Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №545/1496/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1496/26

Провадження № 2-а/545/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Литвинову В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Хлистун І.М. звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 14.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №1624, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністратвиної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зі змісту винесеної постанови вбачається, що 14.10.2024 року військовозобов?язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з?явитись 24.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК. Вказує, що позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки протягом законодавчо визначеного строку прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на облік, після чого викликів чи повісток від відповідача не отримував. Згідно електронного кабінету «Резерв+» дані ОСОБА_1 уточнив вчасно. Відповідно до сповіщень, що надходили йому до застосунку «Резерв +» 07.04.2025 року – дані успішно оновлені, штрафів немає, порушень військового обліку не зафіксовано. Зазначає, що позивач не отримував ні повістки про виклик до ТЦК для уточнення даних, ні протоколу про адміністративне правопорушення від 07.04.2025, ні постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.04.2025.

24.03.2026 позивач звернувся за отриманням адміністративної послуги до Сервісного центру МВС, де йому відмовили у наданні послуги з підстав наявності виконавчого провадження. 25.03.2026 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та дізнався про складений відносно нього адміністративний протокол. Вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим прохає визнати її протиправою, скасувати та закрити провадження по справі про адміністратвине правопорушення.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14.04.2026 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.

22.04.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, прохав відмовити у його задоволенні. Вважає постанову від №1624 від 14.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності законною, а дії суб`єкта владних повновжень правомірними. Вказує, що позивач, будучи належним чином повідомленим, не з?явився до ТЦК за адресою, вказаною у повістці, та не повідомив про наявність поважних причин неявки. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений з дотриманням вимог чинного законодавства (ст.280 КУпАП). Крім того, зазначає, що позивачем пропушений процесуальний строк на оскарження адміністративної постанови №1624 від 14.04.2025 року (а.с.42-52).

16.06.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких вказала, що відповідачем не доведено факт вручення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення №1624 від 07.04.2026 року, оскільки зазначений протокол заповнений іншою особою, позивач його не підписував та не отримував його копію, підпис позивача не відповідає підпису, який ідентифікує його особу згідно паспортних даних. Інших доказів про вручення протоколу відповідачем не надано. Крім того, як вбачається з повістки №678430 від 14.10.2024 року, мета виклику - для уточнення даних. Разом з тим, відповідачем не наведено, які самі дані були відсутні в обліковій картці ОСОБА_1 . У зв?язку з цим, прохала суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та скасувати постанову №1624 від 14.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.60-61).

В судове засідання позивач та його представник не з?явилася, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, у відзиві на позов прохав розгляд справи провести без його участі.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що 07.04.2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол №1624 про адміністративне правопорушення, згідно якого 07.04.2025 року о 09 год. 30 хв. в ході перевірки документів ОСОБА_1 , встановлено, що 14.10.2024 року військовозобов?язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку було направлено повістку, відповідно до якої йому 24.10.2024 року належало з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних з питань проходження ВЛК, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу» вказано – зауважень немає та наявний підпис особи. (а.с.50).

14.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову №1624, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 49).

Відповідно до вказаної постанови, 07.04.2025 року о 09 год. 30 хв. в ході перевірки документів ОСОБА_1 встановлено, що 14.10.2024 року військовозобов?язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з?явитись 24.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК. Військовозобов?язаний ОСОБА_1 на визначену дату не з?явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов?язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. (а.с.49)

Розгляд адміністративного матеріалу відповідачем проведено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Абзацом 11 пункту 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізаціі поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно ч. 1ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведения Реєстру е районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; військовозобов' язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов язаних та резервістів»).

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган ко реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб. реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграці), у тому числі біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 72 Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядник адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про в державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інфорацію яку не обновив позивач, відповідач не позбавлений можливості отримати від уповноважених органів реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Порядком №1487 передбачено перелік державних органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні віде призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до закону України «Про публічні електронні реєстри». «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-Кодексу застосовуються у разі не можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними систе реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держат (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Втім відповідачем не зазначено у протоколі, які саме дані позивач не уточнив. При цьому, обставин та доказів, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.

Окрім того, відповідно до п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Змінами, внесеними Постановою Уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручають особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК» «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриники з повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже , для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

У даній справі повістка безпосередньо позивачеві вручена не була. Як вбачається з матеріалів справи (а .с.50, 48 – зворот) відмітку у відправленні було проставлено 01.11.2024: «у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою», а з`явитись ОСОБА_1 належало 24.10.2024 року ( тобто раніше на вісім днів).

Крім того, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської повідомлення про надходження рекомендованого листа «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивач не був належно повідомлений відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та об`єктивно не мав змоги ані отримати повістку, ані з`явитись у дату, що була визначена у повістці.

В свою чергу позивач зазначає, що на він не отримував ні повістки, ні протоколу, ні постанови про накладення адміністративного стягнення. Про те, що на нього складено адміністративну постанову, він дізнався лише після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження 25.03.2026 року.

Відповідно до ст. 248, ч. 1 ст. 268, ст. 277-2, ст. 278 КУпАП ТЦК зобов`язаний належним чином повідомити особу про розгляд справи не пізніше, ніж за три доби дати розгляду справи.

У правових позиціях Верховний Суд зазначає, що обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за 3 дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа (у даному випадку ТЦК). Зокрема , у постановах Верховного Суду по справах № 676/752/17, № 489/1004/17, № 308/12552/16-а, № 482/9/17, № 205/7145/16 йдеться про наступне: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих ім повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення»

Разом з тим, позивача не було повідомлено належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тому його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, були порушені, що є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

При цьому суд враховує, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 . Проте позивачеві повідомлення про час і місце розгляду адміністратавного матеріалу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП направлялося за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того , судом встановлено, ОСОБА_1 проходив військову службу в ЗСУ. Згідно наказу командира військової частини від 17.01.2024 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» ( а.с.12).

Із копії електронного військово-облікового документа «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відстрочку до завершення мобілізації на підстава п.13, ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дата уточнених даних – 07.04.2025 року (а.с.11, 24).

Згідно Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у позивача штрафів не виявлено.

Отже, після звільнення в запас 07.04.2025 позивач оновив свої дані та перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте незважаючи на оновлення даних, в той же день відносно нього був складений адміністративний протокол та в подальшому 14.04.2025 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, позивач стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення від 07.04.2025 не підписував та не був обізнаний про складену на підставі цього протоколу постанову від 14.04.2025 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді відповідач не спростовував вказані доводи позивача, не долучив до матеріалів справи фото- чи відеодокази отримання позивачем протоколу про адміністративне правопорушення від 07.04.2025, як і не надав докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд 14.04.2025 адміністратиного матеріалу.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними та дотустимими доказами, а не грунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вказані позивачем обставини в умовах недоведеності з боку суб`єкта владних повноважень дотримання порядку притягнення до адміністративної відповідальності та відсутності доказів, які могли б спростувати такі доводи , безумовно свідчить про порушення відповідачем норм чинного законодавства, та ставить під сумнів правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано доказів в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім зазначеного, суд вважає, що позивачем надано докази несвоєчасного отримання ним оскаржуваної постанови. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції позивачем було сплачено за подання позову 532,48 грн. судового збору, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно вимог ст. 139 КАС України .

Керуючись ст. ст. 2,6, 8-10,14,77,246,250, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови, визнавши причину пропуску поважною.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити.

Скасувати постанову №1624 від 14.04.2025 року,винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмір 17000 грн за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г.Путря