Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №753/12692/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12692/26

провадження № 3/753/3883/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Монін І.В. розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

До Дарницького районного суду м. Києва 10 червня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 675011 від 25.05.2026, встановлено, що ОСОБА_1 25.05.2026 о 10-45 год. за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 13/1, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме:поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

У судовому засіданні ОСОБА_1 подав заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, у якому зауважив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини, а отримані докази отримані із істотним порушенням у зв`язку із чим просив закрити справу про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінив докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю, встановив наступне.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

За нормою ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 675011 від 25.05.2026, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 25.05.2026 о 10-45 год. за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 13/1, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме:поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Під час події адміністративного правопорушення проводилась відео зйомка на бодікамеру. Відтак, з урахуванням викладеного, суддя приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій;

- відеозаписом з нагрудної бодікамери № 473860, № 472345 які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та були досліджені суддею, на якому зафіксовано під час відеофіксації обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 130 КУпАП відповідальність передбачена, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. Таким чином, зазначена норма містить декілька самостійних складів адміністративних правопорушень, які відрізняються за своєю об`єктивною стороною. Зокрема, керування транспортним засобом у стані сп`яніння передбачає встановлення факту перебування особи у відповідному стані під час керування, тоді як відмова від проходження огляду полягає саме у відмові водія від проходження передбаченого законом огляду. Отже, сам факт відмови від проходження огляду не є тотожним установленню факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис, суд дійшов висновку, що ним підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому судом встановлено, що відповідно до дослідженого відеозапису з нагрудної бодікамери № 473860, № 472345, у працівників поліції були обґрунтовані припущення вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння та саме він керував транспортним засобом.

Зокрема, ОСОБА_1 перебував у транспортному засобі на момент виявлення останнього інспекторами патрульної поліції, крім того, на відеозаписі з бодікамери зафіксовано факт перегляду інспектором патрульної поліції відеозапису з камери «Безпечне місто», на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу за кілька хвилин до його зупинки працівниками поліції.

Таким чином, враховуючи наявні відеозаписи, у суду не вбачається сумнівів, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а його доводи про те, що він не керував транспортним засобом, суд оцінює як спробу останнього уникнути адміністративної відповідальності.

Доводи про те, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, не є предметом розгляду даного провадження. Таким чином доводи, наведені в клопотання про закриття, про те, що в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» патрульним поліцейським не було повідомлено підстави зупинки транспортного засобу, не можуть свідчити про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вказані обставини не входять до об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Враховуючи особу правопорушника, конкретні обставини вчиненого ним правопорушення, а саме: відсутність щирого каяття, не усвідомлення суспільної небезпечності, не усвідомленням того, що володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди, суд вбачає підстави для застосування адміністративного стягнення передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КпАП України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості правопорушника, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 23 КУпАП, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 283, 284, 247 КУпАП України, суд, -

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисячі) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави, судовий збір, в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять гривень) грн. 60 (шістдесят) коп.

Прийняти постанову, якою довести до відому начальника УПП в місті Києву ДПП НПУ про можливі неналежні дії підпорядкованих працівників щодо нескладання протоколу затримання з метою вжиття з цього приводу відповідних заходів реагування.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Суддя: І.В.МОНІН