Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №398/7899/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/7899/25

провадження № 22-ц/4809/1320/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року (суддя Москалик В.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У грудні 2025 року АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 507,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.10.2019 відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту. 28.11.2023 відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.9.2. договору); тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % (п.9.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60 % (п.9.5. договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". На підставі укладеного договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 10/27, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 28.11.2023 в сумі 793 (сімсот дев`яносто три) грн 18 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приват Банк» просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.04.2026 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.

Обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що відповідачка скористалась кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

Вказав, що відповідачка перестала вносити кошти посилаючись на "спірну" операцію яка була проведена по її картці НОМЕР_1 06.05.2024. В ході перевірки зазначеної інформації встановлено, що Банком було зафіксовано повідомлення про шахрайські дії. З метою повного та об`єктивного з`ясування обставин Службою Безпеки ПриватБанк було проведено перевірку. В ході перевірки було встановлено, що 06.05.2024 в період 16:14:53 до 16:17:56 з карткового рахунку НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), були списані кошти в сумі 36399,99 грн., шляхом проведення 4 операцій по зняттю готівки в банкоматі. Авторизація в банкоматах була проведена за допомогою токену карткового рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), який був приєднаний до системи безконтактної оплати GOOGLE PAY, про що свідчить відповідне повідомлення направлене клієнту в Channels. Аналіз системи фотофіксації мережі АТМ АТ КБ Приватбанк виявив, що операцію по зняттю коштів проводила невстановлена особа, який авторизувався приклавши смартфон з вікритим додатком GOOGLE PAY до NFC рідера банкомату.

В ході перевірки логів входу до особистого кабінету Приват24 виявлено авторизації з пристрою нехарактерного для клієнта: № картки Оперета ІПН ПІБ Картка потерпілого НОМЕР_8 ОСОБА_2 НОМЕР_1 . Авторизація була здійснена шляхом зміни паролю входу до особистого кабінету Приват24 за допомогою картки НОМЕР_5 та коректного введення PIN коду до неї. Під час аналізу системи VRS виявлено, що 06.05.2024р о 16:46:57 ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зверталась до банку зі свого фінансового телефону НОМЕР_6 .

В ході розмови клієнт розповіла про те, що спілкувалась з третьою особою, котра повідомила про спроби списання коштів. Під час даного спілкування ОСОБА_1 передала дані PIN коду карти, про що зізналась у своєму зверненні до банку.

Враховуючи це Банк не несе відповідальності у разі, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, Ідентифікатор користувача, паролі системи "Приват24", пароль(ніку) MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті несумлінного виконання Клієнтом умов їх зберігання і використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів".

Згідно Договору Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту. Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.9.5. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 14.05.2026, 26.11.2025 . має заборгованість - 44507,0 грн., яка складається з наступного: 35793,18 грн. - заборгованість за тілом кредита, 8713,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Водночас, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено наявні в матеріалах справи докази, та необґрунтовано відмовлено в частині позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03.10.2019 відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту. 28.11.2023 відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила її умови.

Відповідно до п.9.2 умови договору такі: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн, тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією.

Відповідно до п.9.3, 9.4, 9.5 договору процентна ставка, відсотків річних: 42,0 %; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,0 %.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті.

Відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії - 10/27, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку, договором б/н від 01.12.2025 та довідкою банку від 28.05.2025.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 заборгованість за кредитним договором становить 44 507,10 грн, з яких: 35 793,18 грн - за кредитом, 8 713,92 грн - за відсотками.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 12024121060001064 від 10.06.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, 10.06.2024 о 17:19 до Олександрійського РВП ГУНП надійшло звернення від ОСОБА_1 , яка повідомила, що 06.05.2024, тобто під час дії воєнного стану, невстановлена особа, під приводом працівника банку АТ КБ "ПриватБанк", заволодівши персональними даними банківської картки № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк", де в подальшому невстановленим шляхом здійснила перерахування грошових коштів з вказаної банківської картки на невстановлений рахунок у розмірі 35 000 грн., чим спричинила ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 35 000 грн.

Згідно з випискою за рахунком ОСОБА_1 , наданою банком, 06.05.2024 було здійснено зняття готівки в банкоматі в загальній сумі 35 000,00 грн., після чого 10.06.2024 ОСОБА_1 звернулася з заявою про злочин до правоохоронних органів. На теперішній час досудове розслідування за вказаним фактом триває.

На долученому до позовної заяви аудіозапису, зафіксовано розмову ОСОБА_1 з працівником банку, відповідачка телефонувала зі свого фінансового номеру телефону - НОМЕР_7 , повідомила про намір заблокувати свої платіжні картки у зв`язку з тим, що їй телефонували невідомі особи, назвавшись працівниками АТ КБ "ПриватБанк", і вона повідомила їм "всі коди".

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що позивач не довів належними, достовірними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльностю сприяла втраті, незаконному використанню персональної інформації відповідачки, що була в розпорядженні банку.

З урахуванням того, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12024121060001064 від 10.06.2024, триває, суд вважає передчасними та недоведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 35000,00 грн., а також в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 8713,92 грн., які були нараховані на загальну суму кредитної заборгованості без можливості виокремлення сум процентів, нарахованих на тіло кредиту, використаного відповідачкою.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до пунктів 136, 139, 140, 146, 147 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 2 березня 2024 року у справі №456/4026/21, від 11 вересня 2024 року у справі №753/12781/23, від 27 листопада 2024 року у справі №190/2037/23, від 01 листопада 2024 року у справі №332/6036/23 та інших.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи убачається, що 06.05.2024р. в період 16:14:53 до 16:17:56 з карткового рахунку НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), були списані кошти в сумі 36399,99 грн., шляхом проведення 4 операцій по зняттю готівки в банкоматі.

Зокрема з наданої до позовної заяви виписки по картковому рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 30 листопада 2025 року, 06 травня 2025 року було здійснено зняття готівки в банкоматі (м. Харків) в загальній сумі 35 000,00 грн.

Як убачається з заяви ОСОБА_1 від 01.07.2024 до ПАТ КБ «Приватбанк», вона заперечила свою причетність до отримання коштів у сумі 35 000 грн. 06.05.2024 (а.с 82).

Окрім того, із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, відповідачка звернулася лише 10.06.2024, про що у той же день о 19:14:23 було внесено відомості до ЄРДР. Відомостей про стан провадження матеріали справи не містять.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги наданий позивачем аудиозапис, на якому зафіксовано розмову ОСОБА_1 з працівником банку, де вона повідомила про намір заблокувати свої платіжні картки у зв`язку з тим, що їй телефонували невідомі особи, що назвались працівниками АТ КБ "ПриватБанк", і вона повідомила їм "всі коди", оскільки вказаний телефонний дзвінок здійснений з номеру телефону - НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що відповідачка не заперечує факту приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір, копія додається до позовної заяви) та погодила наступні умови, не оспорює достовірність свого підпису в анкеті-заяві, не оспорює факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.

Відповідачка не зазначала, що умови договору їй були незрозумілими, або що вона не мала можливості з ними ознайомитися. Також не заперечує факт користування своїм рахунком, що підтверджує її активне використання банківських послуг та погодження з умовами обслуговування.

Отже, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка не заперечувала факту належного укладення договору, що підтверджує її обізнаність та згоду з усіма умовами Договору.

Як вбачається з технічних даних Банку, послідовність дій, зафіксована у банківській системі 06.05.2026 підтверджує санкціоновані дії по здійсненим транзакціям.

Кожна з наведених дій підтверджена записами у внутрішній системі Банку. Доступ до рахунку та здійснення операцій відбувалися з використанням персональних засобів аутентифікації клієнта, що свідчить про волевиявлення клієнта на виконання відповідних дій.

Крім того, з витягу з ЄРДР (кримінальне провадження № 12024121060001064 від 10.06.2024) вбачається, що відповідачка у своїй заяві повідомила, що невстановлена особа, під приводом працівника банку заволоділа персональними даними її картки.

Цей факт підтверджується і аудиозаписом телефоної розмови ОСОБА_1 з працівником банку де вона повідомила, що їй телефонували невідомі особи, які назвались працівниками АТ КБ "ПриватБанк", і вона повідомила їм "всі коди".

Тобто, фактично відповідачка власними діями сприяла зловмисникам та ініціювала ситуацію, яка призвела до несанкціонованого доступу третіх осіб, порушивши вимоги п. 1.1.2.1.6. Зобов`язання про нерозголошення інформації з обмеженим доступом.

Отже, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризик настання наслідків несанкціонованого використання рахунку виник у результаті дій самої відповідачки, яка передала свої персональні дані стороннім особам.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, приймаються колегією суддів, оскільки підтверджуються матеріалами справи та копією витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024121060001064.

Позивачем АТ КБ «Приват Банк» доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, встановивши, що відповідачка, як володілець та користувач картки, своїми діями сприяла (здійснила) ініціювання платіжних операції, за якими було списано грошові кошти з встановленого Банком кредитного ліміту, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог банку щодо стягнення з відповідача кредитних коштів (тіла кредиту та відсотків за користування) згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростовано стороною відповідача

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з`ясував всіх фактичних обставин справи, дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідачки у здійсненні нею спірних операцій, та прийшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про задоволення апеляційної з відповідача на користь позивача підлягає стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 5 991, 32 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, Наб.Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 28.11.2023 в сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн грн - заборгованість за тілом кредита, заборгованість за простроченими відсотками - 8713 (вісім тисяч сімсот тринадцять) грн 92 коп., а всього 43 713 (сорок чотири тисячі сімсот тринадцять) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, Наб.Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 5 991, 32 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Судді:

О.А.Письменний Л. М. Дьомич С.М. Єгорова