація позичальниці викладена у договорі кредиту, вказує що саме ОСОБА_1 заповнювала формуляри для отримання на сайті фінансової компанії кредиту, а отримання та акцептування електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, що прирівнюється до власноручного підпису відповідачки свідчить про належне ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.

03 липня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Інвеструм» укладено договір факторингу № 3072023.

Відповідно до пункту 1.2 Договору на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договір, та отримує права вимоги по зобов`язанням за основним договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку № 2 до цього договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказував про відсутність доказів переходу прав вимог за кредитним договором.

Відповідач скориставшись правом на подання відповіддю на відзив не надав суду належних та допустимих доказів переходу до ТОВ «Стар Файненс Груп» право вимоги за кредитним договором №35026-03/2023 від 22 березня 2023 року.

В матеріалах справи наявний лише акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 03 липня 2023 року, однак вказаний акт не підтверджує що ТОВ «ФК «Інвеструм» передало а ТОВ «Стар Файненс Груп» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором.

Таким чином договір від 27 жовтня 2023 року укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» №3072023, відповідно до умов якого, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №35026-03/2023 від 22 березня 2023 року згідно витягу з реєстру прав боржників від 29.12.2021 року, не має правового значення для справи, оскільки позивачем не доведено набуття ТОВ «Стар Файненс Груп» право вимоги за кредитним договором №35026-03/2023 від 22 березня 2023 року.

За наведених обставин вимоги позивача про стягнення боргу з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №35026-03/2023 у розмірі 27 100,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 7 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 20 100,00 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи порушення умов договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78262528 у розмірі 2 500,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 2 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 500,00 грн, в іншій частині позов не підлягає задоволенню.

В порядку статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 222,33 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 525, 526, 530, 599, 610, 631,1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78262528 у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 222,33 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

С у д д я -