Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №362/7527/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/7527/26

Провадження № 2-о/362/219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.26 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Медведєв К.В.,

за участю секретаря судового засідання Бацули Д.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

встановив:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

Ухвалою від 15.09.2026 заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Заявниця направила до суду заяву про усунення недоліків заяви, і ухвалою від 21.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено засідання на 23.09.2026.

В заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що вона разом із сином ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_1 . Також заявниця зазначила, що чоловік неодноразово виганяв та принижував заявницю. Влітку,Ю коли дитина перебувала на відпочинку, чоловік ображав заявницю та вигнав її з будинку, змінив замки і не дає заявниці та дитині проживати або забрати речі. Будинок належить свекрові ОСОБА_4 . Тому заявниця не може потрапити до будинку.

Тому заявниця просила суд вжити заходів для її захисту, зокрема винести обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , а саме заборонити перебувати в місці спільного проживання; зобов`язати відповідача надати вільний доступ до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 заявниці і дитині.

У судовому засіданні заявниця підтримала заяву, просила суд її задовольнити. Додатково заявниця пояснила, що в той час коли дитина перебувала на відпочинку, між заявницею та заінтересованою особою виник конфлікт, і заявниця залишила будинок та забрала із собою окремі особисті речі. Станом на час розгляду справи у заявниці є складнощі із тим, що би забрати інші свої речі. Заявниця вважає, що дії заінтересованої особи є психологічним та економічним насильством.

Заінтересована особа пояснила суду, що до вказаного конфлікту між заявницею і заінтересованою особою, за спільні кошти подружжя, заявницею була придбана квартира на ім`я третіх осіб, де зараз проживає заявниця. Шлюб між учасниками справи не розірвано. І після конфлікту дружина забрала з будинку разом із своїми речами також і речі належні заінтересованій особі, тому заінтересована особа змінила замки, щоби запобігти зникненню своїх речей з будинку. Також заінтересована особа, пояснила, що перешкод для того, щоби заявниця забрала свої речі або речі сина не чинить.

Суд установив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 01.03.2003 серія НОМЕР_1 .

Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , 2012 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 17.03.2012 серія НОМЕР_2 .

В житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09.07.2026 № 224.

Заінтересована особа ОСОБА_5 ніде не зареєстрований, проте фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки мархалівського старости про фактичне місце проживання від 28.08.2026 № 276.

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , з 11.09.2023 належить на праві власності ОСОБА_4 . За твердженням заявниці та заінтересованої особи власницею вказаного житлового будинку є мати заінтересованої особи.

02.09.2026 заявниця звернулася до органів поліції, за наслідками чого складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.09.2026, згідно якого 02.09.2026 о 20 год. 00 хв. чоловік заявниці вигнав її з помешкання за адресою АДРЕСА_1 та не впускає.

06.09.2026 заявниця звернулася до органів поліції, за наслідками чого складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.09.2026.

Вислухавши учасників та дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктами 3, 4, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон) надані такі визначення:

- домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

- економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

- психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, незалежно від факту спільного проживання, входять, у тому числі - подружжя (частина 2 статті 3 Закону).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи.

При цьому згідно з пунктами 7, 8 частини першої статті 1 Закону:

- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону обумовлено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини 1 статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При цьому відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя (Рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).

При вирішенні питання домашнього насильства суд при оцінці даного питання повинен переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. При цьому обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність передбачених Законом ризиків, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Крім того, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. При цьому у разі застосування таких заходів пливу останні мають бути співмірними із потенційними ризиками та реальними діяннями особи.

Вирішуючи справу, суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами сторін та наслідками обмеження певних прав для особи. Враховуючи, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки, пов`язаного з насильством, застосування того чи іншого виду обмежень повинно бути співмірним із потенційними ризиками та реальними діяннями особи. Права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені свавільно, без належних на те правових підстав.

За змістом заяви що розглядається та пояснень, наданих в судовому засіданні, заявниця стверджує що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, а саме психологічне та економічне насильство над нею.

До заяви на підтвердження її аргументації додано протоколи про прийняття заяв про вчинення протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.09.2026, та від 06.09.2026, скріншотом листування та копіями пояснень, наданих працівнику поліції.

Суд, ретельно дослідивши надані учасниками справи скріншот листування, констатує, що такі є неналежними та жодним чином не підтверджують вчинення ОСОБА_2 діянь, які би підпадали під ознаки вчинення психологічного або економічного насильства, про яке стверджується в заяві, що розглядається. При цьому детальний опис листування не наводиться судом у рішенні з етичних міркувань.

Суд констатує, що суду не надано доказів того, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належить заявниці та заінтересованій особі на праві спільної власності або є особистою власністю заявниці. Навпаки суду надано докази, що вказаний житловий будинок належить на праві власності іншій особі.

Відповідно видача обмежувального припису щодо такого заходу тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, як усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Так само суду не надано відомостей про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності в установленому порядку, видачу тимчасового заборонного припису тощо. Саме по собі надання письмових пояснень працівнику поліції та подання заяв про вчинення злочину крізь призму статті 62 Конституції України суд не вважає достатнім доказом для висновку про вчинення домашнього насильства.

Отже, враховуючи приписи статей 12, 81 ЦПК України, суд зазначає, що заявниця не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення щодо неї економічного та психологічного насильства стосовно неї, так само як і ризиків настання насильства у майбутньому.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність вимог заявниці.

Відповідно до частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству, статтями 141, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення оголошено 23.09.2026.

Суддя К.В. Медведєв