Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №393/511/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 393/511/22

провадження № 51-16км26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121040000500, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоандріївка Новгородківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2014 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 345, статтями 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, звільненого 6 лютого 2018 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 2 місці 5 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Інформацію про ОСОБА_6 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Згідно з вироком суду, 29 серпня 2022 року приблизно 2:30 у ОСОБА_6 , котрий перебував поряд з будинком, в якому проживає малолітня ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), яку він знав раніше, виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій, без її добровільної згоди.

Тоді він зайшов на територію вказаного домоволодіння та обійшовши будинок, наблизився до відчиненого вікна кімнати, в якій спала ОСОБА_9 , зняв москітну сітку, проник до середини кімнати та шляхом погроз заподіяння шкоди життю і здоров`ю дитини, змусив ОСОБА_9 вилізти з ним через вікно та піти до приміщення літньої кухні.

Далі ОСОБА_6 , діючи умисно, протиправно, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, порушуючи нормальний психологічний та соціальний розвиток останньої, котра в силу свого віку не могла чинити опору та уникнути протиправних дій стосовної неї, погрожуючи малолітній застосуванням фізичного насильства, проти її волі, примусив її стати навколішки обличчям до нього та проник своїм статевим органом в тіло малолітньої ОСОБА_9 шляхом орального контакту, без добровільної згоди потерпілої, вступивши з нею в статевий акт.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок суду змінив, визначив дату, з якої необхідно обраховувати строк відбування покарання ОСОБА_6 , а також зарахував у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення. В решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

На думку захисника, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які до того ж, є неналежними і недопустимими та неправильно оцінені судом.

При цьому, в основу вироку покладено недостовірні свідченнях потерпілої та її матері, а показання ОСОБА_6 про непричетність до вчинення злочину, суд безпідставно не взяв до уваги, як і клопотання сторони захисту про недопустимість протоколів слідчих дій, висновків експертів та інших доказів.

Крім іншого, зазначає про відсутність підпису уповноваженої особи в постанові про призначення групи прокурорів від 22 серпня 2022 року, та, як наслідок, відсутності у прокурорів повноважень у даному кримінальному провадженні.

Про вищевказані порушення сторона захисту зазначала в апеляційних скаргах, однак вони залишились поза увагою апеляційного суду.

Отже, судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК і підлягають скасуванню.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений і його захисник підтримали касаційну скаргу, просили скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Водночас, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 як в суді першої, так і апеляційної інстанції вину у вчиненому не визнав. Будучи допитаним місцевим судом він пояснив, що потерпілу ОСОБА_9 знає через її матір - ОСОБА_10 , з якою вони були у близьких відносинах, проте будь-яких відносин з потерпілою не мав. Вважає, що ОСОБА_10 на нього образилась, оскільки він відмовився від неї, а потерпіла ОСОБА_9 дала проти нього показання, оскільки підтримує свою матір.

Разом з цим, ОСОБА_6 відмовився відповідати на запитання суду чи перебував він в день події за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання потерпілої), та пояснив, що 29 серпня 2022 року не мав з потерпілою дій сексуального характеру та до цього також не мав.

Однак, твердження засудженого про непричетність до вчинення кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд ретельно дослідив докази, які мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у його вчиненні, обґрунтовано послався на показання малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , котра пояснила, що в день події приблизно о 2:00 ночі ОСОБА_6 проник до помешкання через вікно, яке було відкрито, знявши перед цим москітну сітку, та зґвалтував її. Спочатку він запитав чи має вона грошові кошти, на що потерпіла відповіла, що ні та запропонувала віддати мобільний телефон, щоб він її відпустив. Вона намагалась встати, а він не давав цього зробити, стверджував, що нанесе їй тілесні ушкодження. Вона розповіла, як обвинувачений вимагав лягти спочатку на живіт, потім на спину, як торкався руками її грудей, цілував вухо, зняв з неї шорти, торкався язиком її статевого органу, приспустив штани та поклав її руку на свій статевий член і почав водити рукою по ньому. Зазначила, що ОСОБА_6 був одягнутий у маску. Далі він наказав помитися і з цією метою вони полізли через вікно до літньої кухні, він взяв її на руки. У приміщенні кухні він наказав їй розвернутися та не дивитись, щоб не бачити його лице, взяв рушник та одягнув його на лице. Потім він наказав їй взяти свого статевого члена до ротової порожнини, погрожував, що у разі відмови нанесе тілесні ушкодження. Вона це зробила і після цього у обвинуваченого відбулася еякуляція в її ротову порожнину. Потерпіла сплюнула сперму, а обвинувачений почав її витирати, використовуючи миючий засіб. Потім він поставив її на коліна, а сам ззаду намагався статевим членом проникнути в її анальний отвір, однак цього не відбулось. Підтвердила, що ОСОБА_6 фотографував її оголеною, знімав відео, коли вона брала член до ротової порожнини, а також сфотографував контакти в її телефоні. Він вчиняв такі дії з метою її залякати, погрожував, що розішле її оголені фотографії друзям, якщо вона комусь розповість про подію. Пояснила, що обвинувачений погрожував їй фізичною розправою, тому вона підкорялась його вимогам та можливості покликати матір у неї не було, боялася, що у нього може бути ніж. Побачила, що обвинувачений одягнений у маску тоді, коли вилізали з будинку, пізніше ОСОБА_6 впізнала за його очима та статурою. Впізнала його тоді, коли вони перебували у літній кухні, а саме коли він одягав на лице рушник, тоді побачила його губи та очі. Також впізнала його голос. Пояснила, що до її статевого органу ОСОБА_6 проникав своїм пальцем та язиком.

Допитана у суді свідок ОСОБА_10 підтвердила, що коли відбулась подія, донька її розбудила, вона вся трусилася від страху та повідомила, що ОСОБА_11 заліз до неї в кімнату через вікно та хотів її зґвалтувати. Свідок детально розповіла про обставини вчинення ОСОБА_6 протиправних дій про які вона дізналась безпосередньо від потерпілої. Зазначила, що дитина не схильна до вигадування якихось подій, завжди говорила їй правду та не брехала. Підтвердила, що донька прийшла до неї в шортах з орнаментом кавуна, які в подальшому були вилучені працівниками поліції. Про подію донька їй повідомила приблизно о 3:00-4:00 годині. Схожі показання надала свідок ОСОБА_12 , котра є бабою потерпілої.

Суд звернув увагу на те, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не були очевидцями злочину, однак про обставини зґвалтування дізнались безпосередньо від дитини, одразу після події.

На думку Верховного Суду, показання потерпілої та свідків є логічними, послідовними, вони узгоджуються між собою і з іншими доказами, а твердження ОСОБА_6 про недостовірність цих показань, не підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що показання потерпілої та згаданих свідків не були єдиними або вирішальними доказами у цьому провадженні.

Так, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 29 серпня 2022 року ( ОСОБА_10 повідомила, що обвинувачений здійснив відносно її доньки сексуальне насильство, задовольнив статеву пристрасть оральним та іншими способами); протоколі огляду місця події від 29 серпня 2022 року (оглянуто домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , вилучено речі, папілярні візерунки тощо); протоколах огляду предметів від 29 серпня 2022 року; протоколах огляду місця події від 30 серпня 2022 року та огляду предметів від 31 серпня 2022 року; протоколах огляду місця події від 29 серпня 2022 року (потерпіла добровільно видала свої речі, на місці події виявлено та вилучено папілярні візерунки); протоколах відібрання біологічних зразків у ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , для проведення експертизи від 19, 20 вересня та 31 серпня 2022 року); висновку експерта від 14 жовтня 2022 року (крім іншого, встановлено групу крові ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , а також те, що виявлена на наволочці слина може належати як потерпілій так і підозрюваному) та інших доказів.

З дослідженого судом висновку експерта від 6 вересня 2022 року

(№ СЕ-19/112-22/6834-Д) вбачається, що сліди пальців рук, які виявлені та вилучені 29 серпня 2022 року в ході огляду місця події ( АДРЕСА_2 ), залишені мізинцем правої руки, середнім та вказівним пальцями лівої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_6 .

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки сліди пальців рук, які вилучені під час огляду літньої кухні належать ОСОБА_6 і вони були отримані безпосередньо після події, то це додатково підтверджує правдивість показань потерпілої відносно розвитку цієї події.

Крім цього, судом було безпосередньо досліджено висновки експертиз від 19 вересня 2023 року (№ СЕ-19/102-22/13838-БД) та від 23 листопада 2023 року (№ СЕ-19/102-22/13840-БД), зміст яких детально відображено у вироку.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що вищевказаним висновком експерта від 23 листопада 2023 року було встановлено, що на наданих на дослідження сірих шортах з орнаментами «кавуна» виявлені сліди сім`яної рідини та клітини з ядрами, сперматозоїдів не виявлено. Також, крім іншого, встановлено, що генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на наданих на дослідження сірих шортах з орнаментами «кавуна», є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка крові потерпілої ОСОБА_9 та зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 .

Експерт ОСОБА_13 у суді підтвердив, що дійсно, на шортах з орнаментами «кавунів» були виявлені змішані клітини з ядрами, що належать потерпілій та обвинуваченому. Також було зроблено вісім вирізок та на одному з об`єктів виявлено позитивний результат сім`яної рідини.

Таким чином, з урахуванням висновку експертизи та пояснень експерта, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на шортах з орнаментами «кавунів», в які була одягнена потерпіла ОСОБА_9 у момент події, виявлено сліди сім`яної рідини і клітини з ядрами, які належать обвинуваченому ОСОБА_6 , що також підтверджує правдивість показань потерпілої з приводу розвитку події. При цьому твердження ОСОБА_6 про фальсифікацію експертного висновку не знайшли свого підтвердження, як і припущення останнього про те, що шорти могли витерти в місці, де знаходились його біологічні зразки.

Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що експертизи від 19 вересня 2023 року (№ СЕ-19/102-22/13838-БД) та від 23 листопада 2023 року (№ СЕ-19/102-22/13840-БД) були призначені постановами слідчого від 29 серпня та 15 вересня 2022 року, а обвинувальний акт поданий до суду 15 листопада 2022 року.

Отже, висновки експертиз отримані через значний проміжок часу, а тому не могли бути відкриті стороною обвинувачення під час надання доступу до матеріалів досудового розслідування 14 листопада 2022 року. Водночас, вказані докази отримані в процесуальний спосіб, а тому є допустимими доказами.

При цьому, з матеріалів справи видно, що до дослідження судом висновків експертиз (№ СЕ-19/102-22/13838-БД, № СЕ-19/102-22/13840-БД), ці докази були попередньо відкриті стороні захисту.

Відтак, колегія суддів вважає неспроможними твердження захисника про те, що вищевказані експертні висновки отримані з порушенням встановленої процедури.

Також в касаційній скарзі захисник посилається на висновок експерта № 480 від 30 серпня 2022 року, як на доказ невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, який на його думку, не було враховано судом.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок експертизи, як і всі надані докази, були досліджені судом першої інстанції та отримали відповідну оцінку.

Так, з висновку експерта № 480 від 30 серпня 2022 року вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 будь-яких видимих тілесних ушкоджень у виді синців, саден, ран, а також будь-яких ушкоджень в ділянці статевих органів і заднього проходу не виявлено.

За клопотанням сторони захисту судом було допитано експерта ОСОБА_14 , котра пояснила, що під час експертизи потерпілу в присутності матері запитували про обставини кримінального провадження, а її пояснення містяться у висновку. На запитання експерт відповіла, що дівоча пліва потерпілої може пошкодитись, оскільки вона не м`ясиста, вузька, однак пошкоджена не була. Не виключено, що дівочу пліву потерпілої можливо пошкодити двома пальцями руки. Якщо в анальний прохід ввести предмет то можливо його пошкодити, для чого необхідно застосувати значну силу. Пошкодження жіночої пліви за обставин, які зазначала потерпіла, є можливим, а також може бути неможливим. На це питання конкретно відповісти неможливо.

Проаналізувавши показання експерта та зроблений ним висновок, суд констатував, що вони не доводять того, що версія потерпілої з приводу події є неправдивою. При цьому зазначив, що висновок експерта лише вказує про відсутність в потерпілої будь-яких тілесних ушкоджень, однак остання у своїх показаннях і не стверджувала, що їй було спричинено ушкодження.

Крім цього, відсутність ушкоджень у ділянці статевих органів та заднього проходу потерпілої також не свідчить про неправдивість її показань, оскільки вищенаведені докази категорично не доводять обов`язковість наявності тілесних ушкоджень у потерпілої при застосуванні до неї того характеру дій з боку ОСОБА_6 , про які вона стверджує у своїх показаннях.

Отже, всупереч твердження сторони захисту, суд першої інстанції надав належну оцінку як висновку експертизи № 480 від 30 серпня 2022 року, так і показанням самого експерта, котрий її проводив.

Також обґрунтовано суд послався на висновок судової психологічної експертизи від 17 жовтня 2022 року (№ 3646/22-267) яким встановлено, що за матеріалами відеозапису допиту за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , задана кількість відкритих питань, що не мають активного випереджувального характеру, виключають несамостійність у відповідності з психологічною специфікою спілкування.

Крім іншого встановлено, що інформація, яка виявлена під час перегляду відеозапису допиту потерпілої, вказує на психологічну достовірність показів про які вона повідомляла: достатність відомостей у показаннях, відповіді та пояснення потерпілої дозволяють встановити чітку хронологічну послідовність, при яких вона стала жертвою сексуального злочину. На підставі аналізу інформативно-смислового змісту сполучених нею відомостей можна відтворити вихідну подію, її деталі, особливості виникнення, перебігу та наслідки. При цьому комплекс ознак, які вказують на достовірність показів, які надавала потерпіла під час допиту, докладно відображені в дослідницькій частині висновку.

Крі цього у висновку зазначено, що дій примусового до дачі свідчень характеру (погроз, залякувань, образ, змістовних текстових підказок для відповідей, навідних запитань, дій, що упереджують дії опитуваної особи) з боку особи, котра здійснювала допит та присутніх осіб, в ході проведення не фіксуються.

До того ж, присутня на допиті мати потерпілої в проведення допиту не втручалася і жодного разу не заважала та не надавала текстові підкази своїй малолітній доньці, не контролювала її відповіді, що в свою чергу спростовує твердження ОСОБА_6 про вигадування інформації матір`ю щодо сексуального насильства відносно її доньки з метою помститись йому. Мати потерпілої демонструє щирі та глибокі емоції переживання та розпачу від почутого та по завершенню слідчої дії не втримується та починає плакати, що вказує на переживання нею ситуації та що її донька дійсно зазнала сексуального насильства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає неспроможними твердження сторони захисту про недостовірність показань, наданих потерпілою ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_15 і.

Водночас, висновком експерта від 19 жовтня 2022 року (№ 3645/22-27) встановлено, що під час допиту ОСОБА_6 , запис якого було досліджено експертом, останній постійно знаходився в стані психологічної напруги та стресу, що супроводжувалось змінами в його психоемоційному стані через прояв таких жестів та міміки, які характерні при наданні неправдивої інформації відносно поставлених питань слідчим у досліджуваній ситуації.

Визначено суттєві ознаки суперечностей між вербальними та невербальними поведінковими проявами ОСОБА_6 під час проведення допиту, а саме: емоційний фон насторожено пригнічений, виявляється вичікувальна та оборонна позиція через звинувачення окремих осіб, надавав детальні пояснення тільки в контексті виправдовування своїх дій; схематичність інформативно-смислового змісту пояснень, що є ознакою заздалегідь підготовленої розповіді про обставини події; ініціативно повідомляє про себе позитивні відомості, активно демонструє соціально схвалювану позицію; змінювався темп: коли виявлялись ознаки недостовірності інформації, яка повідомлялась, спостерігались зміни тембру голосу, появи мовних недоліків; тримав зоровий контакт тільки у випадках коли намагався завірити слідчого в тому, про що повідомляв, в інших випадках блукаючий погляд або відведення його в бік та до низу; кліпання очима; обмежена жестикуляція; щільний стиск рота; емоційний фон настрою ОСОБА_6 є незмінним на протязі всього допиту і характеризується як насторожений.

Отже, за результатами проведеного комплексного порівняльного аналізу відеозапису допиту, експертом зроблено висновок про наявність ознак психологічної недостовірності показань ОСОБА_6 відносно інформації та поставлених питань слідством: ОСОБА_6 імовірно приховує достовірну інформацію щодо загального перебігу події, а саме починаючи з вечора 29 серпня 2022 року; ОСОБА_6 імовірно приховує достовірну інформацію відносно того, які стосунки були між ним та малолітньою та чи здійснював відносно неї будь-які дії сексуального характеру.

При цьому під час проведення допиту ознак, які вказували б на наявність явного або прихованого психологічного тиску, відкритих або прихованих погроз ОСОБА_6 з боку учасників вказаних дій та сторонніх осіб не виявлено.

Висновком судово-психіатричної експертизи від 13 вересня 2022 року № 294 встановлено, що ОСОБА_6 у момент скоєння правопорушення не страждав та тепер не страждає психічним захворюванням, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Підстав сумніватися в правильності висновків, зроблених експертами у цьому кримінальному провадженні, які попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків немає, а їх висновки містять опис проведених досліджень та мотивовані відповіді на поставлені запитання. Враховуючи, що експертизи були призначені та проведені з дотриманням вимог КПК, а висновки експертів відповідають вимогам ст. 101, 102 Цього кодексу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ці докази належним та допустимим.

У підсумку, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 152 КК.

Таким чином, версія ОСОБА_6 про непричетність до вчинення зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , перевірена належним чином та спростована безпосередньо дослідженими і оціненими судом першої інстанції доказами, зокрема, показаннями самої потерпілої щодо обставин події, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які дізнались про злочин одразу після його вчинення від потерпілої, показаннями експертів, а також письмовими доказами наявними в матеріалах справи (протоколами слідчих дій, висновками експертиз тощо).

Відтак, доводи сторони захисту про те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 гуртуються тільки на свідченнях потерпілої та її матері, є необґрунтованими.

На переконання колегії суддів, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, доведена поза розумним сумнівом, а тому підстави вважати, що вирок суду побудований на припущеннях відсутні.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.

Клопотання сторін розглянути відповідно до вимог закону (зокрема, клопотання сторони захисту про недопустимість протоколів слідчих дій, висновків експертів тощо), а твердження захисника про фальсифікацію доказів не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами сторони захисту, доводи яких за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, з дотриманням вимог статей 404, 405, КПК перевірив зазначені в них вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, належним чином умотивувавши свої висновки.

При цьому, предметом ретельної перевірки суду були доводи сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 29 серпня 2022 року та відеозапису до нього, оскільки, на думку захисту, на цифрових носіях не було вказано з якого саме технічного пристрою містився відеозапис, не зазначено яким саме чином було перенесено відеозаписи з цифрових пристроїв (відеокамери і фотоапарату) на один флеш накопичувач, не містилася інформація про те, чи цифровий носій являється оригіналом або копією чи дублікатом оригіналу відеозапису (чи відеозаписів), зроблених цифровими технічними пристроями. Аналогічні доводи захисник наводить в касаційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи ці доводи вказав, що у згаданому протоколі зазначено про застосування технічних засобів фіксації, а саме цифрової відеокамери «Panasonic HC V-260» та цифрового фотоапарату «Nikon D7200», а до протоколу додано фототаблицю та флеш-накопичувач з відеозаписом. При цьому очевидно, що фотографії було зроблено цифровим фотоапаратом «Nikon D7200», а відеозапис проводився за допомогою цифрової відеокамери «Panasonic HC V-260», тобто відеозапис, доданий до цього протоколу, здійснений саме за допомогою цього технічного приладу.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, один і той же електронний документ може існувати на різних носіях, і всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Тому ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року (справа № 751/6069/19) визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Отже, флеш-накопичувач є виключно електронним носієм електронного документа, а всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним. У цьому конкретному випадку відеозапис, що міститься на флеш-накопичувачеві, є оригінальним електронним документом, який безпосередньо був досліджений судом у судовому засіданні в присутності сторін. На переконання суду цей відеозапис стосується цієї слідчої дії та відтворює зміст проведення слідчої дії.

Водночас, будь-які неточності чи помилки, зазначені слідчим під час складання протоколу слідчої дії, не свідчать про автоматичну недопустимість доказу.

Слід звернути увагу, що з аналогічних підстав суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження сторони захисту про недопустимість компакт-диску з відеозаписом допиту підозрюваного.

Відносно тверджень сторони захисту про недопустимість висновків експертиз від 19 вересня 2023 року (№ СЕ-19/102-22/13838-БД) та від 23 листопада 2023 року (№ СЕ-19/102-22/13840-БД), оскільки вони були отримані через тривалий проміжок часу, то суд апеляційної інстанції визнав ці твердження необґрунтованими, зазначивши, що у разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Крім того, перевіряючи доводи про недопустимість доказів, зокрема протоколів огляду місця події та відповідно висновків експертів, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що як під час проведення слідчих дій, так і після цього, ОСОБА_6 , його захисник та інші учасники, зауважень до протоколів оглядів не висловлювали та зауважень не мали.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час досудового розслідування та при розгляді кримінального провадження в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведено необхідні експертизи, належним чином з`ясовані обставини, що характеризують об`єкт і об`єктивну сторону кримінального правопорушення, допитані всі особи, показання яких має істотне значення для кримінального провадження, а тому твердження захисника про відсутність належних доказів вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є необґрунтованими.

З вищенаведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

На думку колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає неспроможними твердження захисника про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК, а також про відсутність в діях ОСОБА_6 складу цього кримінального правопорушення.

Що стосується визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, то слід вказати, що під час розгляду кримінального провадження по суті прокурор надав оригінал постанови про визначення групи прокурорів від 22 серпня 2022 року, що не заперечується стороною захисту та не суперечить вимогам КПК. Твердження сторони захисту про відсутність підпису на копії постанови, а також про порушення порядку дослідження доказів, через надання оригіналу цієї постанови прокурором у судових дебатах, були перевірені судами попередніх інстанцій та обґрунтовано відхилені.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, статтями 50, 65 КК визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Санкція ч. 4 ст. 152 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.

В ході призначення покарання місцевий суд врахував, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, дані про його особу, котрий неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується негативно, соціальних зав`язків немає, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Урахувавши всю сукупність наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 152 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Суд апеляційної інстанції погодився з видом та розміром призначеного ОСОБА_6 покарання та зазначив, що останній знехтував гарантіями, закріпленими у ст. 3 Конституції України, та посягнув на статеву свободу та статеву недоторканість неповнолітньої особи проти її волі, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи, яка його вчинила.

Крім цього апеляційний суд звернув увагу на наслідки вчиненого кримінального правопорушення для потерпілої ОСОБА_9 , котра має негативні зміни в емоційному стані, а саме: знижений настрій, пригніченість, деяку емоційну вразливість та емоційну ізольованість, невпевненість, підвищений рівень тривоги та страху, внутрішню напруженість, звуження кола спілкування, які в свою чергу вплинули на якість її життя та активне соціальне функціонування потерпілої.

Отже, Верховний Суд вважає, що покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_16