Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №564/4012/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4012/26

28 вересня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026186150000094 від 03.09.2026

по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Великий Мидськ, Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, МПП РТД «Сокіл», заготівельник натуральної сировини, одруженого, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, державних нагород та пільг не має, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

за участю

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3

потерпілого – ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 25.08.2026 приблизно об 11:00 год. перебуваючи на території господарства, що по АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесної суперечки, наніс потерпілому ОСОБА_5 дерев`яною палицею один удар в ділянку потилиці та верхньої частини спини, один удар по передпліччям обох рук, один удар в ділянку обличчя, від чого потерпілий впав на землю, та в подальшому наніс близько трьох ударів правою ногою в ділянку живота справа, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді «гематоми» очної ділянки справа, саден обох передпліч, струсу головного мозку підтвердженого описом патологічної неврологічної симптоматики притаманної для даного виду закритої черепно-мозкової травми (дрібнорозмашистий ністагм), які в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав у повному обсязі, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений, потерпілий не заперечили щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України, кваліфікується як кримінальний проступок.

Відповідно до ст.66 КК України, як пом`якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини суд враховує активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставиною яка обтяжує покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 на диспансерному нагляді у психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались. Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст.118, 124, 129, 369-374 КПК України, ст.125 КК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 /п`ятдесят/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1