Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №569/19153/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19153/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Крижова О.Г. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя –

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 731593 від 29 липня 2026 року, 28 липня 2026 року о 23 год. 52 хв. у м. Рівному по вул. Захисників Маріуполя, 89, ОСОБА_1 нібито керував електричним колісним транспортним засобом марки «JET» у стані алкогольного сп`яніння. На підтвердження стану сп`яніння в матеріалах справи зазначено висновок № 669 від 29 липня 2026 року. Вказані дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП як порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та заперечив факт керування транспортним засобом. Зазначив, що на момент підходу та спілкування з працівниками поліції він перебував на місці, а самокат не рухався.

Захист звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів факту керування, а також доказів того, що засіб, позначений у протоколі як «JET», є конкретно ідентифікованим транспортним засобом із встановленими технічними характеристиками.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже, для встановлення складу цього правопорушення необхідно довести не лише факт наявності стану сп`яніння, а й факт керування саме транспортним засобом у відповідний час та за відповідних обставин.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому суд оцінює наявні докази, а не замінює орган, який склав протокол, у виконанні його обов`язку щодо доведення обставин, покладених в основу обвинувачення.

Із положень п. 1.10 Правил дорожнього руху України вбачається, що транспортний засіб — це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна; це поняття поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з наведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є різними за обсягом: перше є ширшим і охоплює, зокрема, електроскутер (електросамокат), тоді як друге стосується транспортних засобів, які приводяться в рух двигуном та відповідають установленим у Правилах дорожнього руху ознакам.

23 березня 2023 року набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким, зокрема, визначено такі поняття:

— електричний колісний транспортний засіб — дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

— легкий персональний електричний транспортний засіб — колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

— низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб — колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрам на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. При цьому Верховний Суд розглядав питання правової природи такого засобу саме у контексті цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду та зазначив, що для цього питання характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності встановленого на ньому електродвигуна сама по собі визначального значення не має.

Водночас наведений висновок Верховного Суду не усуває необхідності у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, встановити обставини, від яких залежить наявність складу правопорушення, зокрема який саме засіб пересування використовувався, чи належить він до транспортних засобів у розумінні законодавства та чи здійснювалося його керування особою, щодо якої складено протокол. Залежно від виду засобу та відповідних нормативних критеріїв для цього може мати значення встановлення його конструктивних характеристик, способу приведення в рух і потужності електродвигуна. Самого лише зазначення у протоколі позначення «JET» без конкретизації виду засобу, його технічних характеристик та інших необхідних даних недостатньо для встановлення таких обставин і належної правової кваліфікації дій особи.

У протоколі не наведено конкретної марки та моделі самоката, його ідентифікаційних ознак, технічних характеристик, потужності електродвигуна, максимальної конструктивної швидкості чи інших даних, які дозволяли б достовірно встановити, який саме засіб перебував у користуванні ОСОБА_1 та до якої передбаченої законодавством категорії він належить.

Більше того, як зазначено стороною захисту, «JET» є позначенням сервісу прокату електросамокатів, а не достатньо визначеною маркою та моделлю конкретного засобу. Суд не може самостійно припускати технічні характеристики такого засобу, встановлювати їх за межами доказів, наданих у справі, або підміняти відсутні докази власними припущеннями.

Окремо суд враховує питання факту керування. Суд не може належним чином перевірити та юридично оцінити твердження про керування ОСОБА_1 саме транспортним засобом, оскільки з поданих доказів неможливо достовірно встановити, до якого саме типу транспортних засобів належить самокат, позначений у протоколі як «JET». Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б безпосередньо підтверджували, що ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час саме керував самокатом. З наявного відеозапису, як убачається з матеріалів та доводів захисту, на момент під`їзду або підходу працівників поліції самокат перебував у нерухомому стані, а ОСОБА_1 стояв на місці. Сам по собі факт перебування особи біля самоката або поруч із ним не доводить факту його керування.

Поняття «керування транспортним засобом» пов`язується з виконанням функцій водія під час руху транспортного засобу. У правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а, керування розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця та, під час руху, зміни напрямку або швидкості.

Отже, для доведення об`єктивної сторони правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП сторона обвинувачення повинна встановити сукупність юридично значущих обставин: 1) існування конкретного транспортного засобу; 2) факт керування ним конкретною особою; 3) здійснення такого керування у відповідний час; 4) перебування особи у стані сп`яніння під час керування. Відсутність доказів хоча б однієї з цих обов`язкових обставин виключає можливість висновку про доведеність складу правопорушення.

Наявність у матеріалах справи висновку про стан алкогольного сп`яніння сама по собі не доводить факту керування транспортним засобом. Результат огляду може підтверджувати лише стан особи на момент огляду, але не замінює доказів того, що ця особа безпосередньо керувала конкретним транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі.

Суд також бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним і беззаперечним доказом вини. Викладені в ньому відомості повинні бути підтверджені іншими належними, допустимими та достатніми доказами. У цій справі саме ключова обставина — факт керування ОСОБА_1 конкретним транспортним засобом — належним чином не підтверджена.

У випадку, коли викладена в протоколі фабула не відображає або не підтверджує всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, суд не має права самостійно редагувати фабулу, доповнювати її новими обставинами чи відшукувати докази на користь обвинувачення. Інакше суд фактично перебрав би на себе функцію сторони обвинувачення, що суперечить принципу змагальності, праву особи на захист та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не вправі замість уповноваженого поліцейського органу встановлювати, який саме самокат мався на увазі під позначенням «JET», самостійно з`ясовувати його технічні характеристики, визначати потужність двигуна та належність засобу до певного типу транспортних засобів або відшукувати докази факту руху та керування, яких сторона обвинувачення не надала. За відсутності даних про конкретний вид самоката, його технічні характеристики та спосіб приведення в рух суд не може підміняти сторону обвинувачення і самостійно формувати доказову основу обвинувачення. Обов`язок доказування не може бути перекладений на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не може виконуватися судом на користь обвинувачення.

Такий підхід узгоджується з принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ст. 62 Конституції України, відповідно до якого особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» наголошено, що суд не повинен починати розгляд із наперед сформованого переконання про винуватість особи, а сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини також зазначав у справі «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року, що висновки суду мають ґрунтуватися на достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновках або подібних неспростовних презумпціях факту, які не залишають місця обґрунтованим сумнівам.

За таких обставин суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належними, допустимими та достатніми доказами не доведена. Матеріали справи не підтверджують поза розумним сумнівом ані факт керування ОСОБА_1 конкретним транспортним засобом, ані належну ідентифікацію засобу, позначеного у протоколі як «JET».

Застосування адміністративного стягнення за відсутності належних доказів протиправної дії не відповідало б принципу верховенства права та створювало б ризик свавільного застосування адміністративних повноважень. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя —

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Рівненського міського суду Оксана КРИЖОВА