Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №609/506/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 609/506/25

провадження № 61-4991св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Катерняк О. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Хоми М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у листопаді 2007 року вона познайомилася з ОСОБА_5 , який купив будинковолодіння по сусідству з нею у с. Биківці Кременецького району Тернопільської області та почав у ньому проживати. На той час ОСОБА_5 був розлучений, а вона перебувала у шлюбі, спілкувалися з ОСОБА_5 як сусіди. У листопаді 2008 року її чоловік помер, на її утриманні залишились неповнолітні діти. Після смерті чоловіка ОСОБА_5 допомагав їй по господарству, а навесні 2009 року між ними виникли романтичні відносини, в обох на меті було створити нову сім`ю. З весни 2009 року вони почали проживали разом у її будинку, між ними склалися фактичні сімейні відносини: вони спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, разом здійснювали утримання домогосподарства, працювали, виїжджали на заробітки, придбавали майно, утримували господарство, виховували її дітей. Своє господарство ОСОБА_5 доглядав, аби воно не втратило риси жилого та доглянутого.

3. 27 липня 2024 року ОСОБА_5 був мобілізований до Збройних Сил України. Під час несення ОСОБА_5 військової служби вони підтримували постійний зв`язок. 04 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у Курській області ОСОБА_5 зник безвісти.

4. 16 жовтня 2024 року вона отримала сповіщення сім`ї № 53.

5. 18 жовтня 2024 року за її заявою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що її чоловік ОСОБА_5 зник безвісти при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Новий Путь Курської області.

6. Встановлення факту проживання однією сім`єю має для неї юридичне значення, оскільки надасть можливість реалізувати права члена сім`ї особи зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, брати участь у заходах щодо його розшуку, отримувати інформацію від компетентних органів, підтримувати зв`язок із військовими структурами та, у разі необхідності, здійснювати догляд за ним у медичному закладі.

7. Позивач вказувала, що вона із ОСОБА_5 фактично проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, а іншим способом встановити цей юридичний факт неможливо.

8. Враховуючи наведені обставини, позивач просила суд встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_5 у період з 2009 року по 04 жовтня 2024 року (т. 1 а. с. 11, 12).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

9. Шумський районний суд Тернопільської області рішенням від 12 грудня 2025 року (т. 2 а. с. 204-233), залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року (т. 3 а. с. 116-121), позов ОСОБА_1 задовольнив. Встановив факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у період з 2009 до 04 жовтня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

11. 14 квітня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Панфілова Д. А., через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що надані позивачем докази у своїй сукупності є недостатніми для встановлення заявленого факту.

13. Суди не встановили правової мети звернення позивача до суду, жодних відмов державних органів або обмежень/перешкод у здійсненні пошуку ОСОБА_5 позивачем документально не підтверджено.

14. У матеріалах справи відсутні належні докази спільного бюджету та побуту, взаємних прав та обов`язків позивача та ОСОБА_5 за 15 років спільного проживання.

15. Свідчення опитаних свідків позивача є непрямими, жоден із них навіть не був у будинку ОСОБА_5 , не жив разом із позивачем та не міг достеменно знати про наявність подружніх відносин між позивачем та ОСОБА_5 . В цілому показання свідків носять загальний характер і не містять посилань на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність правових підстав, які входять до предмета доказування у подібних правовідносинах.

16. Фотографії, які були оглянуті судом першої інстанції та визнані належним підтвердженням подружніх відносин судом апеляційної інстанції, не містять дат, опису осіб, які зображені на фотознімках, подій та прив`язки до території.

17. Позивач, постійно виїжджаючи за кордон у період із 2009 по 2024 роки, не могла постійно проживати з чоловіком, вести спільне господарство та мати спільний бюджет.

18. Сповіщення, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 , містить адресу не самої ОСОБА_1 під її прізвищем (адресатом сповіщення), а саме адресу реєстрації та проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 . Жодного доказу, що саме ОСОБА_5 вніс дані про ОСОБА_1 до своєї особової справи, у власну заяву, анкету, автобіографію або особисто вказав її близьким родичем матеріали справи не містять.

19. Акт обстеження житлово-побутових умов домогосподарства і фактичного місця проживання особи від 08 травня 2025 року не передбачений жодним нормативно-правовим актом, форма його не затверджена, він не міг бути складеним діловодом Потуторівського старостинського округу за відсутності у неї дискреції повноважень. Крім того зміст цього акта повністю дублює твердження самого позивача, викладеним у позовній заяві, і не відповідає іншим фактичним даним та доказам, які містяться у матеріалах справи та були встановлені під час розгляду справи по суті.

20. Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, що позивач та ОСОБА_5 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

21. Від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

22. Верховний Суд ухвалою від 04 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Панфілова Д. А., на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

23. У травні 2026 року матеріали цивільної справи № 609/506/25 надійшли до Верховного Суду.

24. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, від 18 червня 2024 року у справі № 308/16170/22, від 25 березня 2026 року у справі № 709/2037/24 [пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].

25. Також підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

26. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 липня 1989 року Биковецькою сільською радою Шумського райбюро ЗАГСу Тернопільської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 41).

27. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер у селі Биківці Шумського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Биковецькою сільською радою (т. 1 а. с. 42).

28. Після смерті ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 не перебувала в інших шлюбах.

29. Шумський районний суд Тернопільської області рішенням від 22 липня 2016 року у справі № 609/772/16-ц визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0901 га. Право власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 лютого 2017 року № 80275868 (т. 1 а. с. 14, 15).

30. 15 грудня 2005 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 розірвано, що підтверджується повторним свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Шумським районним відділом ДРАЦС (т. 1 а. с. 44).

31. Після розірвання вказаного шлюбу ОСОБА_5 не перебував в інших шлюбах.

32. 07 листопада 2007 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_10 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за №1569. Реєстрацію правочину підтверджує витяг з Державного реєстру правочинів від 07 листопада 2007 року № 4913384, а право власності ОСОБА_5 на зазначений будинок - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 листопада 2007 року № 16672614 (т. 1 а. с. 22, 23).

33. Актом обстеження житлово-побутових умов домогосподарства та фактичного місця проживання особи від 08 травня 2025 року № 24, складеним комісією Потуторівського старостинського округу Шумської міської ради, встановлено, що з весни 2009 року ОСОБА_5 проживав разом із ОСОБА_1 у її домоволодінні на АДРЕСА_1 як чоловік і жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Зазначеним актом також зафіксовано, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, утримували господарство та здійснювали спільні витрати. Акт складено комісією у складі діловода ОСОБА_14 , сусідів ОСОБА_23 , ОСОБА_15. (т. 1 а. с. 19, 20).

34. Допитані у суді першої інстанції як свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили викладені в акті від 08 травня 2025 року обставини щодо спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період 2009-2024 роки.

35. З довідки старости Потуторівського старостинського округу від 08 травня 2025 року № 20 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 2009 року проживали разом як подружжя, мали спільний побут і господарство, а після зникнення ОСОБА_5 саме ОСОБА_1 повідомила про це орган місцевого самоврядування та активно цікавилася його пошуком (т. 1 а. с. 21).

36. 17 липня 2024 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15 травня 2025 року № 246 (т. 1 а. с. 17).

37. Сповіщенням сім`ї від 16 жовтня 2024 року № 53 ОСОБА_1 повідомлено, що солдат ОСОБА_5 , гранатометник військової частини НОМЕР_4 , зник безвісти 04 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новий Путь Курської області (т. 1 а. с. 18).

38. З акта службового розслідування за фактом зникнення безвісти рядового ОСОБА_5 , затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_16 03 листопада 2024 року, вбачається, що 04 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Новий Путь Курської області під час виконання бойового завдання група військовослужбовців 3 штурмової роти, рухаючись на броньованому автофургоні, були атаковані FPV-дронами ворога, регулярних військ збройних сил рф, екіпаж спішився, броньований автофургон був знищений. Близько 21 год 30 хв було втрачено зв`язок та візуальний контакт з рядовим ОСОБА_5 .

39. У розділі 4 вказаного акта службового розслідування зазначено близьких родичів ОСОБА_5 - цивільна дружина ОСОБА_1 , 1970 року народження, вказано її адресу та номер телефону. Про інших близьких родичів не зазначено (т. 1 а. с. 36-40).

40. Після отримання інформації про зникнення безвісти ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 звернулась до державних органів із заявами про розшук ОСОБА_5 , зокрема 16 листопада 2024 року подала заяву до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також 18 жовтня 2024 року звернулася до правоохоронних органів, у зв`язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12024211010000474 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (т. 1 а. с. 29, 30).

41. З роздруківки телефонних з`єднань ОСОБА_1 з абонентом за номером НОМЕР_5 (вказаний номер телефону належав ОСОБА_5 , що підтверджується актом службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 ) за період з 16 липня по 29 вересня 2024 року вбачається, що у вказаний період мало місце регулярне щоденне спілкування телефоном між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , значна частина розмов є тривалими, 30-40 хв, максимальна тривалість однієї розмови 46 хв. (т. 1 а. с. 48-53).

42. Документи, що належали ОСОБА_5 , перебувають на зберіганні у ОСОБА_1 .

43. Також у матеріалах справи є фотознімки, на яких зображені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , разом із членами її сім`ї (т. 1 а. с. 62).

44. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (справа № 609/1543/24). Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2025 року до участі у справі в якості заінтересованих осіб були залучені повнолітні діти ОСОБА_5 від першого шлюбу - ОСОБА_2 , 1996 року народження, та ОСОБА_3 , 1998 року народження, а також сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . У подальшому ухвалою суду від 30 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 у цій справі було залишено без розгляду у зв`язку із наявністю спору між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони, які заперечувати проти встановлення такого факту (т. 1 а. с. 58-61).

45. У березні 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 направлено ОСОБА_2 сповіщення сім`ї №73 про зникнення безвісти ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 133).

46. З пояснень ОСОБА_2 у судах першої та апеляційної інстанцій вбачається, що вона спілкувалася з своїм батьком ОСОБА_5 рідко, останній раз приблизно у 2017 році, за місцем проживання батька у с. Биківці ніколи не була.

47. 26 травня 2025 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до начальника Шумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про вчинення кримінального правопорушення, із змісту якої вбачається, що після зникнення ОСОБА_5 громадянка ОСОБА_1 , яка на момент його зникнення перебувала з ним у фактичних стосунках без укладення шлюбу, незаконно заволоділа документами (т. 2 а. с. 24).

48. За вказаною заявою ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження за частиною першою статті 357 КК України, а саме: можливе незаконне заволодіння документами, що належали ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 136).

49. Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які проживають у с. Биківці та є сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та свідок ОСОБА_20 , який є священнослужителем церкви Пресв. Богородиці у с. Биківці та проживає з 1998 року у цьому селі, підтвердили у суді першої інстанції факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та дружини з 2009 року до 2024 року у будинку ОСОБА_1 , надавши детальні пояснення щодо спільного побуту, спільного будівництва гаражу, тераси, котельні, їх спільної праці на городах як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_5 , спільного виховання дітей ОСОБА_1 , спільного відвідування церкви на релігійні свята, зокрема, на Великдень ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом несли один кошик як сім`я. Усі свідки сприймали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як сімейну пару, вказували, що ОСОБА_5 жив у ОСОБА_1 як господар та її чоловік.

50. Свідки ОСОБА_21 (сусідка матері ОСОБА_5 ), ОСОБА_22 (яка пояснила, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_5 ), які проживають у с. Великі Загайці, де проживала мама ОСОБА_5 , пояснили, що ОСОБА_1 вони не знають і ніколи її не бачили, вона не приїжджала з ОСОБА_5 до його матері, в тому числі і на її похорон у 2017 році, на запитання ОСОБА_22 у 2017 році ОСОБА_5 пояснив, що не налагодив особисте житті і нічого не повідомляв про стосунки із ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

51. Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

52. Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України; на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

53. В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

54. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення,

а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року

у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

56. Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї неодноразово зауважувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц та від 05 лютого 2020 року

у справі № 712/7830/16-ц.

57. Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

58. Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

59. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

60. У свою чергу спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

61. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

62. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

63. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

64. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга

статті 77 ЦПК України).

65. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

66. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

67. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

68. У справі, що переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказах встановили, що з весни 2009 року ОСОБА_5 почав проживати разом із ОСОБА_1 у належному їй житловому будинку на АДРЕСА_2 , де сторони проживали спільно аж до моменту мобілізації ОСОБА_5 до Збройних Сил України у липні 2024 року, вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, підтримували сімейні відносини, турбувалися один про одного, мали взаємні права та обов`язки.

69. Зазначені обставини підтверджуються тим, що в акті службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 вказана цивільною дружиною ОСОБА_5 , що свідчить про те, що саме позивач була визначена ОСОБА_5 особою, з якою він підтримував найближчі сімейні зв`язки.

70. Сповіщення сім`ї про зникнення безвісти ОСОБА_5 було направлено ОСОБА_1 16 жовтня 2024 року (через 12 днів після зникнення безвісти), в той час як дочці ОСОБА_5 - ОСОБА_2 таке сповіщення було надіслане у березні 2025 року (після звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_5 та залучення до участі у справі повнолітніх дітей ОСОБА_5 ).

71. Відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про зникнення безвісти ОСОБА_5 , а також до реєстру осіб, зниклих безвісти, внесено за заявою позивача ОСОБА_1 .

72. Існування сімейних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтверджується також письмовими роздруківками телефонних з`єднань (значна частина з яких має тривалість 30-40 хв), з яких вбачається регулярне спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 під час проходження ним військової служби.

73. У матеріалах справи наявні фотознімки спільного проведення часу ОСОБА_5 з членами сім`ї позивача.

74. Документи, що належали ОСОБА_5 , перебували на зберіганні у ОСОБА_1 .

75. Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які є сусідами, проживали поруч із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , та свідок ОСОБА_20 , який є священнослужителем церкви Пресв. Богородиці у с. Биківці, підтвердили існування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 протягом тривалого часу (з 2009 року і до моменту зникнення безвісти ОСОБА_5 ) усталених сімейних відносин, притаманних подружжю, ведення ними спільного господарства, спільного будівництва ними допоміжних та господарських приміщень як у господарстві, належному ОСОБА_1 , так і господарстві ОСОБА_5 , спільної праці на присадибних ділянках, спільного виховання дітей ОСОБА_1 .

76. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2009 року до моменту зникнення безвісти ОСОБА_5 у жовтні 2024 року, ведення із ним спільного господарства, бюджету, витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

77. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

78. Доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили правової мети звернення позивача до суду, є безпідставними, оскільки позивач зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне їй для реалізації прав як члена сім`ї особи, зниклої безвісти.

79. Доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності є недостатніми для встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , по своїй суті зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

80. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, від 18 червня 2024 року у справі № 308/16170/22, від 25 березня 2026 року у справі № 709/2037/24,є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначеній заявником справі, та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними. У наведених заявником справах суди, вирішуючи питання щодо встановлення юридичних фактів, виходили із конкретних обставин кожної справи та наданих сторонами доказах, а тому відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанції не врахували висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду.

81. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

82. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

83. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

84. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

85. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

86. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

87. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

88. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров