Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №384/107/26 — Вільшанський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ № 384/107/26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ №пр. 2/384/193/2026

14 вересня 2026 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Галицького В.В.,

зі секретарем судового засідання Лалаян А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у с-щі Вільшанка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №80239 від 31.07.2021 року у розмірі 75255,99 грн., з яких: 26865,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45790,41 грн. - заборгованість за процентами, заборгованість за комісіями 2600 грн., сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 25000 грн..

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.07.2026 року до Вільшанського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що строк кредитування за договором становив 360 днів, а остаточна дата повернення кредиту згідно з Графіком (Додаток №1) була визначена як 28.07.2023 року. Розрахунок заборгованості за процентами (45790,41 грн) здійснено позивачем неправомірно, оскільки значна частина нарахувань проведена поза межами узгодженого строку кредитування. Доказів укладення будь-яких додаткових угод щодо продовження строку позики матеріали справи не містять. Тому подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами поза строком кредитування є повністю безпідставним. З урахуванням фактично отриманих коштів (25000,20 грн), узгодженого строку та внесених відповідачем 18100 грн, сума реального боргу підлягає суттєвому перерахунку та зменшенню. Вимога про стягнення комісії у розмірі 2600 грн. є незаконною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати платежі за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь. Обслуговування кредиту є обов`язком самого кредитора, а тому, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі №496/1553/20, такі комісії є нікчемними. Виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, розмір витрат на правничу допомогу позивача повинен становити не більше 2000 грн. Просить позов задовольнити частково. Відмовити позивачу в частині стягнення комісії у розмірі 2600 грн. та процентів, нарахованих поза межами строку дії договору. Здійснити перерахунок заборгованості, зарахувавши добровільно сплачені відповідачем 18100 грн. в рахунок погашення дійсного тіла кредиту та законних відсотків в межах строку договору. В задоволенні решти позовних вимог — відмовити. Судові витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивача зменшити та стягнути пропорційно до розміру задоволених вимог.

08.07.2026 року до Вільшанського районного суду Кіровоградської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в судове засідання не з`явився. Надіслав до суду клопотання, в якому просить розгляд позовної заяви проводити без участі представника позивача. Позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник відповідача адвокат Комаха Т.С. в судовому засіданні просить розглянути справу без її участі; позов задовольнити частково; відмовити позивачу в частині стягнення комісії у розмірі 2600 грн та процентів, нарахованих поза межами строку дії договору. Здійснити перерахунок заборгованості, зарахувавши добровільно сплачені відповідачем 18100 грн в рахунок погашення дійсного тіла кредиту та законних відсотків в межах строку договору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Судові витрати на сплату судового збору стягнути пропорційно до розміру задоволених вимог, а витрати на професійну правничу допомогу стягнути 2000 грн..

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 31.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс»та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 80239 (індивідуальна частина) від 31.07.2021 року (а.с. 6-7, 8, 9-10, 11, 12).

Відповідно до умов договору № 80239, сума першого траншу 27778 грн, з яких на рахунок відповідача було зараховано 25000,20 грн, а 2777,80 грн перераховано як страховий платіж третій особі, строк першого траншу, днів 727. (а.с. 6-7, 8, 9-10, 11, 12, 13).

Видача кредиту позивачем відповідачу підтверджується платіжним дорученням №CRD 322515 від 31.07.2021 АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 31).

Відповідач станом на 19.03.2026 року не виконує свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 80239 в сумі 75255,99 грн., з яких: 26865,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45790,41 грн. - заборгованість за процентами, заборгованість за комісіями 2600 грн. (а.с. 32, 39).

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно з ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

У порушення положень договору відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання.

Часткове виконання умов договору відповідачем ОСОБА_1 підтверджується відповідно до копії Картки обліку виконання договору №80239, протягом серпня 2021 року - січня 2022 року відповідач у добровільному порядку повернув грошові кошти на загальну суму 18100 грн, а саме: (31.08.21 - 4600 грн; 27.09.21 - 4500 грн; 20.12.21 - 4500 грн; 29.12.21 - 5000 грн; 29.01.22 - 4000 грн) (а.с. 32-37)..

28.01.2025 між ТОВ «Факторинг партнерс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» укладено договір факторингу № 28012025, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» передало (відступило) ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги відносно боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» (а.с. 40-44).

28.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» передало (відступило) ТОВ «Факторинг партнерс», а ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги відносно боржника - відповідача за Договором, що підтверджується реєстром боржників (а.с. 48-50).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Заборгованість за договором про споживчий кредит № 80239 в сумі 75255,99 грн., з яких: 26865,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45790,41 грн. - заборгованість за процентами, заборгованість за комісіями 2600 грн. (а.с. 32, 39).

Враховуючи, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за договором повністю не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до картки обліку виконання договору №80239 станом на 28.07.2023 року та розрахунку заборгованості станом на 27.02.2026 року (а.с.32-37, 39), наданих позивачем, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №80239 від 31.07.2021 р., становить 75255,99 грн., з яких: 26865,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45790,41 грн. - заборгованість за процентами, заборгованість за комісіями 2600 грн..

Відповідач стверджує, що строк кредитування за договором становив 360 днів із щомісячним графіком платежів, а остаточна дата повернення кредиту згідно з Графіком (Додаток №1) була визначена як 28.07.2023 року. Розрахунок заборгованості за процентами (45790,41 грн) здійснено позивачем неправомірно, оскільки значна частина нарахувань проведена поза межами узгодженого строку кредитування. Доказів укладення будь-яких додаткових угод щодо продовження строку позики матеріали справи не містять. Тому подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами поза строком кредитування є повністю безпідставним. Просить суд, з урахуванням фактично отриманих коштів (25000,20 грн), узгодженого строку та внесених відповідачем 18100 грн, сума реального боргу підлягає суттєвому перерахунку та зменшенню, здійснити перерахунок заборгованості, зарахувавши добровільно сплачені відповідачем 18100 грн. в рахунок погашення дійсного тіла кредиту та законних відсотків в межах строку договору.

Суд не погоджується з зазначеним представником відповідача у відзиві, що строк кредитування за договором становив 360 днів із щомісячним графіком платежів, що повністю спростовується матеріалами справи.

Згідно п. 2.6, пп. 2.6.1 договору №80239 від 31.07.2021 року загальний строк кредитування за цим договором складає 1657 днів. Строк на який надається перший транш складає 727 днів (строк кредитування за першим траншем). Строк на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до Графіку платежів за першим траншем кредитного договору №80239 від 31.07.2021 року, кількість днів у розрахунковому періоді 727 (а.с.8).

Крім того, суд вказує, що стороною відповідача не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості (в даному випадку - заборгованості за нарахованими процентами) є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

А тому суд вказує, що нараховані позивачем проценти є обґрунтованими, оскільки не заперечені належним чином стороною відповідача.

Щодо стягнення з відповідача комісії в сумі 2600 грн суд зазначає наступне.

Позивачем фактично встановлено сплату комісії, проте не зазначено, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять, як і не містить таких даних розрахунок заборгованості.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.4 розділу ІІ договору що «Знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 200,00 гривень.» є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, згідно п. 2.5 розділу ІІ договору №80239 від 31.07.2021 року, комісія за надання першого траншу складає 0,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 0,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2 цієї індивідуальної частини.

Суд вважає, оскільки відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, пункти про нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставним та вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу 25000 грн..

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; прайс-лист; заявка на надання юридичної допомоги №3375 від 01.01.2026 року.

Представник відповідача у справі звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача зазначеному у відзиві на позовну заяву, в якому звертається увага на те, що заявлені витрати на правничу допомогу є очевидно завищеними, необґрунтованими та підлягають суттєвому зменшенню. Справа є малозначною та типовою, позовна заява є шаблоном. Виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, розмір витрат на правничу допомогу позивача повинен становити не більше 2000 грн. Просить витрати на професійну правничу допомогу позивача зменшити з 25000 грн. до 2000 грн..

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 25000 грн. є надмірною.

Вирішуючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, судова практика у спірних правовідносинах є сталою, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, а тому суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000 грн., що є співмірною обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та відповідає складності справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3000 грн. витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №80239 від 31.07.2021 року у розмірі 72655,99 грн., з яких: 26865,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45790,41 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2570 грн. 42 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн..

Іншу частину судового збору в розмірі 91,98 грн. покласти на позивача.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: