Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №941/498/25 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/498/25

Провадження № 2/941/41/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі – Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із третьою особою – Петрівською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції(м.Одеса), про визнання права власності на частку житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду та просить визнати право власності на 5/12 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду невідомі. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, письмовою заявою просив справу розглядвти без його участі, не заперечує щодо задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником 7/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,3 кв.м., житловою площею 23,1 кв.м., з належними до нього надвірними будівлями і спорудами (а-житлова прибудова, Б-літня кухня, сарай, б-прибудова, В-гараж, Г-погріб, Д-сарай, І-водопровід), на підставі договору дарування 7/12 часток житлового будинку від 11 липня 2016 року зареєстрованого в реєстрі за №668(а.с.9). Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 жовтня 2024 року №398258431 дійсно 7/12 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності зареєстровано за позивачкою(а.с.11). Інформація відносно 5/12 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 та власників відсутня.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 08 грудня 2006 року(а.с.82), та архівної довідки комунального підприємства “Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 10.04.2025 року №72(а.с.13), за архівними даними житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом на вищевказаний житловий будинок. 7/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_5 , як дружина померлого. Інші спадкоємці: діти померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 також подали заяви про прийняття спадщини після смерті батька(а.с.67-68) та отримали спадщину у вигляді грошових коштів та земельної ділянки, а що стосується житлового будинку, то свідоцтво про право на спадщину не отримували. Враховуючи смерть ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично право власності на частку спірного майна припинено на підставі статті 346 Цивільного кодексу України, так як згідно відповіді на запит суду державного нотаріуса Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області №16/01-16 від 24.02.2026 року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 на заводилася.

Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 358 Цивільного кодексу України – право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 360 Цивільного кодексу України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідач своєю потенційною часткою житлового будинку з моменту відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 з 2013 року не користується, не несе витрати по його утриманню, ремонту, оплаті комунальних послуг.

Такий стан є порушенням справедливого балансу інтересів співвласників та принципу рівності власників у здійсненні своїх прав, оскільки утримання частки житлового будинку несе для позивачки значні додаткові витрати та не дозволяє використовувати свою частку у будинку належним та повним чином.

У свою чергу, відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що передбачено статтею 1218 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (статті 1261 Цивільного кодексу України). Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (статті 1296 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна;викупу пам`яток культурної спадщини;примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;реквізиції; конфіскації;припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову (стаття 347 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що з 2013 року та на день звернення позивачкою до суду з відповідною позовною заявою, відповідачкою не вчинено належних дій щодо спірного майна, що може свідчити про наявність правових підстав передбачених статтею 347 Цивільного кодексу України та її відмову від права власності на частку житлового будинку.

Верховний суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.11.2024 року №532/1550/23(61-4145сво24) вказав, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)). Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року в справі №126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)).

Обміркувавши викладене, Об`єднана палата зауважує, що: проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є те, що якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права;у випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку в праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтвата про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За правилами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В результаті вищезазначених обставин, позивачка позбавлена можливості оформити свої права на 5/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст.ст.317, 319, 328, 346, 347, 355, 356, 358, 360, 1217, 1218, 1261, 1297 ЦК України та керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265, 273ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із третьою особою – Петрівською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції(м.Одеса), про визнання права власності на частку житлового будинку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 5/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,3 кв.м., житловою площею 23,1 кв.м., з належними до нього надвірними будівлями і спорудами: а-житлова прибудова, Б-літня кухня, сарай, б-прибудова, В-гараж, Г-погріб, Д-сарай, І-водопровід, №1, 2, 3-огорожі, №3,6-хвіртки, №4-ворота.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко