Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №370/2401/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа № 370/2401/26

Провадження № 3/370/733/26

Суддя Макарівського районного суду Київської області Сініцина О.С., розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції № 3 Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення

у с т а н о в и л а:

У протоколі про адміністративне правопорушення від 20 липня 2026 року серія ВАД

№ 973252, що 20.07.26 о 13 год 30 хв ОСОБА_1 за адресою свого мешкання у стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що могло завдати шкоду психологічному здоров`ю потерпілій, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засіданні ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, свою вину визнає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).

Згідно з приписами частини першої статті 173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого .

Обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пунктів 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першої статті 173-2 КУпАП слід з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу цих норм вбачається, що домашнє насильство має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Тобто, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД

№ 973252, що 20.07.26 о 13 год 30 хв ОСОБА_1 за адресою свого мешкання у стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення визначене частиною першою статті 173-2 КУпАП, тобто протокол не містить обставин щодо заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

До протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 973252 долучені письмові пояснення потерпілої, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.07.2026, заповнена форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якої, зокрема, вбачається, що кривдник не погрожував вбити постраждалу особу, раніше кривдник не душив постраждалу особу, протягом року до кривдника не застосовувався заборонний припис, кривдник не залякував, не переслідував потерпілому особу, поведінка кривдника не вплинула на безпеку постраждалої особи, кривдник не має алкогольну залежність або не зловживає алкогольними напоями, наркотичними речовинами, постраждала особа не є економічно залежною від кривдника, що не є достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 20.07.2026, її син

ОСОБА_1 перебував з її чоловіком вдома. Після вживання алкогольних напоїв, син почав словесний конфлікт з нею, кричав та ображав нецензурною лайкою. Син зловживає алкогольними напоями. Однак, пояснення ОСОБА_2 не містять даних про шкоду, яка була їй заподіяна такими діями її сина.

Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, однак що протокол не може бути беззаперечним доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Наведене свідчить про те, що обвинувачення ОСОБА_1 побудовано лише на протоколі та поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , без наявності будь-яких інших доказів його вини.

За таких обставин, а також ураховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 173-2 КУпАП не доведена у поза розумний сумнів, а протокол складений відносно ОСОБА_1 не містить даних про склад правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП у його діях.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

у х в а л и л а:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою

статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її ухвалення через Макарівський районний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо вона не була оскаржена. В інакшому разі після її перегляду апеляційним судом.

Суддя О.С. Сініцина