Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №536/2044/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 536/2044/25

Провадження №2/524/6401/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в м Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач свої вимоги мотивував тим, що 09.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4636653, за умовами якого останній отримав кредит на суму 5000 грн. з терміном повернення, сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Вищевказаний кредитний договір укладено в електронній формі. ТОВ «Мілоан» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 24700 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18750 грн. - заборгованість за відсотками; 950 грн. - прострочена заборгованість за комісією. 14.05.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 68-мл, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4636653, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» набуло право вимоги до відповідача. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13.10.2025 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

22.10.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я. подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю. Зазначає, Зазначає, що позивачем на обґрунтування позовних вимог не надано виписку по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Сума заборгованості за відсотками у розмірі 18750 грн. нарахована поза межами строку кредитування, який відповідно до договору становить 15 днів. Встановлена сума заборгованості за відсотками є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі», суперечить принципам розумності та добросовісності, адже тіло кредиту становить лише 5000 грн. Відповідач зазначає, що є військовослужбовцем, тому на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже нараховані відсотки є незаконними та підлягають списанню. Вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8000 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг. Просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру 3000 грн.

03.11.2025 представником позивача подана відповідь на відзив. Наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказав, що відповідач продовжив користуватись кредитними коштами після строку, визначеного пунктом 1.3 кредитного договору, тому до нього застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах, передбачену пунктом 2.3.1.2 кредитного договору, а тому строк кредитування продовжено на 60 днів. Відповідно до п. 1.6 кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. У зв`язку із продовження користування відповідачем кредитними коштами, строк кредитування був продовжений на підставі п. 2.3.1.2 Договору, і нарахування процентів здійснювалось кредитором за стандартною (базовою) процентною ставкою 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (пролонгації) кредитом. Долучене до позовної заяви платіжне доручення підтверджує перерахування коштів за кредитом № 4636653, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору. Відповідачу надавалась інформація щодо умов договору, з якою він ознайомився та підтвердив факт ознайомлення підписавши кредитний догововір за допомогою одноразового ідентифікатора. Заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є співмірною зі складністю справи.

12.12.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я. подані заперечення. Зазначає, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, а відтак позов є недоведеним та необґрунтованим. При стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено вартість кредиту і строк кредитування, а саме 30 днів, та 9700 грн. а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого стоку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4636653, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 09.02.2021 року до 11.03.2021 року.

Відповідно до п. 1.5. загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4700 грн. в грошовому виразі та 1,144 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9700 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно п.п. 1.5.1.-1.7 договору комісія за надання кредиту 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 3750 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,. 2.3 цього договору.

У відповідності до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

В п. 2.3.1.2 договору зазначено умови пролонгації на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Також відповідачем підписано в електронній формі додаток № 1 графік платежів за договором про споживчий кредит від 09.02.2021 № 4636653, паспорт споживчого кредиту, анкету-заяву на отримання кредиту № 4636653, в яких зазначені умови надання кредиту.

На виконання зобов`язання ТОВ «Мілоан» перерахував ОСОБА_1 5000 грн на його кредитний рахунок, призначення платежу: кошти згідно договору № 4636653, що підтверджується платіжним дорученням № 39278204 від 09.02.2021 року (а.с. 27)

Загальна сума заборгованості за договором № 4636653 від 09.02.2021 року становить 24700 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 18750 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 950 грн. - заборгованість за комісією.

Як убачається з розрахунку ТОВ «Мілоан» кредитодавець за період з 09.02.2021 року по 11.03.2021 року нараховував відсотки в розмірі 125 грн. згідно п. 1.5.2 договору, з 12.03.2021 року по 10.05.2021 року в розмірі 250,00 грн. згідно п. 1.6 договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Як убачається з матеріалів справи, 14.05.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 68-МЛ, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4636653, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» набуло право вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням №39278204 від 09.02.2021 на суму 5 000 грн.

Пунктом 7.1. кредитного договору № 4636653 від 09.02.2021 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу отримання кредиту, визначеного у п 2.1. цього Договору.

За п 2.1 договору про споживчий кредит кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок

Укладаючи договір про споживчий кредит ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач підписав договір про споживчий кредит № 4636653 від 09.02.2021 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - S18928, який відповідачу направлено на його номер телефону - НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір між ТОВ Мілоан та відповідачем не був би укладений. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Після чого, укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням .

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 4636653 позичальника заповнені відповідачем.

За приписами частини 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За частиною 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 3494289 від 03.11.2021 року поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ст 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п 9.1. кредитного договору № 4636653 від 09.02.2021 року, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.

Доводи відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за зазначеним вище договором, а також доказів на підтвердження факту видачі йому кредитних коштів у вказаних позивачем розмірах, спростовані платіжним дорученнями щодо перерахування відповідної суми.

У пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Доводи відповідача, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже нараховані відсотки є незаконними та підлягають списанню є безпідставними, оскільки з наданої до відзиву довідки вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 01.08.2025 року.

Разом з тим, кредитний договір укладений 09.02.2021 року, проценти за кредитним договором нараховувались за період з 10.02.2021 року по 10.05.2026 року, до його призову на військову службу.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача, що сума заборгованості за відсотками у розмірі 18750 грн. нарахована поза межами строку кредитування, оскільки в п. 2.3.1.2 договору заначено умови пролонгації на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, як підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованіості за кредитом в сумі 5000 грн., та суми заборгованості за відсотками в розмірі 18750 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині,

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії у розмірі 950 грн. суд зазначає наступне.

Частинами 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Пунктом 1.5.1 кредитного договору позичальнику встановлено одноразову плату за надання кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті комісії по кредиту у розмірі 950 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві просив також стягнути 8000 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акту наданих послуг № 624 від 05.08.2025 року, детального опису наданих послуг до акту № 624 від 05.08.2025 року.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази. Водночас, суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо врахування принципів справедливості, розумності та добросовісності під час визначення розміру судових витрат.

Так, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, зокрема, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Урахувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру та виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн., яка відповідає критерію розумності, їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2329,23 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 4636653 від 09.02.2021 року у розмірі 23750 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн., заборгованість за відсотками 18750 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 2329,23 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», м. Львів вул. Смаль - Стоцького будинок 1 корпус 28 , код ЄДРПОУ 35234246

Відповідач - ОСОБА_1 , , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена Предоляк