Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №636/1514/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/1514/26

Провадження 2/636/2465/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23.07.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Зіник А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024 у розмірі 9200,00 грн,

в с т а н о в и в :

17.02.2026 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем, у розмірі 9200,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 18.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024. Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На підставі Договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн, шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 360 днів, а процентна ставка за користування коштами - 2,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії Договору. На виконання умов Кредитного договору № 1448105 здійснено перерахування кредитних коштів у розмірі 2 000,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 . Протягом дії Договору нараховані відсотки за користування кредитом, які відповідачем не погашені. Станом на дату звернення до суду, відповідач ОСОБА_1 борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за Договором про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024 у розмірі 9200,00 грн. У подальшому, 18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024 ТОВ «Ум Факторинг» на підставі Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024. Передання позивачу права вимоги відбулось згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників від 18.12.2024. Про підтвердження виконання Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024, який укладено між ТОВ «Ум Факторинг» та ТОВ «Селфі Кредит» свідчить платіжна інструкція № 201 від 19.12.2024, якою було перераховано ТОВ «Селфі Кредит» оплату за Договором.

Позивач, дотримуючись вимог чинного законодавства, здійснив перерахунок заборгованості за відсотками, застосовуючи ставку в розмірі 1% на день. Розрахунок заборгованості:

2 000,00 грн. * 1 % * 360 днів = 7 200,00 грн. - заборгованість за відсотками;

7 200,00 грн. (заборгованість за відсотками) + 2 000,00 грн. (тіло кредиту) = 9 200,00 грн.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024 у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 9200,00 грн, яка складається із: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7200,00 грн - заборгованість за відсотками, яку представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «Ощадний банк України».

На виконання ухвали про витребування доказів до суду надійшли відповідні матеріали з АТ «Ощадний банк України».

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.07.2026 заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» Сластнікової Людмили Вадимівни про забезпечення позову, задоволено частково. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 відкритому у АТ «Ощадбанк» (до якого емітовано картку НОМЕР_1 ), у межах суми тіла кредиту - 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, окрім коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 , шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за місцем реєстрації, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи та відзив на позов до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024.

Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав договір електронним одноразовим ідентифікатором Р898 18.04.2024 12:41:32.

Відповідно до п. 1.1. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит в національній валюті - гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно із п. 1.2 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Положеннями п. 1.3 Договору визначено, що строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів.

Згідно із п. 1.4. Договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Пунктом 1.5.1 Договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного а п. 1.3 цього Договору.

Крім того, відповідно до п. 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

18.04.2024 відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав 18.04.2024 Паспорт споживчого кредиту кредиту електронним одноразовим ідентифікатором К956.

18.04.2024 ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку останнього № НОМЕР_1 , що підвтерджується листом № 20250708-229 ТОВ «Пейтек».

Як вбачається із відповіді АТ «ОщадБанк», наданої на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), Банком емітовано картку № НОМЕР_1 ..

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період 16.04.2024-18.04.2024, на зазначену карту 18.04.2024 зараховано платіж у сумі 2 000,00 грн.

У свою чергу відповідач ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно умов цього Договору.

Таким чином, 18.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Підписавши 18.04.2024 Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними, та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦПК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Як встановлено судом, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024 виконало у повному обсязі та надало їй кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 .

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2 000,00 грн підтверджено Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 08.07.2025.

Зарахування кредитних коштів 18.04.2024 на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_4 в сумі 2 000,00 грн та користування кредитними коштами підтверджується, також інформаційним листом та Випискою по рахунку, спеціальним платіжним засобом якого є картка № НОМЕР_4 , наданих АТ «ОщадБанк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

Відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно ТОВ «Селфі Кредит» кредитні кошти для погашення заборгованості, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

Судом встановлено, що зазначений Договір відповідачем ОСОБА_1 не оспорювався, у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним/нікчемним. Доказів протилежного суду не надано.

18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» уклали Договір факторингу № 18/12/24, відповідно до умов якого ТОВ «Ум Факторинг» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024.

Про підтвердження виконання Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024, який укладено між ТОВ «Ум Факторинг» та ТОВ «Селфі Кредит» свідчить платіжна інструкція № 201 від 19.12.2024, якою було перераховано ТОВ «Селфі Кредит» оплату за Договором.

Відповідно до Витягу з Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 18.12.2024 до Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024, ТОВ «Ум Факторинг» передано від ТОВ «Селфі Кредит» Реєстр Боржників відповідно до умов Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає.

Із наданого стороною позивача з Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 18.12.2024 до Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 вбачається, що ТОВ «Ум Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 9200,00 грн..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання.

Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2019 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Отже, ТОВ «Ум Факторинг» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що всупереч умовам Договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання перед позивачем. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 залишок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024складає 9200, грн, яка складається із: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7200,00 грн - заборгованість за відсотками..

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені Договором строки погашення заборгованості не здійснював, внаслідок чого у нього перед позивачем ТОВ «Ум Факторинг» виникла заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Селфі Кредит» за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1448105 від 18.04.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що відповідач відзив на позов не подав, будь-яких доказів на спростування вимог позивача не надав. Розрахунок заборгованості позивача є обґрунтованим та сумніву у суду не викликає, доказів на його спростування відповідачем не надано. Власного розрахунку відповідач до суду не надав.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи викладене, оскільки при укладанні спірного кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, за відсутності належних доказів виконання зобов`язань за спірним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2662,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024 у розмірі 9200,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1448105 від 18.04.2024 у розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», 01001, Київська область, м. Київ, вул. Незалежності Майдан, буд. 2, офіс 712, код ЄДРПОУ: 40274286, електронна пошта office@umfactoring.com.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12.08.2026.

Головуючий: суддя Н.М. Грошова