Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №545/3420/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3420/26

Провадження № 2/545/2821/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Стрюк Л.І.,

за участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року адвокат Хворост Д.М., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася з позовом до ВСК «Злагода», у якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за Договором оренди землі від 13.09.2013 за період з 2022 по 2025 рік у загальному розмірі 106398,93 грн з яких: сума несплаченої орендної плати, з вирахуванням податків, у розмірі – 33221,10 грн, 3 % річних в розмірі – 2565,80 грн, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 8645,87 грн, пеню в розмірі – 40719,58 грн, сума індексації орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 – 21 246,58 грн, а також стягнути судові витрати, понесені позивачем, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_1 є власником 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:023:0010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,9618 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-789 від 11.09.2013 року.

Між ОСОБА_1 як орендодавцем з одного боку, та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Злагода» в особі Голови правління Масляка Віталія Олексійовича як орендарем з другого, укладено договір оренди землі від 13.09.2013, згідно з яким Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В оренду за вказаним договором передана 1/2 земельної ділянки загальною площею 4,96 гектарів, у тому числі: рілля 4,96 гектарів, кадастровий номер: 5324081400:00:023:0010.

Згідно з п. 11 Договору, орендна плата сплачується грошима до 30 числа останнього місяця звітного року.

Згідно з п. 14 Договору, у разі невиплати орендної плати у строки, визначені цим Договором, сплачується пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

23.03.2017 року між ОСОБА_1 як орендодавцем з одного боку, та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Злагода» в особі Голови правління Масляка Віталія Олексійовича як орендарем з другого боку, укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою внесли зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2013 року.

Порушуючи взяті на себе зобов`язання та умови договору оренди землі, відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022 рік у сумі 11158,30 грн, за 2023 рік у сумі 11158,30 грн, за 2024 рік у сумі 10673,15 грн та за 2025 рік у сумі 10673,15 грн.

Вказувала, що невиконання ВСК «Злагода» договірного грошового зобов`язання у вигляді несплати орендної плати передбачає відповідальність, а саме: встановлену умовами договору пеню в розмірі 0,3% від несплаченої своєчасно суми за кожний день прострочення, а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та інфляційні втрати згідно вимог статті 625 ЦК України та суму індексації за 2022-2025 роки, які і просить стягнути з відповідача.

У відзиві представник відповідача зазначила, що кооператив визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення суми несплаченої орендної плати в розмірі 33 221,41 грн за період 2022-2025 роки. Щодо стягнення 3% та суми інфляційних втрат заперечувала, так як розрахунки були здійснені без урахування зміни одної плати, яка була погоджена сторонами додатковою угодою від 08.11.2019. Також заперечувала щодо стягнення пені у розмірі 47038,92 грн, посилаючись на те, що договір оренди від 13.09.2013 в редакціях від 23.03.2017 не містить у собі пункт 14, який є підставою для нарахування пені, про яку зазначає позивач. Також зазначали, що розмір нарахованої пені становить більше 141,59% розміру орендної плати позивача. Щодо нарахування індексації, вказувала, що ці вимоги безпідставні, оскільки кооператив систематично та самостійно проводить індексацію нормативно-грошової оцінки землі, відтак, при нарахуванні орендної плати вже врахований коефіцієнт індексації.

У судове засідання сторони не з`явилися, попередньо надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі, позиції, викладені у письмових заявах по суті спору, підтримали.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:023:0010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,9618 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-789 від 11.09.2013 року.

13.09.2013 року між ОСОБА_1 як орендодавцем, та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Злагода» в особі Голови правління Масляка Віталія Олексійовича як орендарем, було укладено Договір оренди землі, згідно з умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,9618 га (рілля), кадастровий номер 5324081400:00:031:0036, розташовану на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Щодо стягнення орендної плати.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата сплачується грошима до 30 числа останнього місяця звітного року.

Згідно з п. 14 Договору у разі невиплати орендної плати у строки, визначені цим Договором, сплачується пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

23.03.2017 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ВСК «Злагода» в особі Голови правління Масляка В.О. (Орендар) укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 13.09.2013, якою внесено зміни та доповнення, а саме:

Розділ «Строки дії договору» змінено та викладено в наступній редакції: «п. 8. Даною додатковою угодою Договір продовжено до 23.03.2027 року. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді».

Розділ «Орендна плата» змінено та викладено в наступній редакції: «п. 9. За користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 8 (вісім) відсотків від середнього розміру 5,39 га земельної частки (паю), що числиться по Кіровській сільській раді, виходячи з нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,7964 та коефіцієнтів грошової оцінки 1,76 станом на 01,01,2017 становить 173265,54 грн, а саме 13861, 24 грн.

Сторони за взаємною згодою мають право змінити розмір орендної плати шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі. Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством». Інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.

Право оренди за вказаним Договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою № 471807440 від 08,04.2026 року.

Дослідивши матеріали справи та встановивши дійсні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Так, з відзиву відповідача вбачається, що ВСК «Злагода» визнають наявну заборгованість перед позивачем, а саме щодо в частині зменшених позовних вимог та стягнення 33221,10 грн – суми несплаченої орендної плати за період 2023-2025 роки.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У спірних правовідносинах саме орендар є зобов`язаною особою (боржником) щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку орендодавцю у розмірі та на умовах, визначених договором оренди землі, та відповідно на нього покладається обов`язок доведення належного виконання такого зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

При цьому суд враховує, що положеннями п.п. 164.2.5п.164.2 ст.164 розділу ІV Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст.170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 1701.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

При цьому об`єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167ПКУ (п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Згідно п.170.1.4 ст. 170 Податкового кодексу України, доходи, зазначені, зокрема, у пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18%, визначеною п.167.1 ст.167 Кодексу.

Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу10 розділу ХХ Податкового кодексуУкраїни (пп. 1.3 п.1 1 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України).

Відтак, розмір заборгованості по виплаті орендної плати за 2023-2025 роки з урахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, та військового збору у розмірі 1,5 відсотка згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу, що утримані з орендної плати орендарем як податковим агентом орендодавця (підпункти 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 ПК України), становить 33221,10 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим, та будь які попередні домовленості з власником земельної ділянки не мають правового значення для визнання права кредитора на отримання від боржника передбачених ст. 625 ЦК України стягнень.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі – 2565,80 грн та 8645,87 грн – сума інфляційних втрат за період прострочення виплати орендної плати.

Щодо стягнення пені суд приходить до таких висновків.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 14 укладеного договору оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача пеня за несплату орендної плати в грошовій формі за договором оренди за неналежне виконання умов договору оренди землі, за яким в оренду передана земельна ділянка кадастровий номер 5324081400:00:023:0010: за 2022 рік (з 10.07.2025 по 10.07.2026), пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за 2023 рік (з 10.07.2025 по 10.07.2026) , пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за 2024 рік (з 10.07.2025 по 10.07.2026), пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за 2025 рік (з 31.12.2025 по 10.07.2026),що разом становить 40719,58 грн.

Не можуть бути прийняті доводи ВСК «Злагода» з приводу того, що договір оренди від 13.09.2013 в редакції від 23.03.2017 не містить у собі пункту 14, який є підставою для нарахування пені, про яку зазначає позивач, з огляду на таке.

Так, на відміну від основного договору, який має всі істотні умови договору, додаткова угода від 23.03.2017 є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 травня 2021 № 917/ 265/18.

Оскільки вищенаведена додаткова угода стосується лише зміни орендодавця, строку дії договору, розміру орендної плати, зміни її розміру та права відмови від поновлення договору, інші умови договору, до яких не внесені зміни всіма додатковими угодами, що набули чинності, зберігають свою дійсність.

Щодо зменшення розміру пені, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки предметом спору є орендна плата за 2022-2025 роки в розмірі 33221,10 грн, а нарахований позивачем розмір пені складає 40719,58 грн, що одночасно з покладенням на відповідача відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання за ст.625 ЦК України буде становити неспівмірний тягар для останнього та свідчитиме про порушення балансу інтересів сторін у їхніх правовідносинах, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зменшити нараховану за 2022-2025 роки пеню до розміру орендної плати, тобто до 33221,10 грн, яка і підлягає стягненню як штрафна санкція.

Щодо індексації орендної плати

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором .

Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки здійснюється використовується, як правило, для визначення розміру земельного податку використовуватись, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору земельної ділянки.

Так, п. 9 договору оренди землі від 13.09.2013 сторони визначили, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує щороку орендну плату в розмірі 5% від середнього розміру земельної частки (паю) 5,39 га земельної частки (паю), що числиться по Кіровській сільській раді, виходячи з нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнту 3,20 і 1,756, що становить 115597,06 грн, а саме 5779,85 грн.

Відповідно до п. 10 умов договору оренди обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 23.03.2017 сторони продовжили дію договору до 23.03.2027 та встановили новий розмір орендної плати за користування земельною ділянкою - 8% від розміру 5,39 га земельної частки (паю), виходячи з нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням коефіцієнту індексації 4,7964 та коефіцієнту грошової оцінки 1,756, станом на 01.01.2017 становить 173265,54 грн, а саме 13861,24 грн.

Вказане свідчить, що за час дії договору товариство систематично проводило індексацію нормативно - грошової оцінки землі, а саме нарахування та виплата орендної плати відбувалися з урахуванням коефіцієнту нормативно-грошової оцінки та коефіцієнту індексації.

Суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі було визначено орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку в 2017 році додаткової угодою було збільшено до 8%, тобто в двосторонньому порядку сторони узгодили збільшення орендної плати.

Виходячи з узгодженої нормативно-грошової оцінки землі – 115 597,06 грн, яка закріплена в договорі оренди землі від 13.09.2013 року, чиста орендна плата мала становити з 2013 року по 2017 рік – 5 779,85 грн, а з 2017 року– 13 861,24 грн. Разом з тим, остання здійснювалася з урахуванням коефіцієнтів з 2013 по 2017 рік 3,20 та 1,756, а з 2017 року коефіцієнтів 4,7964 та 1,756, що свідчить про відсутність порушень з боку орендаря при нарахуванні орендної плати, яка включає в себе відповідні як коефіцієнт індексації орендної плати, так і коефіцієнт грошової оцінки.

Таким чином, враховуючи нарахування відповідачем орендної плати з урахуванням її індексації, як це закріплено в умовах додаткової угоди від 23.03.2017, вимоги власника землі ОСОБА_1 про стягнення суми індексації в розмірі 21246,58 грн є безпідставними, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі з урахуванням вирахуваних податків та обов`язкових платежів з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за прострочення виконання зобов`язання за 2022-2025 роки у загальній сумі – 77653,87 грн.

Щодо стягнення судових витрат.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить стягнути на її корить витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Витрати на правову допомогу підтверджуються договором № 38 про надання правничої допомоги від 13 березня 2026 року , який містить детальний опис із зазначенням гонорару адвоката у розмірі 10000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги ціну позову, суд вважає, що співрозмірною та справедливим розміром витрат на правничу допомогу є 5000,00 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідачем також подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 18000 грн. На підтвердження понесених судових витрат відповідач надав договір №75/26 ЛБГ від 05.08.2026, розрахунок витрат за договором у розмірі 18000 грн.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про співмірність та справедливість судових витрат також, у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено на 72,98 %, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з ВСК «Злагода» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу та сплачений нею судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3649 грн та 928,44 грн відповідно, що разом становить 4577,44 грн.

Натомість, на користь відповідача з позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог. Відтак, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог на 1351грн.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин, провівши взаємозарахування витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2298 грн та судовий збір у розмірі 928,44 грн, що разом становить 3226,44 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 258-260 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», (ЄДРПОУ:03769706, адреса місця знаходження: вул. Центральна, 6, с. Пальчиківка, Полтавського району Полтавської області) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ), заборгованість за договором оренди землі від 13.09.2013 року (кадастровий номер: 5324081400:00:023:0010) за 2022-2025 роки в сумі 77653,87 грн, з яких:

33 221,10 грн. — сума несплаченої орендної плати з вирахуваними податками (19,5 % до грудня 2024 року та 23% після грудня 2024), за договором оренди землі за 2022, 2023, 2024 та 2025 рік;

33 221,10 грн. — пеня, що нарахована за невчасну сплату орендної плати в 2022 році з 10.07.2025 по 10.07.2026, в 2023 році з 10.07.2025 по 10.07.2026, в 2024 році з 10.07.2025 по 10.07.2026 та за невчасну сплату орендної плати в 2025 році з 31.12.2025 по 10.07.2026;

2 565,80 грн. — 3 % річних, що нараховані за невчасну сплату орендної плати в 2022 році з 31.12.2022 по 10.07.2026, в 2023 році з 31.12.2023 по 10.07.2026, в 2024 році з 31.12.2024 по 10.07.2026 та за невчасну сплату орендної плати в 2025 році з 31.12.2025 по 10.07.2026;

8 645,87 грн. — інфляційні втрати, нараховані за невчасну сплату орендної плати в 2022 році з 31.12.2022 по 10.07.2026, в 2023 році з 31.12.2023 по 10.07.2026, в 2024 році з 31.12.2024 по 10.07.2026 та за невчасну сплату орендної плати в 2025 році з 31.12.2025 по 10.07.2026;

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», ЄДРПОУ:03769706 на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) судові витрати за правничу допомогу у розмірі 2298 грн та судовий збір у розмірі 928,44 грн, що разом становить 3226,44 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Л.І. Стрюк