Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №357/9207/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9207/26

3/357/3030/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали справи, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не встановлено, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: судом не встановлено,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 665976 від 14.05.2026, 14.05.2026 о 17 год. 49 хв. в м. Біла Церква по проспекту Незалежності, 57 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук та поведінкою, що не відповідає обстановці.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений. Причини своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони судового провадження зобов`язані вживати розумних заходів для отримання інформації про перебіг відомого їм судового провадження та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, відповідно до якої учасник судового провадження повинен проявляти належну процесуальну активність, самостійно цікавитися ходом розгляду справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року наголошено, що забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку є обов`язком національних судів, а нездатність суду ефективно протидіяти безпідставному затягуванню судового розгляду може свідчити про порушення гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, а ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, суд, беручи до уваги положення ст. 268 КУпАП, практику Європейського суду з прав людини та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Шовкопляс С.П. діючи в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Захисник зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджується. Зокрема, сторона захисту звернула увагу суду на відсутність належного доказу того, що саме ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час керував транспортним засобом НОМЕР_1 . За твердженням захисника, наданий до суду відеозапис містить лише факт руху зазначеного транспортного засобу, однак особу водія на ньому достовірно встановити неможливо. Безпосереднього моменту, на якому було б чітко зафіксовано керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Крім того, захисник звернув увагу суду на обставини проведення працівниками поліції огляду на стан сп`яніння та зазначив, що ОСОБА_1 не погоджувався проходити огляд за допомогою спеціального технічного засобу, однак після цього працівниками поліції не було забезпечено належного проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Захисником також було зазначено, що на відеозаписі не знаходить об`єктивного підтвердження частина ознак сп`яніння, на які посилався працівник поліції, зокрема твердження про виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції демонстрував свої руки та заперечував наявність будь-яких ознак сп`яніння. Також захисник зазначив, що працівниками поліції під час оформлення матеріалів справи були допущені порушення процедури документування обставин події, у зв`язку з чим просив суд критично оцінити надані стороною обвинувачення докази та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, захисником було подано до суду письмове клопотання, яке долучено до матеріалів справи та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами та доводами сторони захисту.

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи судом на 24.09.2026 викликалися свідки, зазначені у матеріалах справи, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказані свідки у судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки свідків до суду не повідомлені, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило. Враховуючи зазначене, суд, з метою недопущення необґрунтованого затягування розгляду справи та з урахуванням того, що свідки були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а причини їх неявки суду не повідомили, здійснив розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Шовкопляса С.П., та дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665976 від 14.05.2026; картку обліку адміністративного правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу; рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Луценка О.; відеозаписи, долучені до матеріалів справи та переглянуті у судовому засіданні, а також інші письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її відповідно до закону.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до дослідженого відеозапису працівники поліції прибули до будинку за № 5 близько 18 год. 05 хв. Безпосередньо після прибуття працівників поліції до них підійшли громадяни, які повідомили, що невідомий їм водій транспортного засобу нібито підрізав одного з них, а інша особа повідомила про небезпечне маневрування транспортного засобу та зазначила, що автомобіль ледь не збив дитину. Разом з тим, на момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 перебував на лавці біля будинку, а транспортний засіб поруч із ним не рухався.

О 18 год. 06 хв. працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про здійснення відеофіксації та запропонував останньому надати документи, що посвідчують його особу.

Під час спілкування ОСОБА_1 пояснив, що на мосту його підрізали, у зв`язку з чим він також здійснив аналогічний маневр. При цьому він заперечував факт перебування у стані сп`яніння, зазначав, що лікарських засобів не вживає та на лікуванні не перебуває.

Разом з тим ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, що має істотне значення для вирішення справи за частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність у матеріалах справи відеозапису руху транспортного засобу АІ 3465 ОК о 17 год. 49 хв. не підтверджує, що саме правопорушник ОСОБА_1 перебував за кермом цього транспортного засобу. На зазначеному відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу, однак особу водія в момент керування, як убачається з наданого суду відеозапису, ідентифікувати неможливо.

Таким чином, зазначений відеозапис підтверджує лише факт руху транспортного засобу, однак не підтверджує належним та безпосереднім чином, що ним у зазначений момент керував саме ОСОБА_1 .

Щодо показань свідків які наявні в матеіалах справи.Судом також досліджено обставини, повідомлені громадянами, які перебували біля будинку. Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомляли працівникам поліції про небезпечне керування транспортним засобом та поведінку його водія. Разом з тим, показання свідків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.

З відеозапису вбачається, що після прибуття працівників поліції свідки перебували біля будинку, тоді як ОСОБА_1 знаходився на лавці. Водночас безпосередньої відеофіксації моменту, коли саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. Саме по собі твердження свідків про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, за відсутності інших належних та об`єктивних доказів не усуває необхідності встановити час, місце, обставини керування та безпосередню ідентифікацію особи водія. Особливо це має значення з огляду на те, що відеозапис руху автомобіля, який наданий суду, не дозволяє встановити особу водія.

Щодо огляду на стан сп`яніння. О 18 год. 08 хв. працівник поліції запропонував ОСОБА_1 зробити подих у його сторону, на що останній відмовився. О 18 год. 12 хв. ОСОБА_1 повторно зазначив, що алкогольних чи інших речовин не вживав. О 18 год. 12-13 хв. працівник поліції повторно запропонував пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 висловив незгоду та зазначив, що не вживав алкогольних напоїв. О 18 год. 13 хв. працівник поліції зазначив про наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а саме поведінки, яка, на думку працівника поліції, не відповідає обстановці, та вираженого тремтіння пальців рук. Також працівник поліції зазначив про нібито «бігання очей». Разом з тим судом безпосередньо досліджено відеозапис, на якому ОСОБА_1 показує працівнику поліції свої руки та звертає його увагу на відеокамеру, при цьому очевидного вираженого тремтіння пальців рук на відеозаписі не зафіксовано. Ця обставина сама по собі не свідчить про відсутність чи наявність стану сп`яніння, однак свідчить про те, що зазначена працівником поліції ознака не отримала об`єктивного підтвердження безпосередньо на відеозаписі. Щодо посилання працівника поліції на те, що у ОСОБА_1 «бігають очі», суд зазначає, що така характеристика є суб`єктивною оцінкою працівника поліції та сама по собі не може підтверджувати стан алкогольного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до чинної Інструкції МВС та МОЗ № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто сама по собі одна суб`єктивно оцінена працівником поліції особливість поведінки особи не звільняє поліцейського від необхідності дотримання передбаченої законом процедури огляду.

Щодо ненаправлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я.

Особливої оцінки потребує обставина, що ОСОБА_1 не погоджувався пройти запропонований працівником поліції огляд за допомогою технічного засобу. Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Проведення огляду з порушенням вимог статті 266 КУпАП тягне недійсність такого огляду.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що після неодноразової відмови ОСОБА_1 пройти запропонований огляд працівник поліції не забезпечив його направлення до закладу охорони здоров`я для проведення огляду, хоча така процедура прямо передбачена законом.

При цьому о 18 год. 30 хв. працівником поліції було оформлено направлення/відповідний бланк, однак, як убачається з матеріалів справи та відеозапису, ОСОБА_1 фактично не було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я та не забезпечено його доставлення до такого закладу.

Таким чином, у діях працівників поліції вбачається невідповідність між встановленою законом процедурою та фактичними діями після заявленої особою незгоди з проведенням огляду.

Щодо дій працівників поліції. Суд не надає оцінки професійним якостям працівників поліції та не встановлює наявність дисциплінарного проступку, оскільки це виходить за межі предмета розгляду даної справи. Разом з тим при оцінці доказів суд зобов`язаний врахувати спосіб та умови їх отримання, а також дотримання працівниками поліції передбаченого законом порядку документування адміністративного правопорушення. З дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд, однак після його незгоди не забезпечив проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Крім того, під час оформлення письмових пояснень свідків працівник поліції фактично звертав увагу одного зі свідків на необхідність зазначення конкретного часу події та, як убачається з відеозапису, допомагав визначитися із часом, який слід зазначити у поясненні. уд вважає, що така поведінка сама по собі не доводить недостовірність показань свідка, однак зменшує їх доказове значення в частині точного часу події, оскільки час мав бути повідомлений свідком самостійно, виходячи з його особистого сприйняття події.

Водночас суд звертає увагу на ще одну обставину. Під час спілкування з ОСОБА_1 до працівника поліції звернувся громадянин із проханням про допомогу іншій особі, якій стало погано та яка потребувала допомоги у зв`язку з високим артеріальним тиском. Працівник поліції повідомив, що вони зайняті іншою справою. Суд зазначає, що дана обставина безпосередньо не впливає на встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не може бути самостійною підставою для висновку про невинуватість останнього. Разом з тим вона характеризує обставини проведення поліцейськими відповідних процесуальних дій та підлягає оцінці виключно в межах перевірки повноти та належності документування події.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення. Суд виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі, однак не має наперед установленої сили. Відомості, викладені у протоколі, повинні підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами. У цьому випадку протокол містить твердження про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, однак наданий суду відеозапис руху автомобіля АІ 3465 ОК не дозволяє встановити особу водія. Відтак між відомостями, зазначеними у протоколі, та об`єктивно зафіксованими на відео обставинами існує доказова невідповідність, яка має бути усунена стороною, яка склала протокол, а не припущенням суду. У справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити не лише факт існування транспортного засобу та його руху, а й те, що саме особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснювала його керування.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності не дають можливості поза розумним сумнівом встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом НОМЕР_1 у час та за обставин, зазначених у протоколі.

Наданий відеозапис підтверджує лише факт руху транспортного засобу, однак не ідентифікує особу водія.

Показання свідків про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не підкріплені безпосередньою відеофіксацією моменту керування та мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

Крім того, після висловленої ОСОБА_1 незгоди з проведенням огляду за допомогою спеціального технічного засобу працівниками поліції не було забезпечено належного проведення огляду в закладі охорони здоров`я, що позбавило можливості отримати об`єктивний медичний результат щодо наявності чи відсутності стану сп`яніння.

За таких обставин сама по собі відмова ОСОБА_1 від запропонованого поліцейським огляду не може автоматично підтверджувати склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки передумовою відповідальності за цією нормою є, серед іншого, встановлення того, що особа була саме водієм транспортного засобу.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 3, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 36, 130 ч.1, 245, 247 ч. 1 п. 1, 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП, протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяО.Л. ГАВЕНКО