Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №712/16333/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №712/16333/25

Суддя: Борєйко О. М.

712/16333/25

2/712/1511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулось до суду з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 21 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про споживчий кредит №103898151, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «W60374».

Відповідно до п.1.2, 1.3, 1.4 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, ТОВ «Мілоан» надано відповідачу споживчий кредит в розмірі 10 000 гривень строком на 105 днів з 21 грудня 2022 року (дата надання кредиту) до 05 квітня 2023 року (останнього дня строку кредитування) і складається з пільгового і поточного періодів.

Згідно п.2.1 договору про споживчий кредит 103898151 від 21 грудня 2022 року, кредитні кошти надаються відповідачу безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.3.1, 1.5.2 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду (до 05 січня 2023 року) нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.3.2, 1.5.3 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду, який складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 05 квітня 2023 року.

Відповідно до п.2.2.2 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 цього договору.

Згідно п.1.5.1 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, комісія за надання кредиту становить 1 000 гривень.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року в розмірі 40 250 гривень 00 копійок, у тому числі 10 000 гривень 00 копійок – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 29 250 гривень 00 копійок – прострочена заборгованість за процентами, 1 000 гривень 00 копійок - комісія за надання кредиту.

28 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т, згідно умов якого право грошової вимоги за договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до позивача.

Згідно витягу з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору відступлення прав вимог № 96-МЛ/Т від 28 квітня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги з відповідача - ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року у розмірі 40 250 гривень 00 копійок, у тому числі 10 000 гривень 00 копійок – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 29 250 гривень 00 копійок – прострочена заборгованість за процентами, 1 000 гривень 00 копійок - комісія за надання кредиту.

Заборгованість за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідачем до цього часу не погашена.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представником відповідача - адвокатом Стратілатовим К.Г. надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем заявлені позовні вимоги визнаються частково, а також частково визнаються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 зазначено, що «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори. Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України). Вказаний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у у справі № 363/1834/17 від 13 липня 2022 року.

У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип «contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В позовній заяві зазначено (абз. 7 стор. 2) що, «для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця». У анкеті-заяві на кредит № 103898151 від 21 грудня 2022 року визначені наступні умови кредитування (які запитував відповідач): «сума кредиту: 10000,0 грн.», «строк кредиту: 15 днів з 2022-12-21. Дата повернення кредиту: 2023-01-05», «сума до повернення: 13250,00 грн.», «комісія за надання кредиту: 1000,0 грн.», «проценти за користування кредитом: 2250,0 грн.». Також в анкеті-заяві зазначені «погоджені умови кредитування по заяві 103898151»: «замовлена сума: 10000,0 грн., замовлений строк: 15 днів, погоджена сума 10000,0 грн., погоджений строк: 15 днів, комісія за надання кредиту - 10 % одноразово, ставка процентів - 1,5 % за кожен день користування». Тобто сторонами були чітко визначені (відповідачем замовлено, а кредитодавцем погоджено) умови кредитування, згідно яких строк кредитування станвоить 15 днів (з 21 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року), процентна ставка становить 1,5 % на день. Згідно п. 1.3 кредитного договору № 103898151 від 21 грудня 2022 року, кредит надається загальним строком на 105 днів з 21 грудня 2022 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період (п. 1.3.1 договору) складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту і завершується 05 січня 2023 року (рекомендована дата платежу); поточний період (п. 1.3.2 договору) складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 05 квітня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Умовами п. 1.4 кредитного договору передбачено, що «позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 05 січня 2023 року (день завершення пільгового періоду)».

Виходячи із замовлених відповідачем та погоджених кредитодавцем умов у анкеті-заяві, керуючись принципом «contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), умови кредитного договору, на думку відповідача та його представника, мають тлумачитись наступним чином: 1) строком кредитування є «пільговий період» (п. 1.3.1 договору) тривалістю 15 днів з 21 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року; 2) позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом за ставкою 1,5 % в день за період - 15 днів в загальній сумі 2250 гривень. 3) проценти в розмірі 3 % в день, що встановлені п. 1.5.3 договору за «поточний період» (п. 1.3.2 договору), який складає 90 днів, з 06 січня 2023 року по 05 квітня 2023 року, є мірою відповідальності відповідача, що передбачена ст. 625 ЦК України.

Згідно пункту 1.4 кредитного договору, позичальник «має» (тобто зобов`язаний), а не «може» (тобто має право) повернути кредит 05 січня 2023 року, тобто відповідач зобов`язаний був повернути кредит в дату завершення пільгового періоду. У зв`язку з цим проценти, передбачені п. 1.5.2 кредитного договору (1,5 % в день в розмірі 2250 гривень), є платою за користування кредитом, а проценти, передбачені п. 1.5.3 кредитного договору (3 % в день в розмірі 27000 гривень) є мірою відповідальності позичальника, що передбачена ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Воєнний стан в Україні було введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року. Після цього строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. З 24 лютого 2022 року по даний час в Україні безперервно триває воєнний стан. Позивач вимагає стягнення з відповідача процентів, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, в період дії воєнного стану, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача процентів річних в сумі 27 000 гривень, а такі проценти підлягають списанню. Отже, вимога позивача про стягнення процентів річних в сумі 27 000 гривень суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки позивач не має права на стягнення процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, в період дії воєнного стану.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності та переліку будь-яких додаткових та/або супутніх послуг, за які договором встановлена комісія в розмірі1000 гривень. У зв`язку з цим умова кредитного договору, яким така комісія встановлена, є нікчемною.

Вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту суперечить положенням ст. 1, 8, 20 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, розмір витрат на правову допомогу, заявлених позивачем, становить 80% від суми кредиту, тобто є нерозумним та неспівмірним з ціною позову. Вказана справа є малозначною, складання позовної заяви є типовим, що підтверджується значною кількістю подібних судових справ, представником у яких було АО «Апологет» (лише у 2025 року 39 справ згідно відомостей з порталу «Судова влада»), виконані адвокатом у цій справі роботи не є складними і не потребували значного часу. В позовній заяві адвокат просив розгляд справи здійснювати без його участі. У позовній заяві та вед детальному описі наданих послуг вказано, що 2 години 30 хвилин, або 40% витраченого адвокатом часу, становить ознайомлення його з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції клієнта у справі. Однак,вказані дії не віднесені до видів адвокатської діяльності, визначених ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому не підлягають врахуванню. За таких обставин, встановлення вартості роботи адвоката позивача у цій справі в розмірі 8000 гривень не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності. Крім того, просив врахувати стан здоров`я відповідача при визначенні розміру судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Зазначив, що за таких обставин, спів мірним розміром витрат на правову допомогу буде сума 1 500 гривень.

Враховуючи вищенаведені обставини та аргументи, відповідач: 1) визнає вимогу позивача про стягнення 40 000 гривень заборгованості по тілу кредиту; 2) визнає вимогу позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - в сумі 44 800 гривень; 3) не визнає вимогу позивача про стягнення решти заявленої заборгованості по процентам - в сумі 400 гривень; 4) не визнає вимогу позивача про стягнення відсотків згідно ст. 625 ЦК України – в сумі 20 000 гривень; 5) не визнає вимогу позивача про стягнення 8 000 гривень комісії за видачу кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою по розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.

Відповідач та представник відвідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. На виконання ухвали суді постановленої за клопотанням представника відповідача , представником позивача надано суду копію довіреності ТОВ « ФК «Кредит – Капітал» від 15 липня 2022 року на підтвердження повноважень Ломідзе Дмитра Вадимовича на укладення та підписання договорів від імені позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, матеріали відзиву на позовну заяву, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ч.2 ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

21 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про споживчий кредит №103898151, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «W60374».

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до п.5) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6) ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12) ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, «загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом».

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Якщо є електронна форма договору, то і підписати його необхідним електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобу механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторінки, в якій мають міститися зразки відповідей аналогів власноручних підписів.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Договір про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W60374», відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивачем підтверджено достовірними, допустимими, достатніми доказами, що 21 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №103898151.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати відповідачу споживчий кредит в розмірі 10 000 гривень.

Умови договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» виконані належним чином і в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Мілоан» №56250578 від 21 грудня 2022 року на суму 10 000 гривень та випискою АТ «Універсал Банк» про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за період з 21 грудня 2022 року по 27 листопада 2025 року.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доказів повернення відповідачем отриманих за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року кредитних коштів в сумі 10 000 гривень матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позивачем доведено належними допустимими, достовірними, достатніми доказами наявність заборгованості у відповідача за тілом кредиту в розмірі 10 000 гривень.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідачем позовні вимоги визнано частково, зокрема, підтверджено факт укладення та підписання ним договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року з ТОВ «Мілоан» та факт отримання ним грошових коштів в сумі 10 000 гривень від ТОВ « Мілоан» за цим договором.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених вимог про стягнення процентів за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року в розмірі 29 250 гривень суд зазначає наступне

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 359/8795/16-ц, «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», копію якого додано позивачем до позовної заяви останнього, відповідачу нараховано проценти в сумі 29 250 гривень, у тому числі:

2 250 гривень - за період з 21 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року (за п`ятнадцять днів пільгового періоду);

27 000 гривень – за період з 16 січня 2023 року по 05 квітня 2023 року (за 90 днів поточного періоду)

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого заявлені позовні вимоги по стягнення з відповідача процентів за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року визнано відповідачем частково в розмірі 2 250 гривень.

В позовній заяві зазначено (абз. 7 стор. 2) що, «для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця». У анкеті-заяві на кредит № 103898151 від 21 грудня 2022 року визначені наступні умови кредитування (які запитував відповідач): «сума кредиту: 10000,0 грн.», «строк кредиту: 15 днів з 2022-12-21. Дата повернення кредиту: 2023-01-05», «сума до повернення: 13250,00 грн.», «комісія за надання кредиту: 1000,0 грн.», «проценти за користування кредитом: 2250,0 грн.». Також в анкеті-заяві зазначені «погоджені умови кредитування по заяві 103898151»: «замовлена сума: 10000,0 грн., замовлений строк: 15 днів, погоджена сума 10000,0 грн., погоджений строк: 15 днів, комісія за надання кредиту - 10 % одноразово, ставка процентів - 1,5 % за кожен день користування». Тобто сторонами були чітко визначені (відповідачем замовлено, а кредитодавцем погоджено) умови кредитування, згідно яких строк кредитування становить 15 днів (з 21 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року), процентна ставка становить 1,5 % на день. Згідно п. 1.3 кредитного договору № 103898151 від 21 грудня 2022 року, кредит надається загальним строком на 105 днів з 21 грудня 2022 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період (п. 1.3.1 договору) складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту і завершується 05 січня 2023 року (рекомендована дата платежу); поточний період (п. 1.3.2 договору) складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 05 квітня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору».

Згідно анкети - заяви на кредит № 103898151 від 21 грудня 2022 року, копію якої додано позивачем до позовної заяви останнього на підтвердження заявлених позовних вимог, сума кредиту становить 10 000 гривень, строк кредиту – 15 днів з 21 грудня 2022 року; дата повернення криту – 05 січня 2023 року; проценти за користування кредитом – 2 250 гривень, нараховуються за ставкою 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; позичальник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

21 грудня 2022 року кредитодавцем - ТОВ «Мілоан» прийнято рішення по заявці 103898151, згідно якого погоджено наступні умови кредитування по заявці 103898151:

- замовлена сума: 10 000 гривень;

- замовлений строк: 15 днів;

- погоджена сума: 10 000 гривень;

- погоджений строк: 15 днів;

- комісія за надання: 10% одноразово;

- ставка процентів: 1,5% за коже день користування.

Вказане рішення кредитодавця підписано генеральним директора ТОВ «Мілоан» О.В.Вініченко та скріплено печаткою ТОВ «Мілоан».

В анкеті заяві також зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви 103898151, у тому числі:

- заповнення заяви 21 грудня 2022 року з 04:14:45 по 04:14:51;

- підписання договору 21 грудня 2022 року з 04:15:27 по 04:16:08,

тобто від моменту заповнення заяви відповідачем о 04:14:51 і до моменту прийняття ТОВ «Мілоан» позитивного рішення по цій заявці та укладення та підписання договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року о 04:16:08 пройшло всього 77 (сімдесят) секунд, протягом яких відвідачем подано заявку, яку погоджено рішенням кредитодавця, та укладено і підписано сторонами договір про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року.

Разом з тим, судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року сторони, зокрема, передбачено умови, які відсутні в анкеті – заявці від 21 грудня 2022 року та рішенні кредитодавця від 21 грудня 2022 року.

Так, відповідно до п. 1.3.1, 1.5.2 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду (до 05 січня 2023 року) нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

В анкеті - заяві та рішенні кредитодавця відсутні умови про сплату процентів у розмірі 3% за кожен день користування кредитом протягом 90 календарних днів та умови щодо пільгового та поточного періодів строку кредитування.

Крім того, згідно п.1.4 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 05 січня 2023 року (день завершення пільгового період),але, не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 05 квітня 2023 року (останнього дня строку кредитування).

Також, згідно п.2.4.1 договору про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу але не пізніше даи остаточного погашення згідно п.1.4 договору.

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру процентів за користування кредитом та періоду їх нарахування. Верховний Суд в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 дійшов висновку, саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача, а тому стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 2 250 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє на час розгляду цієї справи судом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів в сумі 27 000 гривень, нарахованих за процентною ставкою 3% в день за період з 06 січня 2023 року по 05 квітня 2023 року (протягом 90-денного поточного періоду) задоволенню не підлягають.

Разом з тим, заперечення відповідача проти стягнення несплаченої суми комісії за надання кредиту в розмірі 1 000 гривень є необґрунтованими і безпідставними.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 1 000 гривень.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем свої договірних зобов`язань заборгованість останнього за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року становить 13 250 гривень у тому числі: 10 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 2 250 гривень – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 1 000 гривень – заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно платіжної інструкції № 71215 від 28 квітня 2023 року ТОВ « ФК «Кредит – Капітал» перераховано на користь ТОВ «Мілоан» 583 317 гривень 20 копійок; призначення платежу: «Плата за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т від 28 квітня 2023 року, без ПДВ».

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , матеріали справи не містять і сторонами суду не надано.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг №Д/7716 від 12 листопада 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, детальний опис наданих послуг до акту №Д/7716 від 12 листопада 2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року.

У ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Позивачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що розмір витрат на правову допомогу, заявлених позивачем, становить 80% від суми кредиту, тобто є нерозумним та неспівмірним з ціною позову. Вказана справа є малозначною, складання позовної заяви є типовим, що підтверджується значною кількістю подібних судових справ, представником у яких було АО «Апологет» (лише у 2025 року 39 справ згідно відомостей з порталу «Судова влада»), виконані адвокатом у цій справі роботи не є складними і не потребували значного часу. В позовній заяві адвокат позивача просив розгляд справи здійснювати без його участі. У позовній заяві та детальному описі наданих послуг вказано, що 2 години 30 хвилин, або 40% витраченого адвокатом часу, становить ознайомлення його з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції клієнта у справі. Однак, вказані дії не віднесені до видів адвокатської діяльності, визначених ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому не підлягають врахуванню. За таких обставин, встановлення вартості роботи адвоката позивача у цій справі в розмірі 8000 гривень не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності. Крім того, просив врахувати стан здоров`я відповідача при визначенні розміру судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Зазначив, що за таких обставин, співмірним розміром витрат на правову допомогу буде сума 1 500 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 13250 гривень, що становить 32,92% від суми заявлених позовних вимог - 40 250 гривень; справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; виконані адвокатом у цій справі роботи не є складними і не потребували значного часу; позивач вже звертався до суду неодноразово з позовами про стягнення заборгованості за кредитними договорами, представником позивача заявлено клопотання про недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, заявлені вимоги про стягнення витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, підлягають задоволенню частково в розмірі 2 000 гривень.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №342198 від 21 листопада 2025 року, позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок, який, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 876 гривень 46 копійок (2 662 гривні 40 копійок х 32,92%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 6,15, 16, 509, 512, 514, 516, 517, 518, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 49, 51, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, заборгованість за договором про споживчий кредит №103898151 від 21 грудня 2022 року в сумі 13 250 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, витрати зі сплати судового збору в розмірі 876 (вісімсот сімдесят шість) гривні 46 (сорок шість) копійок, та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, а всього – 16 126 (шістнадцять тисяч сто двадцять шість) гривень 46 (сорок шість) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя О.М. Борєйко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua