Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №363/5707/26 — Вишгородський районний суд Київської області

28.09.2026 Справа № 363/5707/26

ВИРОК

Іменем України

28 вересня 2026 року Вишгородським районним судом Київської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді кримінальне провадження № 62026100120000190 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Струсів,, Теребовлянського району, Тернопільської області, громадянина України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГ України, не одружений, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

встановив:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт, згідно змісту якого, ОСОБА_5 обвинувачується у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що у невстановлений розслідуванням час, але не пізніше 20.10.2025 року, використовуючи своє службове становище та наявні особисті зв`язки, перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванні місці та у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, здійснив вплив на невстановлених досудовим розслідуванням посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття рішення про повернення після самовільного залишення місця служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_6 , який попередньо був затриманий представниками правоохоронних органів, у військову частину НОМЕР_2 з подальшим переміщенням для проходження військової служби на одну з посад у підрозділах зазначеної військової частини.

Внаслідок сприяння та незаконного впливу ОСОБА_5 на невстановлених розслідуванням посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , які уповноважені на виконання функцій держави, відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 319 від 08.11.2025 року, солдата ОСОБА_6 зараховано на усі види забезпечення та призначено на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Після чого, починаючи з жовтня 2025 року, більш точний час розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи у місці розташування військової частини НОМЕР_4 НГ України, що розташована у місті Вишгород Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, регулярно висовував ОСОБА_7 , яка є родичкою ОСОБА_6 , прохання надати йому неправомірну вигоду у сумі 80 000грн. за факт здійснення ним впливу на невстановлених розслідуванням посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття рішення про повернення після самовільного залишення місця служби ОСОБА_6 у військову частину НОМЕР_2 , призначення його на відповідну посаду у зазначеній військовій частині та подальшого забезпечення неперебування останнього у підрозділах, які безпосередньо залучаються до виконання бойових завдань із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

У подальшому 20.05.2026 року о 17-40год., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне особисте збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на невстановлених розслідуванням посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , під час зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи у транспортному засобі марки «Volkswagen» моделі «Роlо», д.н. НОМЕР_5 на паркувальному майданчику супермаркету «Фора», що розташований за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Ягідна, 5-А, реалізуючи раніше висунуте прохання щодо передачі неправомірної вигоди, отримав для себе першу частину неправомірної вигоди у сумі 30 000грн. за здійснення впливу на невстановлених розслідуванням посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття рішення про повернення після самовільного залишення місця служби ОСОБА_6 у військову частину НОМЕР_2 , призначення його на відповідну посаду у зазначеній військовій частині та подальшого забезпечення неперебування останнього у підрозділах, які безпосередньо залучаються до виконання бойових завдань із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

У подальшому, 10.06.2026 року о 11-05год., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення ОСОБА_5 , під час зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Генерала Кульчицького (між будинками № 16 та № 12), а саме на зупинці громадського транспорту «Військове містечко № 1», імені Генерала Кульчицького, на виконання раніше висунутого прохання, одержав для себе другу частину неправомірної вигоди у сумі 50 000грн. за здійснення впливу на невстановлених розслідуванням посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття рішення про повернення після самовільного залишення місця служби ОСОБА_6 у військову частину НОМЕР_2 , призначення його на відповідну посаду у зазначеній військовій частині та подальшого забезпечення неперебування останнього у підрозділах, які безпосередньо залучаються до виконання бойових завдань із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив умисні дії щодо одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 52, 468, 469, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості від 04.09.2026 року.

Узгоджене сторонами угоди покарання враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, а також - відсутність обтяжуючих обставин та наявність таких обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, як-то: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, вирішити питання щодо речових доказів та скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання. Крім того вказав, що угоду укладав добровільно без примусу та тиску на нього.

Захисник у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджене в угоді покарання, зазначена угода не порушує прав обвинуваченого, він дійсно визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні ще під час досудового розслідування, сприяв слідству.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п.п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ст. 12 КК України злочин у якому обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до нетяжкого злочину, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог статті 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника 04.09.2026 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 369-2 КК України кваліфіковано правильно, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз.

Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 04.09.2026 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання, узгоджено в угоді.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, сплатив обумовлену угодою суму в розмірі 130 000,00грн. на спеціальний рахунок військової частини НОМЕР_6 НГ України, що підтверджується платіжною інструкцією № 95 від 31.08.2026 року.

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 394, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду від 04.09.2026 року, укладену між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

Визнати винуватим ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити покарання у виді 5 000 (п`ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.06.2026 року у справі № 757/31829/26.

Речові докази у кримінальному провадженні № 62026100120000190, після набрання вироку законної сили, а саме:

грошові кошти - 50 купюр номіналом по 1000 гривень, а саме: одна тисяча гривень МА3986237; одна тисяча гривень ЛД2350354; одна тисяча гривень МА7175962; одна тисяча гривень МА2216051; одна тисяча гривень ВТ5749734; одна тисяча гривень МВ7232769; одна тисяча гривень ВТ5464525; одна тисяча гривень АС0622719; одна тисяча гривень ЄР1496126; одна тисяча гривень АН7657564; одна тисяча гривень ЛБ4232478; одна тисяча гривень АТ1732353; одна тисяча гривень АН2117651; одна тисяча гривень ЛА1270153; одна тисяча гривень ЛВ2374103; одна тисяча гривень ЕВ0469485; одна тисяча гривень ГС8862887; одна тисяча гривень ЄП4951669; одна тисяча гривень ГП9923672; одна тисяча гривень ЄП4951670; одна тисяча гривень ЄР9250094; одна тисяча гривень ЄР1620054; одна тисяча гривень БЛ7057333; одна тисяча гривень АМ5380547; одна тисяча гривень ЛИ2960471; одна тисяча гривень КВ6087891; одна тисяча гривень ГП7563149; одна тисяча гривень ЛЖ2683013; одна тисяча гривень ЛЕ5195629; одна тисяча гривень АН5348329; одна тисяча гривень МБ1691265; одна тисяча гривень ЗП5983269; одна тисяча гривень ЄР8654522; одна тисяча гривень ВТ1804375; одна тисяча гривень АЛ6022180; одна тисяча гривень АМ9508190; одна тисяча гривень АК1796778; одна тисяча гривень ЛБ9878691; одна тисяча гривень АД6806581; одна тисяча гривень ЄУ7382443; одна тисяча гривень ЗС0221227; одна тисяча гривень ГП3018736; одна тисяча гривень МВ7232770; одна тисяча гривень ГК9043934; одна тисяча гривень МВ7232771; одна тисяча гривень ГС0115162; одна тисяча гривень МВ7232773; одна тисяча гривень МВ7232772; одна тисяча гривень МА0166544; одна тисяча гривень ВУ7009948, які в подальшому вилучені та поміщені до сейф-пакету № S1043066 - в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави;

грошові кошти, у загальній сумі 5 550грн.: 5 купюр-номіналом по 1000грн.; 1 купюру-номіналом по 200грн.; 2 купюри-номіналом по 100грн.; 3 купюри-номіналом по 50грн., які вилучені та поміщені до сейф пакету ДБР № S1043053 – повернути ОСОБА_5 ;

мобільний телефон марки та моделі «Iphone 17 Pro», оранжевого кольору, у чорному захисному чохлі, з потертостями на екрані та корпусі, номер моделі: MG8H4ZD/A, IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , із сім картою « НОМЕР_9 », який в подальшому вилучено та поміщено до сейф-пакету № S1043067 - повернуту ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржено з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1