Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №369/6483/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6483/25

Провадження № 2-а/369/91/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючогосудді: Янченко А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Києві в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області справу № 369/6483/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 939/1 від 08.04.2025 року за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн., підписаної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутність у діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Позов обґрунтований тим, що 28.01.2020 року позивач став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримав тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Періодично позивач оновлює свої облікові дані через додаток Міністерства оборони України «Резерв+», та останній раз позивач оновив свої дані 02.04.2025 року.

З 30.06.2016 року позивач має статус багатодітного батька, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 , яке діє до 07.08.2029 року.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» автоматично надається відстрочка особам, які мають від трьох неповнолітніх дітей у одному шлюбі.

Народження дітей в одному шлюбі знаходить своє підтвердження у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 .

Також після ведення воєнного стану в Україні позивач надав всі необхідні документи для отримання відстрочки та отримав таку відстрочку.

На початку квітня 2025 року позивач дізнався від інших осіб, що йому ніби-то від відповідача була надіслана повістка для явки, яка була надіслана поштою. Після звернення до свого поштового відділення № 08128, яке розташована за адресою: АДРЕСА_1 позивач отримав відповідь, що на його ім`я з ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяких поштових відправлень не надходило.

09.04.2025 року позивач особисто з`явився до відповідача, з ціллю уточнити підставу за якою його можуть викликати.

Того ж дня відповідачем йому було вручено постанову № 939/1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000 гривень, підписаної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Підставою накладення адміністративного стягнення стала згідно постанови, вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, а саме нез`явлення за викликом по повістці № 1602843, та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Будь-яких пояснень про підстави накладення адміністративного стягнення від відповідача позивач не отримав.

Щодо цього то позивач перевірив статус наданої йому відстрочки та пересвідчився, що вона була продовжена до 08.05.2025 року. Тобто згідно п. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - автоматично.

Як вбачається з викладеного, позивач перебуває на військовому обліку, не ухиляється, має відстрочку передбачену законом як багатодітний батько, особисто з`являється за першої інформації про виклик до ТЦК та СП (навіть без повістки), а тому вважає, що постанова про порушення норм КУпАП складена необгрунтовано та безпідставно і відповідно підлягає скасуванню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Учасники справи не заперечили проти такого порядку розгляду справи.

14.05.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої останній просив суд відмовити у задоволенні позову. Розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Відповідач зазначив, що позивачем не наведено жодних обгрунтованих доводів і не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання ним вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, порушення чого в особливий період є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

20.05.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача до суду, згідно якої останній підтримав задоволення свої вимог, оскільки відповідач не надав суду доказів вручення чи направлення відповідачу повістки про виклик позивача до відповідача на 13.01.2025 року.

Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надійшов.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази надані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постаніову № 939/1 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу сумою у 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Позивач вважає, що 28.01.2020 року позивач став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримав тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Періодично позивач оновлює свої облікові дані через додаток Міністерства оборони України «Резерв+», та останній раз позивач оновив свої дані 02.04.2025 року.

З 30.06.2016 року позивач має статус багатодітного батька, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 , яке діє до 07.08.2029 року.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» автоматично надається відстрочка особам, які мають від трьох неповнолітніх дітей у одному шлюбі.

Народження дітей в одному шлюбі знаходить своє підтвердження у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 .

Також після ведення воєнного стану в Україні позивач надав всі необхідні документи для отримання відстрочки та отримав таку відстрочку.

На початку квітня 2025 року позивач дізнався від інших осіб, що йому ніби-то від відповідача була надіслана повістка для явки, яка була надіслана поштою. Після звернення до свого поштового відділення № 08128, яке розташована за адресою: АДРЕСА_1 позивач отримав відповідь, що на його ім`я з ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяких поштових відправлень не надходило.

09.04.2025 року позивач особисто з`явився до відповідача, з ціллю уточнити підставу за якою його можуть викликати.

Того ж дня відповідачем йому було вручено постанову № 939/1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000 гривень, підписаної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Підставою накладення адміністративного стягнення стала згідно постанови, вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, а саме нез`явлення за викликом по повістці № 1602843, та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Будь-яких пояснень про підстави накладення адміністративного стягнення від відповідача позивач не отримав.

Щодо цього то позивач перевірив статус наданої йому відстрочки та пересвідчився, що вона була продовжена до 08.05.2025 року. Тобто згідно п. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - автоматично.

Як вбачається з викладеного, позивач перебуває на військовому обліку, не ухиляється, має відстрочку передбачену законом як багатодітний батько, особисто з`являється за першої інформації про виклик до ТЦК та СП (навіть без повістки).

Необхідність оперативного оповіщення військовозобов`язаних та виконання ними своїх обов`язків, є особливо важливою та нагальною під час особливого періоду в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України та відповідає інтересам усього суспільства.

Однак, матеріали справи не містять та відповідачем до відзиву не долучено доказів на підтвердження направлення та отримання позивачем повістки № 1602843 для уточнення даних з датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на 13.01.2025 о 09:00 годин.

Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

Таким чином, матеріали справи не містять та відповідачем не долучено доказів належного оповіщення ОСОБА_1 про вимогу з`явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Києво-Святошинський) на 13.01.2025 о 09:00 годин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел, спрямований на ухилення від явки до відповідача.

Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Разом з тим суд дійшов висновку про неналежне оповіщення позивача, у спосіб встановлений у пп. 1, 2 п. 41 Порядку, про необхідність його прибуття до до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на 13.01.2025 о 09:00 годин.

Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначені у повістці місце та строк, і він, незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Отже, умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 939/1 від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 939/1 від 08.04.2025 року за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн., підписану т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутність у діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 28.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко