Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №690/371/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 690/371/26

Провадження № 3/690/98/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Багачеве

Суддя Багачевського міського суду Черкаської області Линдюк В.С., розглянувши матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 08.07.2000 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, постановою Багачевського міського суду Черкаської області від 25.08.2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, інші відомості суду не відомі, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Багачевського міського суду Черкаської області із Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали за фактом вчинення 04.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 04.05.2026 року серії ВАД № 984596 ОСОБА_1 04.05.2026 року о 21 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, що завдало йому моральної шкоди, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Судом вжито заходів до виклику ОСОБА_1 в судові засідання, що підтверджується матеріалами справи, однак він в судові засідання неодноразово не з`явився, поважність причин неявки не повідомив, клопотань будь-якого змісту від його імені до суду не надходило, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Також судом повідомлено службу у справах дітей Багачевської міської ради Черкаської області про розгляд даної справи та необхідність сприяння в забезпеченні явки неповнолітнього ОСОБА_2 та його матері як законного представника, до суду, з метою з`ясування фактичних обставин справи, однак ні він, ні його матір до суду не з`явились.

Відповідно до змісту рапорту оперативного чергового Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області 04.05.2026 року о 21 год. 21 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення від неповнолітнього ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , батько вчиняє фізичне насильство, психологічний тиск, погрожує. Додатково вказано інформацію про те, що кривдником є ОСОБА_3 , який перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно змісту письмових пояснень ОСОБА_1 04.05.2026 року близько 21 год. перебував за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , та в цей час додому прийшов його неповнолітній син ОСОБА_2 , який почав його ображати нецензурними словами, внаслідок чого він почав кричати на нього у відповідь, але не бив його.

За змістом письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , які відібрані в присутності його матері ОСОБА_4 , 04.05.2026 року близько 21 год. він повернувся з вулиці додому, що за адресою: АДРЕСА_2 , хотів підігріти собі вечерю та його батько ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння почав його ображати, погрожував його вдарити та поламати телефон, після чого він зателефонував в поліцію та повідомив про даний факт.

Відповідно до змісту письмових пояснень ОСОБА_4 04.05.2026 року близько 21 год. її син ОСОБА_5 прийшов з вулиці та між ним і її чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт у ході якого останній пригрозив синові та замахнувся на нього, в цей час вона заступилася за сина, а той викликав працівників поліції.

Постановою Багачевського міського суду Черкаської області від 25.08.2025 року в справі № 690/501/25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 27.07.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, в редакції станом на 27.07.2025 року, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Всебічно, повно і об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, що мають доказове значення, в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

З урахуванням вказаного, діянням, що утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, яка, крім ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є нормою-дефініцією для ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є вчинення домашнього насильства стосовно неповнолітньої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у Рішенні від 21.07.2011 року в справі «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

За змістом висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22.06.2023 року в справі № 752/5417/19 факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в адміністративному правопорушенні. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно, уповноваженим особам необхідно дотримуватись правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Згідно змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011 року в справі «Лучанінова проти України» стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення.

Вказана позиція також обумовлена тим, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 року, в справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005 року, в справі «Менаріні проти Італії» від 27.09.2011 року, вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи.

Відповідно до правової позицій, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення особою правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, вважаю, що гарантії ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, також розповсюджуються на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Оцінюючи надані докази вчинення ОСОБА_1 04.05.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд враховує те, що письмові пояснення ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_2 , яких безпосередньо судом не допитано, з урахуванням сталих висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.06.2019 року в справі № 560/751/17, не можуть бути належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в тому числі з урахуванням того, що сімейний конфлікт між батьками та дітьми не може безумовно ототожнюватися з домашнім насильством.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, враховуючи те, що надані до суду матеріали справи безсумнівно не підтверджують реальність обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.05.2026 року серії ВАД № 984596, вважаю, що провадження в даній справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Одночасно вважаю за доцільне звернути увагу посадових осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області як на необхідності застосування підпорядкованими їм працівниками чинних положень КУпАП під час складення протоколів про адміністративні правопорушення даної категорії, так і на забезпечення виконання ними вимог КУпАП щодо зібрання доказів у справах про адміністративні правопорушення даної категорії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення 04.05.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП, до Черкаського апеляційного суду через Багачевський міський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Линдюк В.С.