Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №394/642/25 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

28.09.26

394/642/25

1-кп/394/75/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121230000195 від 33.04.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області, мешканця: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженого, утриманців та пільг немає, стан здоров`я задовільний, військовослужбовець призваний по мобілізації займає посаду стрілець-снайпер 2 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, не судимого в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за таких обставин:

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо). Відтак, з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 останній набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби. Відповідно до ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України. Разом з тим, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем призваним по мобілізації на посаді гранатометник першого механізованого відділення першого механізованого взводу третьої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у званні солдат, в порушення вимог ст. ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин, а саме: 11.04.2025 року близько 03 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , маючи попередній умисел на викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та власника, шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив, направлені на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та господаря, шляхом вільного доступу через незачинені вхідні двері, проник до нежитлового будинку, де виявив та таємно викрав газовий балон № 23679 ємністю 50 літрів вартістю 900 гривень 00 копійок; пральну машину, круглу з вертикальною загрузкою з встановленим ручним віджимом вартістю 700 гривень 00 копійок; газовий таганок «Elenberg» моделі ЕВ-62303 на три конфорки вартістю 595 гривень 00 копійок; холодильник чорного кольору «KLARSTEIN» №10033129 об`ємом 91 л вартістю 4200 гривень 00 копійок.

Після чого, ОСОБА_4 разом із викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6395 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив,що йому зрозуміло суть обвинувачення, надав показання правдиво та добровільно, повністю визнаючи вину у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначив, що дійсно вчинив такі дії, як зазначено в обвинувальному акті, чому так сталося пояснити не зміг, при цьому просив суворо не карати, розкаюється у вчиненому, жалкує про вчинене.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України доводиться зібраними у справі доказами, безпосереднім визнанням його провини, вважав за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді реального позбавлення волі, із застосуванням положень, передбачених ст.ст. 70-71 КК України.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій вказала, що просить справу за обвинуваченням ОСОБА_4 розглядати без її участі, матеріальних та моральних претензій до нього не має, цивільний позов не заявлятиме, з питань призначення покарання покладається на розсуд суду.

Обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження роз`яснено суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у кримінальному провадженні, суд обмежився допитом обвинуваченого, так як немає жодного сумніву в добровільності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження не оспорюють обставини вчинення кримінальних правопорушень, вказані в обвинувальному акті.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Статтею 185 КК України передбачено відповідальністьза таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Кваліфікуючими ознаками крадіжки є зокрема - проникнення у житло та вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно постанови ПВС України від «Про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено по теперішній час.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, дослідивши та проаналізувавши всі докази, дійшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими, і стороною захисту не спростовані.

В ході розгляду встановлено, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого доведена «поза розумним сумнівом».

Органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України і суд погоджується з такою кваліфікацією, оскільки об`єктом даного правопорушення є чуже право власності, об`єктивна сторона правопорушення полягає у таємному викраденні цього майна, при цьому правопорушення вчинено з прямим умислом з корисливою метою, особою, яка є суб`єктом злочину. Кваліфікуючі ознаки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.

Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо дискреції), де зазначено що самесуду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до абз. 17 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого. Враховуючи інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації при цьому вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного правопорушення.

Згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшуючою покарання обставиною згідно обвинувального акту обвинуваченому є щире каяття, яке виразилось у тому, що обвинувачений визнав свою вину та щиро жалкує про вчинення ним кримінального правопорушення. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує особу обвинуваченого, що за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, його ставлення до вчиненого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, досудову доповідь, позицію прокурора та потерпілого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, що з урахуванням особи обвинуваченого в повній мірі відповідає меті покарання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м`якого покарання не сприятиме виправленню засудженого. Саме таке покарання найдоцільніше для профілактики вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року зазначено , що виконання вироку , який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки , яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Покарання слід призначати за правилами, передбаченими ч.4 ст. 70 КК України з реальним відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 69 та 75 КК України, з врахуванням вчиненого та підвищеної суспільної небезпечності особи обвинуваченого, суд не знаходить. Разом з цим, згідно положень ст. 69-1 КК України при наявності обставин, передбачений пп.1,2 ч.1 ст. 66 КК України, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченого такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самими обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався, цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався, клопотань прокурора щодо його обрання до суду не надходило, разом з тим, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 засуджений вироком Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26.03.2026 року у виді позбавлення волі з реальним відбуванням покарання, наразі утримується в місцях позбавлення волі, а тому підстав для обрання запобіжного заходу з урахуванням відсутності клопотань прокурора, на даному етапі судом не вбачається.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в ал и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років 3 /три/ місяці.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26.03.2026 року, шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (три) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту затримання, тобто з 02.12.2025 року, що визначено за попереднім вироком Фортечного районного суду м. Кропивницького, який набрав законної сили.

Речові докази - газовий балон № 23679 ємністю 50 літрів; пральну машину, круглу з вертикальною загрузкою з встановленим ручним віджимом; газовий таганок «Elenberg» моделі ЕВ-62303 на три конфорки; холодильник чорного кольору «KLARSTEIN», які знаходяться на зберіганні у потерпілого - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити прокурору та обвинуваченому, роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя: