Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №308/12227/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 308/12227/24

провадження № 51-457 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023070000000150, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Актюбинськ, Республіка Казахстан, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2025 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, та виправдано у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Як вбачається з обвинувального акта, 14.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 512 за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею

0,5179 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2021 (із змінами, внесеними ухвалою цього ж суду від 28.12.2021) у справі № 308/9006/21 на зазначену земельну ділянку накладено арешт із забороною розпорядження та користування нею. Розгляд цього питання відбувався за участі ОСОБА_6 .

У подальшому ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.11.2023 у справі № 308/10888/23 арешт земельної ділянки скасовано.

Разом з тим, у період дії арешту, з 16.12.2021 по 20.11.2023 на земельній ділянці за відома ОСОБА_6 проводилися будівельні роботи, що підтверджується оглядами місця події від 17.11.2022 та 20.02.2023. Роботи виконувало ПП «КЛІМАТ-ТРЕЙД», директором якого з 15.06.2021 є ОСОБА_6 .

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 , будучи обізнаним про ухвалу суду та встановлену нею заборону розпорядження та користування земельною ділянкою, маючи можливість її виконати, умисно не вжив заходів щодо припинення користування нею, продовжив будівельні роботи, чим не виконав ухвалу суду.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суди безпідставно дійшли висновку про те, що ухвала слідчого судді не є судовим рішенням, невиконання якого охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 382 КК України. На думку прокурора, відповідно до ст. 369 КПК України ухвала є формою судового рішення, яке постановляється як слідчим суддею, так і судом, а тому ухвала Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року є ухвалою суду у розумінні ст. 382 КК України. До того ж стверджує, що заборона користування земельною ділянкою, що встановлена вищевказаною ухвалою суду, охоплювала проведення на ній будівельних робіт.

Крім того, посилається й на те, що апеляційний суд не перевірив належним чином усі доводи апеляційної скарги, не надав оцінки доказам у їх сукупності та безпідставно відмовив у клопотанні про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404, статей 23, 370, 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокуроркасаційну скаргу підтримала.

Виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із виправдувальним вироком, в апеляційній скарзі прокурор порушував питання щодо неправильного встановлення фактичних обставин та оцінки доказів, а також неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ч. 1 ст. 382 КК України.

За результатами апеляційного розгляду суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишив без змін виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 .

Колегія суддів не погоджується з ухвалою апеляційного суду виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Статтею 369 КПК України передбачено, що судовими рішеннями є вироки, ухвали та постанови, а згідно приписів ч. 2 ст. 110 даного Кодексу судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам статей 369, 371-374 цього Кодексу. Крім того, як вбачається з положень

ч. 2 ст. 369 КПК України, рішення слідчих суддів відносяться до системи судових рішень.

За таких обставин, касаційний суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2021, з урахуванням змін, внесених ухвалою цього суду від 28.12.2021, якою переглянута ухвала слідчого судді щодо арешту майна та на належну ОСОБА_6 земельну ділянку накладено арешт із забороною розпорядження та користування нею, за своїм процесуальним значенням є ухвалою слідчого судді, тому не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, не ґрунтується на правильному застосуванні положень кримінального закону, оскільки його невиконання охоплюється диспозицією вказаної норми матеріального права.

Разом із цим, належне вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_6 складу вказаного кримінального правопорушення потребувало встановлення змісту обов`язків, покладених на нього ухвалою апеляційного суду від 16.12.2021, його обізнаності про такі обов`язки, реальної можливості їх виконання та умисного характеру невиконання.

Так, апеляційним судом вказаною ухвалою було накладено арешт на земельну ділянку із забороною користування і розпорядження нею та в мотивувальній частині зазначено про необхідність збереження земельної ділянки у незмінному правовому статусі, без зміни зовнішнього вигляду, з метою запобігання її перетворенню та забудові, при цьому суд не вказав на необхідність заборони проведення будь-яких будівельних та земляних робіт, пославшись на те, що

ОСОБА_6 не є забудовником, оскільки жоден із наявних в матеріалах провадження дозволів не видавався на його ім`я.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає неспроможним висновок суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що заборона користування не охоплювала заборону проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт.

Крім того, прокурор обґрунтовано стверджує про те, що під час апеляційного розгляду безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, з посиланням на повноту їх дослідження судом першої інстанції, без належної перевірки доводів наведених стороною обвинувачення.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 438 КПК України у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене та ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3