Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №366/2350/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2350/26

Провадження № 3/366/1209/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 до Іванківського районного суду Київської області надійшли протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В. Розгляд справи призначено на 27.08.2026.

25.08.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивоване тим, що, на його думку, діяння, яке йому інкримінується відповідно до зазначеного протоколу, хоча й містить формальне порушення положень підзаконного нормативно-правового акта – Інструкції – щодо строку виконання певної дії, однак не утворює складу недбалого ставлення до військової служби як адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Крім того, описане діяння, за обставин, що мали місце у цьому конкретному випадку, не містить такої ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, як заподіяння шкоди чи створення загрози її настання.

У своєму клопотанні ОСОБА_1 звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення йдеться про чотири епізоди направлення до органів досудового розслідування і Військової служби правопорядку повідомлень про набуття діями військовослужбовців зазначеної військової частини ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, з порушенням строків, визначених абзацами 4 та 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 604 від 29.11.2018. При цьому:

– незважаючи на те, що йдеться про чотири епізоди правопорушення, вони не розмежовані як окремі фабули;

– у жодному епізоді не зазначено, у який конкретно день він як відповідальна особа був зобов`язаний повідомити про набуття ознак кримінального правопорушення діями військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, у який день здійснив таке повідомлення та, відповідно, за яких обставин і з яких причин;

– у фабулі правопорушення зазначені прізвища двох військовослужбовців – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте йдеться про чотири несвоєчасно направлені повідомлення із зазначенням їх дат і номерів, без конкретизації того, щодо кого саме вони направлялися. Два з них не стосуються названих військовослужбовців.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 було своєчасно, протягом першої доби, повідомлено компетентні органи про всі чотири епізоди самовільного залишення військовослужбовцями військової частини та що ці події своєчасно були взяті на контроль, до клопотання додано завірені копії чотирьох направлених доповідей.

У судовому засіданні 27.08.2026 у справі оголошено перерву до 03.09.2026.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, повторно надав суду пояснення щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні досліджено такі докази:

– протокол про військове адміністративне правопорушення серії КИ № 34, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, вимоги, які порушено, та статтю КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;

– функціональні обов`язки заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу, затверджені командиром військової частини НОМЕР_2 29.09.2025;

– витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 270 від 19.11.2025;

– посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 ;

– службова характеристика на ОСОБА_1 ;

– медична характеристика на ОСОБА_1 ;

– письмові пояснення ОСОБА_1 ;

– повідомлення про обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, від 19.05.2026, 17.06.2026, 29.07.2026 та 08.08.2026;

– витяг із функціональних обов`язків особового складу відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 ;

– доповідь старшого офіцера відділення запобігання і профілактики злочинів та інших правопорушень відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з даними протоколу про військове адміністративне правопорушення серії КИ № 34 від 21.08.2026, складеного старшим офіцером відділення профілактики злочинів та інших правопорушень відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 , капітан ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу, будучи відповідно до своїх функціональних обов`язків, затверджених командиром військової частини НОМЕР_2 29.09.2025, уповноваженим на забезпечення контролю та направлення письмових повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень до відповідних правоохоронних органів, тим самим будучи військовою службовою особою, перебуваючи у пункті тимчасової дислокації цієї військової частини у АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, діючи з порушенням вимог абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 4 та 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 за № 1451/32903 (далі – Інструкція № 604), які зобов`язують військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також повідомляти про обставини вчинення кримінального правопорушення, самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції № 604, письмово протягом доби з моменту надання усної доповіді про кримінальне правопорушення начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням, а у разі підозри у вчиненні підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, на наступний день після спливу встановлених відповідною частиною цієї статті строків тривалості самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або із закладу охорони здоров`я письмово повідомляти про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 КПК України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням, недбало ставлячись до військової служби, у період з 07.05.2026, тобто починаючи з дати набуття ознак кримінального правопорушення у діях солдата ОСОБА_2 , облікованого у військовій частині НОМЕР_2 , до 08.08.2026, тобто до дати реєстрації в діловодстві військової частини НОМЕР_2 направленого до правоохоронних органів повідомлення про набуття у діях солдата ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, здійснив оформлення, подання на підпис командиру військової частини НОМЕР_2 та направлення до правоохоронних органів, зокрема органів досудового розслідування, чотирьох повідомлень про вчинення військовослужбовцями зазначеної військової частини кримінальних правопорушень, передбачених статтею 407 КК України, а саме повідомлень, зареєстрованих у діловодстві військової частини НОМЕР_2 : від 19.05.2026 № 429, від 17.06.2026 № 534, від 29.07.2026 № 615 та від 08.08.2026 № 648, з порушенням строків, визначених абзацами 4 та 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 604, чим порушив установлений порядок направлення до органів досудового розслідування та органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України повідомлень про набуття діями (бездіяльністю) військовослужбовців ознак кримінального правопорушення, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби тягне за собою накладення штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено, що діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями та інструкціями.

Відповідно до абзаців 4 та 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 за № 1451/32903, доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств – керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

У разі підозри у вчиненні підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, командир (начальник) військової частини на наступний день після спливу встановлених відповідною частиною цієї статті строків тривалості самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або із закладу охорони здоров`я письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 КПК України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

У разі вчинення підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення командир (начальник) військової частини протягом робочого дня письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 КПК України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

Системний аналіз положень ст. 9, 172-15 КУпАП свідчить, що для притягнення військової службової особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП недостатньо самого встановлення факту формального відступу від певного припису нормативно-правового акта. У кожному конкретному випадку належними, допустимими та достатніми доказами має бути встановлено сукупність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема конкретний службовий обов`язок особи, факт його невиконання або неналежного виконання, реальну можливість його належного виконання, необережну форму вини особи, а також інші фактичні обставини, які дають підстави кваліфікувати поведінку саме як недбале ставлення до військової служби, а не лише як формальне порушення певного порядку чи строку.

Аналогічний підхід простежується у судовій практиці щодо застосування ст. 172-15 КУпАП: при вирішенні питання про наявність об`єктивної сторони недбалого ставлення до військової служби необхідно встановити нормативний акт, яким визначено компетенцію службової особи; конкретне коло покладених на неї службових обов`язків; які саме дії і в який спосіб вона повинна була вчинити; чи мала вона реальну можливість їх вчинити та в чому конкретно полягало допущене порушення.

При цьому диспозиція ст. 172-15 КУпАП має бланкетний характер, а тому зміст конкретного обов`язку, неналежне виконання якого ставиться особі у вину, повинен бути чітко встановлений та співвіднесений із фактичними діями або бездіяльністю цієї особи. У судовій практиці наголошується, що неконкретизація такого обов`язку та фактичних обставин його порушення унеможливлює встановлення складу правопорушення.

Дослідивши протокол серії КИ № 34 від 21.08.2026 та долучені до нього матеріали, суд установив, що ОСОБА_1 фактично інкриміновано несвоєчасне оформлення та направлення чотирьох окремих повідомлень про можливе вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень, передбачених ст. 407 КК України, а саме повідомлень від 19.05.2026 № 429, від 17.06.2026 № 534, від 29.07.2026 № 615 та від 08.08.2026 № 648.

Отже, фактично йдеться не про одну неподільну дію чи бездіяльність, а про декілька самостійних фактичних епізодів, кожен із яких потребував окремого встановлення обставин, що мають юридичне значення: щодо якого саме військовослужбовця складалося відповідне повідомлення; коли ним було самовільно залишено військову частину або місце служби; яка частина ст. 407 КК України підлягала застосуванню; коли саме сплив установлений відповідною частиною ст. 407 КК України строк; яка конкретна дата була останнім або першим днем виконання обов`язку, передбаченого абзацом 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 604; коли інформація, необхідна для підготовки повідомлення, фактично стала відома ОСОБА_1 ; коли повідомлення було ним підготовлено та передано командиру на підпис; коли підписане командиром повідомлення фактично було направлено адресатам.

Таких відомостей протокол серії КИ № 34 у достатньому та індивідуалізованому вигляді не містить.

Саме по собі зазначення загального періоду з 07.05.2026 до 08.08.2026 та переліку чотирьох вихідних номерів повідомлень не дозволяє встановити об`єктивну сторону кожного окремого епізоду і, насамперед, визначити конкретний строк, який, за твердженням особи, що склала протокол, ОСОБА_1 порушив у кожному випадку.

Більше того, зі змісту доповіді старшого офіцера військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2026 вбачається, що йдеться про повідомлення стосовно різних військовослужбовців – ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Натомість викладена у протоколі фабула не забезпечує належного розмежування цих чотирьох епізодів та встановлення всіх юридично значимих обставин окремо щодо кожного з них.

При цьому доповідь від 21.08.2026 не може усунути недоліки фабули самого протоколу, оскільки саме протокол відповідно до ст. 256 КУпАП повинен містити місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Доповідь є одним із доказів, який підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами, однак не може підміняти належним чином сформульоване адміністративне обвинувачення.

Це має істотне значення і для забезпечення передбаченого ст. 268 КУпАП права особи знати, у вчиненні якого конкретного адміністративного правопорушення її обвинувачують та від яких конкретних фактичних обставин вона повинна захищатися.

Щодо суб`єкта виконання вимог Інструкції № 604

Суд також звертає увагу на зміст нормативного припису, порушення якого поставлено ОСОБА_1 у вину.

Абзацом 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 604 безпосередньо передбачено, що у разі підозри у вчиненні підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, відповідне письмове повідомлення здійснює командир (начальник) військової частини.

Натомість ОСОБА_1 у період, зазначений у протоколі, обіймав посаду заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу.

З досліджених судом функціональних обов`язків ОСОБА_1 вбачається покладення на нього обов`язків щодо забезпечення контролю та направлення письмових повідомлень до відповідних органів. Водночас матеріали справи, у тому числі доповідь військової частини НОМЕР_1 , свідчать, що ОСОБА_1 здійснював підготовку відповідних документів та подавав їх на підпис командиру військової частини.

Таким чином, сама процедура направлення повідомлення не залежала виключно від волевиявлення ОСОБА_1 , оскільки передбачала принаймні підготовку документа, подання його командиру військової частини та підписання останнім.

Матеріали справи при цьому не містять належних доказів, які б дозволяли встановити щодо кожного із чотирьох повідомлень дату отримання ОСОБА_1 інформації та документів, необхідних для його складання; дату фактичного виготовлення ним проєкту повідомлення; дату передачі проєкту командиру на підпис; тривалість перебування документа на підписі; дату його повернення після підписання та момент фактичного направлення адресатам.

За відсутності таких відомостей сам факт реєстрації повідомлення у діловодстві військової частини певною датою не доводить поза розумним сумнівом, що прострочення стало наслідком саме недбалого виконання ОСОБА_1 покладених на нього службових обов`язків.

Отже, матеріалами справи не встановлено належного причинного та фактичного зв`язку між діями чи бездіяльністю саме ОСОБА_1 та зафіксованою датою направлення кожного з повідомлень.

Щодо повідомлення компетентних органів та наслідків

Крім того, суд ураховує надані ОСОБА_1 документи на підтвердження того, що інформація про відповідні факти самовільного залишення місця служби доводилася до компетентних органів та відповідні події перебували на контролі.

Зазначені обставини самі по собі не скасовують установленого Інструкцією № 604 порядку оформлення письмового повідомлення, однак мають істотне значення для вирішення питання, чи свідчить поведінка ОСОБА_1 саме про недбале ставлення до військової служби, а також для оцінки фактичного характеру та наслідків інкримінованої поведінки.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що внаслідок дій ОСОБА_1 було приховано факт самовільного залишення військовослужбовцями військової частини чи місця служби, унеможливлено або істотно ускладнено внесення відомостей до ЄРДР, проведення досудового розслідування, розшук відповідних військовослужбовців, діяльність Військової служби правопорядку або спеціалізованої прокуратури чи настали будь-які інші конкретні негативні наслідки.

Разом із тим суд не виходить із того, що настання матеріальної шкоди є обов`язковою самостійною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Відсутність доведених негативних наслідків оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами справи при вирішенні питання про те, чи доведено саме недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби та його вину, а не лише факт можливого формального порушення строку.

Недбале ставлення до військової служби передбачає встановлення не лише об`єктивного факту неналежного виконання службового обов`язку, а й відповідного винного ставлення особи до його виконання.

Натомість матеріали справи не містять доказів, з яких можливо було б установити, що ОСОБА_1 , маючи реальну можливість своєчасно виконати конкретний покладений саме на нього обов`язок, через несумлінне або недбале ставлення не виконав його чи виконав неналежним чином.

Навпаки, матеріалами підтверджується, що відповідні повідомлення ОСОБА_1 готувалися, подавалися командиру військової частини на підпис та надалі були направлені до компетентних органів.

Посилання у письмових поясненнях ОСОБА_1 на те, що він не повною мірою зрозумів положення Інструкції № 604, саме по собі не звільняє його від виконання службових обов`язків та не є самостійною підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Проте таке пояснення не може підмінити доказування уповноваженою особою всіх ознак складу адміністративного правопорушення, включаючи конкретний порушений ним обов`язок, фактичну можливість його своєчасного виконання та необережну форму вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Отже, саме уповноважена особа повинна надати суду таку сукупність доказів, яка дозволяє встановити всі елементи складу адміністративного правопорушення.

Суд при цьому не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, визначати замість особи, яка склала протокол, дату початку та закінчення кожного інкримінованого епізоду, встановлювати, якого саме військовослужбовця стосується кожне повідомлення, самостійно обчислювати не зазначений у протоколі строк його направлення та доповнювати таким чином фактичну фабулу адміністративного обвинувачення.

Такі дії фактично означали б вихід суду за межі функції неупередженого розгляду справи та самостійне формування обвинувачення щодо особи.

У цій справі протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не утворюють достатньої, узгодженої та взаємопов`язаної сукупності доказів, яка б дозволила поза розумним сумнівом установити, що ОСОБА_1 неналежно виконав конкретно визначений, покладений саме на нього службовий обов`язок у кожному із чотирьох інкримінованих випадків, мав об`єктивну можливість виконати його у визначений строк, але внаслідок несумлінного ставлення цього не зробив.

Саме по собі встановлення того, що письмові повідомлення зареєстровані пізніше дат, які особа, що склала протокол, вважає належними, без індивідуалізації кожного епізоду, належного обчислення відповідного строку та доведення персональної відповідальності ОСОБА_1 за його дотримання не є достатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

За таких обставин, суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Наявні у справі сумніви щодо змісту конкретного порушеного ОСОБА_1 обов`язку, моменту виникнення такого обов`язку щодо кожного із чотирьох епізодів, конкретного строку його виконання, фактичної можливості ОСОБА_1 забезпечити направлення повідомлення саме у цей строк та наявності у його діях необережної вини не можуть бути усунуті судом шляхом припущень і підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тому сам факт можливого порушення строків, передбачених Інструкцією № 604, за встановлених судом обставин не є достатнім для ототожнення такого порушення з недбалим ставленням військової службової особи до військової служби в розумінні ст. 172-15 КУпАП.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Таким чином, суд не має достатніх підстав для визнання поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі судовий збір не стягується.

Керуючись ст. 7, 172-15, 245, 247, 251, 280, 283, 288 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 (посвідчення офіцера НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя Віталій МОВЧАН