Окрема думка від 15 вересня 2026 р. у справі №758/2964/24 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1

у справі № 758/2964/24

(провадження № 13-75зво26)

Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) 16 вересня 2026 року розглянула заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами у порядку статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року та відмовила у відкритті провадження за цією заявою.

Відмовляючи у відкритті провадження за виключними обставинами судового рішення, про перегляд якого ставив питання ОСОБА_2 , Велика Палата зазначила таке.

Наразі кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України, перебуває на розгляді в Оболонському районному суді міста Києва.

Цей суд ухвалою від 18 лютого 2026 року задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 18 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 11 червня 2026 року постановив остаточне рішення у справі «Бяльський проти України», в якому констатував порушення стосовно ОСОБА_2 (заява № 5379/25) статті 3, пункту 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою, надмірної тривалості тримання під вартою з підстав, які з часом стали неналежними, а також недоліків у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою (недостатньо швидкий перегляд питання про тримання під вартою.

Як зазначено в Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

За змістом абзацу дев`ятого частини першої статті 1 та глави 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів.

У рішенні ЄСПЛ «Бяльський проти України» від 11 червня 2026 року за завдану вказаними порушеннями шкоду міжнародна судова установа визначила для заявника справедливу сатисфакцію - 9 750 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та 250 євро в якості компенсації судових та інших витрат. Про необхідність вжиття інших, ніж виплата коштів, заходів індивідуального характеру в зазначеному рішенні Суду не йдеться.

ОСОБА_2 у своїй заяві порушує питання про перегляд за виключними обставинами ухвали суду першої інстанції щодо продовження тримання його під вартою.

Очевидно, що належним засобом restitutio in integrum, коли мова йде про констатоване ЄСПЛ порушення статті 5 Конвенції може бути розгляд у тому чи іншому вигляді питання про можливість звільнення особи з-під варти (чи то при наступному продовженні тримання під вартою, чи при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу тощо), а це питання належить до компетенції не Великої Палати, а відповідного слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (під час судового розгляду), рішення яких можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Мотиви викладення окремої думки

Не погоджуючись з ухваленим Великою Палатою судовим рішенням, вважаю за необхідне викласти окрему думку з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили (частина перша статті 460 КПК України).

Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами встановлені у статті 462 КПК України і, на мою думку, заява ОСОБА_2 цим вимогам відповідала.

За таких обставин я вважаю, що згідно з вимогами статті 464 КПК України за заявою ОСОБА_2 необхідно було відкрити кримінальне провадження за виключними обставинами, здійснити перегляд судового рішення за правилами, встановленими у статті 466 КПК України, а за наслідками перегляду постановити судове рішення у відповідності з вимогами статті 467 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, а також те, що перегляд судового рішення у цій справі за правилами, встановленими у статті 466 КПК України, раніше не здійснювався, вважаю, що процесуальних перешкод для відкриття кримінального провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_2 у Великої Палати не було.

Суддя ОСОБА_1