Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №303/1589/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 303/1589/25

провадження № 61-5073св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Мукачівська окружна прокуратура,

відповідачі: Великолучківська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лучки»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026року, ухвалену колегією у складі суддів Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2025 року Мукачівська окружна прокуратура звернулася до Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним та скасування рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

2. Мотивувала тим, що 29 листопада 2021 року рішенням Великолучківьскої сільської ради Мукачівського району Закарпатської області № 1188 передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 2122781200:01:003:0016. У подальшому ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2023 року. 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 на підставі договору оренди передав у користування ТОВ «Агро-Лучки» спірну земельну ділянку. Вважала, що земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади незаконно.

3. У зв`язку з цим просила суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 29 листопада 2024 року № 1188 «Про передачу земельних ділянок у власність» у частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки вартістю 72 683,34 грн, кадастровий номер 2122781200:01:003:0016, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 2122781200:01:003:0016, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області;

- стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір на суму 6 056 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та мотиви їх ухвалення

4. Ухвалою від 02 липня 2025 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області залишив позовну заяву Мукачівської окружної прокуратури без розгляду.

5. Закарпатський апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року скасував ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 липня 2025 року, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

6. 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 липня 2026 року залишити в силі.

7. Мотивує скаргу тим, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, вважаючи, що вимоги закону про обов`язкове внесення коштів на депозитний рахунок суду не мають зворотної дії в часі (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу Мукачівська окружна прокуратура зазначає, що на час звернення до суду з позовом цивільне процесуальне законодавство не містило вимог про обов`язок внесення коштів на депозитний рахунок. Вважає, що посилання відповідача на перехідні положення Закону № 4292-ІХ є некоректними, оскільки це є норма матеріального, а не процесуального права. Вважає, що оскільки ЦПК України не містить вказівки щодо зворотної дії вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Провадження у суді касаційної інстанції

9. Ухвалою від 04 травня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

10. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

11. 01 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

12. Судом встановлено, що Мукачівська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння у березні 2025 року.

13. 12 березня 2025 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі Закон № 4292-ІХ), який набрав чинності 09 квітня 2025 року. Зазначеним законом внесено зміни до чинного законодавства, спрямовані на захист прав добросовісного набувача нерухомого майна. Зокрема, внесено зміни у частину четверту статті 177 доповнити абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови

14. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що Закон № 4292-ІХ має зворотну дію у часі в частині обов`язку прокуратури внести грошові кошти на депозитний рахунок суду з огляду на те, що суд першої інстанції не ухвалив рішення у справі по суті спору до набрання чинності зазначеним законом.

15. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у Законі № 4292-ІХ відсутні норми, які вказують на зворотну дію в часі абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України.

16. З такими висновками колегія суддів погоджується, керуючись такими міркуваннями.

17. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується ретроспективності вимог абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України, зміни до якої внесені Законом № 4292-ІХ.

18. Ухвалою від 12 березня 2025 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області відкрив провадження у справі (т. 1 а. с. 45-46).

19. Ухвалою від 23 червня 2025 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області залишив позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі та надав строк для усунення недоліків, а саме для надання прокурором документа, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (т. 1 а. с. 164-169). Суд першої інстанції вважав, що вимоги абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України мають зворотну дію в часі.

20. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

21. Частинами третьою, четвертою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

22. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5, відповідно якої суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

23. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

24. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

25. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

26. Також зазначеним Законом було доповнено абзацом 2 частину четверту статті 177 ЦПК України, який передбачає додання до позовної заяви документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, у разі подання, зокрема, прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.

27. Зазначена редакція частини четвертої статті 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто після подання позовної заяви у цій справі та відкриття провадження у справі (березень 2025 року).

28. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

29. Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

30. Заявник помилково посилається на вказаний Закон, не беручи до уваги ту обставину, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не передбачено зворотну дію у часі для приписів частини четвертої статті 177 ЦПК України, посилаючись на положення процесуального закону, які не підлягають застосуванню у цій справі.

31. Суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позовної заяви прокурора без руху та у подальшому для залишення позову без розгляду, оскільки редакція частини четвертої статті 177 ЦПК України набула чинності після відкриття провадження у цій справі.

32. Аналогічного висновку про ретроспективність дії абзацу 2 частин четвертої статті 177 ЦПК України дійшов Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2026 року у справі № 536/512/25.

33. Крім того, необхідно зауважити, що положення Закону № 4292-IX набрали чинності 09 квітня 2025 року, у той час як прокурор звернувся до суду з позовом у березні 2025 року.

34. У пункті 2 розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

35. Наведені положення Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 4292-IX після набрання чинності цим Законом створили у сторін цього спору неоднакового розуміння того, чи поширюється на прокурора у цій справі обов`язок внести на депозитний рахунок суду вартості майна, про витребування якого він просить, навіть після відкриття провадження у справі судом, тобто встановлення відсутності недоліків позовної заяви.

36. Як зазначав Верховний Суд у постановах від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25, від 13 липня 2026 року у справі № 305/2027/23 визначальним у цій справі є не стільки дія Закону № 4292-IX у часі (у тому числі, зворотна), скільки загалом сфера його застосування.

37. Так, за змістом частини п`ятої статті 390 ЦК України суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

38. Положення Закону № 4292-IX розраховані на вирішення правових ситуацій, пов`язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього Закону залежать від підстав пред`явленого позову.

39. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, який у постановах від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25, від 25 лютого 2026 року у справі № 603/102/25, від 13 липня 2026 року у справі № 305/2027/23 та інших. У зазначених постановах суд вирішував подібне до цієї справи процесуальне питання та зазначив, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

40. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

41. У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор звертаючись до суду із цим позовом, посилався на незаконність відведення земельної ділянки на користь первісного набувача з огляду на те, що останній набув спірну земельну ділянку після того, як попередньо використав своє право на отримання у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених статтею 121 ЗК України, чим порушив одноразовість отримання земельної ділянки у власність. В таких діях ОСОБА_2 як первісного набувача прокурор вбачав недобросовісність. Натомість, прокурор чітко не зазначив про добросовісність/недобросовісність остаточного набувача, у якого просить витребувати спірну земельну ділянку.

42. Враховуючи зазначене, без оцінки доказів та обставин справи під час розгляду справи по суті відсутні підстави для застосування приписів частини п`ятої статті 390 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду та, відповідно, скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду.

43. На аналогічному правозастосування неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07 серпня 2026 року у справі № 370/1679/24.

44. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судом першої інстанції вимог абзацу 2 частин четвертої статті 177 ЦПК України, оскільки такі мотиви заявника суперечать чинній правозастосовчій практиці, згідно з якою зазначена норма не застосовується у разі, якщо провадження у справі за позовом прокурора відкрито до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.

45. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, від 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21, оскільки правові висновки у зазначених постановах стосувалися обов`язковості врахування положень Закону № 4292-ІХ під час вирішення судами спорів по суті, натомість у цій справі правове питання мало процесуальний характер, оскільки стосувалося зворотної дії у часі вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви. У справі, в якій ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, вирішувалося питання процесуального характеру, а отже вказані заявником правові висновки є нерелевантними.

46. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду апеляційної інстанції не спростували.

Щодо судових витрат

49. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржуване судове рішення без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров