Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №544/1896/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1896/26

пров. № 2/544/1112/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря Киричевської В. М.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 04 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики №77367152 на умовах повернення позики в кінці строку позики. Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики №77367152 на суму 10000,00грн, а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Загальна сума заборгованості відповідача за договором позики №77367152 становить 19850,50грн, з яких: 10000,00грн - основна сума боргу (неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором); 9850,50грн - проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов Договору.

Первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 та Витягу з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022.

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги.

З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики №77367152 від 04.12.2021 в загальному розмірі 19850,50грн, з яких: 10000,00грн - основна сума боргу (неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором); 9850,50грн - проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов Договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло. Відповідачу надано строк для подачі відзиву, однак останній своїм правом не скористався, відзиву до суду не надіслав.

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце слухання справи і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

10.09.2026 згідно зі ст.281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

04 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики №77367152 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Відповідно до п.1 Договору за цим договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (Позику), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахуно Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми Позики.

Згідно з п. 2 Договору Параметри та умови Позики наступні: сума позики – 10000,00грн, строк позики – 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99% (фіксована), процентна ставка за понадстрокове користування кредитом – 2,70%, пеня – 2,70%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 29653,85%, орієнтовна загальна вартість позики – 15970,00грн; дата надання позики – 04.12.2021, дата повернення позики – 03.01.2022.

Відповідно до п. 12. Договору цей Договір укладено дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0gBgVsyXyj, направленим на фінансовий номер телефону відповідача: НОМЕР_1 .

Відповідно до п.5, 6, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції станом на момент укладення договору) накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.

У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.

Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції станом на момент укладення договору) передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом встановлено, та доказів іншого відповідачем не надано, що Договір позики між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений відповідно до приписів указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора в електронній формі.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

За ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свій обов`язок перед відповідачем по перерахуванню кредитних коштів, адже доказів протилежного суду не надано.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022.

Згідно копії Витягу з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 до .ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 77367152.

17.12.2025 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025.

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 77367152 на загальну суму заборгованості 19850,50грн, що складається з: сума заборгованості за тілом – 10000,00грн, сума заборгованості за процентами – 9850,50грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що позивач ТОВ «СІТІ ЦЕНТР» має право на звернення до суду з даним позовом, оскільки до нього перейшли права вимоги за договором позики № 77367152, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 04.12.2021.

Отже, позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором позики № № 77367152 від 04.12.2021 в загальному розмірі 19850,50грн, та складається з: 10000,00грн - основна сума боргу (тіло позики); 9850,50грн - проценти за користування позикою.

Даючи оцінку наявності заборгованості за договором позики суд дійшов такого висновку.

Згідно з умовами договору позики № 77367152 від 04.12.2021 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору – 30 днів, дата надання позики– 04.12.2021; 03.01.2022 - дата повернення позики (останній день).

Таким чином, строк кредитування сплив 03 січня 2022 року.

Відповідно до пункту 5.2 Договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем позики взагалі містив умови, зокрема, й щодо пролонгації договору.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору кредиту й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації договору позики.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.

За таких обставин за умовами договору позики № 77367152 від 04.12.2021 у позикодавця виникло право нарахування процентів за цим договором позики тільки у межах строку його дії - з 04.12.2021 до 03.01.2022. І після 03 січня 2022 року у позикодавця відсутнє право нарахування відсотків за користування позикою.

Оскільки в Договорі позики відсутні умови щодо нарахування відсотків після закінчення строку дії Договору, таке стягнення можливе лише в порядку ст. 625 ЦК України. Проте така вимога позивачем не заявлялась.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування відсотків за період після 03.01.2022 у позивача відсутні, тому розраховувати відсотки за користування позикою необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 04.12.2021 по 03.01.2022, розмір яких складає 5970грн (10000,00грн х 1,99% х 30днів).

Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 15970,00грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу – 10000,00грн, заборгованість процентами – 5970,00грн.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Також позивач ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 9000грн.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем до позову додано: Договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомолов В. В.; прайс-лист; заявку про надання правової допомоги №631 від 01.04.2026; витяг з акту № 631 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 9000,00 гривень; платіжну інструкцію про оплату правової допомоги №432 від 30 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до Витягу з Акту про надання юридичної допомоги № 631 від 01.04.2026 адвокатом надані такі послуги: 1) надання усної консультації (з вивченням документів) – 2год/4000грн; 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 1год/5000грн.

Проте, суд критично ставиться до наданого розрахунку витрат на правову допомогу.

Зокрема, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат адвоката за послугу з надання усної консультації з вивченням документів в розмірі 4000грн є завищеною з огляду на складність цієї справи, яка є незначної складності, тому вивчення документів не потребує значного часу.

Тому, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд уважає, що витрати на професійну правничу допомогу становлять в загальному розмірі 6000,00грн (5000грн за складання позовної заяви + 1000грн за надання усної консультації з вивченням документів).

У зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу становлять в загальному розмірі 6000,00грн.

На переконання суду такий розмір витрат на адвоката є розумним, справедливим та співмірним із заявленими вимогами.

В силу ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача частково, тому позивач має право на відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4827,08грн (6000грн х 15970грн/19850,50грн).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2141,94грн з розрахунку: 2662,40грн х 15970грн/19850,50грн = 2141,94грн.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6969,02грн судових витрат.

Щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн, суд зазначає таке.

Позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на підготовку та направлення копії позовної заяви з додатками є безпідставною, оскільки такі витрати не належать до судових витрат у розумінні статей 133, 141 ЦПК України. Надсилання копії позову іншим учасникам справи є процесуальним обов`язком позивача, передбаченим статтею 177 ЦПК України, а тому витрати на виконання такого обов`язку не можуть бути покладені на відповідача. Зазначені витрати виникають у зв`язку з реалізацією права на звернення до суду, а не внаслідок розгляду справи судом. Витрати на відправлення відповідачу копії позовної заяви не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, та не підлягають відшкодуванню, оскільки їх понесення обумовлене виконанням позивачем вимог процесуального закону щодо подання позову.

Керуючись ст.1-18, 76-81,141,259,264,265,268, 280, 281, 354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», юридична адреса: просп. Соборності, 30-А, прим. (офіс) 321, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 43950742, заборгованість за Кредитним договором № 77367152 від 04.12.2021 в розмірі 15970 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 10000,00грн; заборгованості за процентами – 5970,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», юридична адреса: просп. Соборності, 30-А, прим. (офіс) 321, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 43950742, судові витрати в сумі 6969 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривні 02 копійки.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 24.09.2026.

Суддя Н.В.Нагорна