Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №290/992/26 — Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/992/26

3/290/316/26

24 вересня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов Андрій Вікторович розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Відділення поліції № 1 Житомирського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іванівка Світловодського району Кіровоградської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 465393 від 07.09.2026 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час обстеження умов проживання було встановлено, що ОСОБА_1 , яка є матір`ю трьох малолітніх дітей – ОСОБА_2 , 2017 року народження, ОСОБА_2 , 2018 року народження, та ОСОБА_2 , 2023 року народження, які перебувають на обліку дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, неналежно виконує батьківські обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя дітей, а саме не забезпечує належного санітарно-гігієнічного стану житла, дотримання рекомендацій служби у справах дітей, чим порушила вимоги статті 150 Сімейного кодексу України.

Потерпілими у протоколі зазначено вказаних малолітніх дітей. Матеріальної шкоди правопорушенням не заподіяно.

У поясненнях, викладених у протоколі, ОСОБА_1 зазначила, що не встигла поприбирати, у подальшому такого не повторить, вину визнає.

ОСОБА_1 у судове засідання, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи інших заяв до суду не подала. Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. За таких обставин суддя вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дітей. Об`єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків. Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; частиною шостою цієї статті передбачена відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов тощо. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки виконуються неякісно, не в повному обсязі. Водночас ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважається невиконання безпосередньо обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Тому сам по собі безлад у житлі в конкретний момент часу, без оцінки його впливу на умови життя дітей та поведінки батьків щодо його усунення, не може розцінюватися як ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, проте сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не може беззаперечно свідчити про вчинення правопорушення. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 презумпція невинуватості поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Тому вина особи має бути доведена сукупністю досліджених доказів поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, підтверджується такою сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 465393 від 07.09.2026, складеним із дотриманням вимог статті 256 КУпАП, в якому зафіксовано, що діти перебувають на обліку як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, а мати неналежно виконує батьківські обов`язки; актом обстеження умов проживання, затвердженим начальником служби у справах дітей Миропільської селищної ради 04.09.2026, складеним за участі начальника служби у справах дітей ОСОБА_3 та поліцейського офіцера громади ОСОБА_4 , в якому зазначено, що санітарно-гігієнічний стан житла незадовільний, наявне захаращення житла, підлога та поверхні забруднені, прибирання будинку не проводиться, продукти харчування наявні в мінімальній кількості; дитяча кімната окрема, проте перебуває в неналежному стані – підлога та поверхні забруднені, на меблях та інших поверхнях присутній значний шар пилу, павутиння; під час обстеження встановлено, що рекомендації щодо забезпечення належних умов проживання та догляду за дітьми виконуються неналежним чином. З актом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис; фотоматеріалами до акта, на яких зафіксовано кухня, побутові прилади, посуд, речі на підлозі, стан підлогового покриття, ліжко/спальне місце тощо. Фотознімки узгоджуються зі змістом акта і підтверджують викладені в ньому відомості; письмовим попередженням служби у справах дітей Миропільської селищної ради від 10.08.2026, з яким ОСОБА_1 ознайомлена під підпис, у якому їй вказано на необхідність належного виконання обов`язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, запропоновано протягом семи днів усунути виявлені порушення та забезпечити належні умови проживання, догляду, харчування і навчання дітей, а також роз`яснено наслідки невиконання, зокрема адміністративну відповідальність за статтею 184 КУпАП; наказом начальника служби у справах дітей Миропільської селищної ради від 03.12.2024 № 104, яким малолітніх дітей ОСОБА_1 поставлено на облік як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків (на підставі акта від 20.11.2024); характеристикою Миропільської селищної ради від 07.09.2026 № 30, в якій, поряд із позитивними відомостями про особу, зазначено, що ОСОБА_1 проживає у власному будинку, виховує трьох неповнолітніх дітей, скарг на неї не надходило; копіями свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб, паспорта ОСОБА_1 та відомостями про місце її проживання (реєстрації), які підтверджують, що вона є матір`ю малолітніх дітей, проживає з ними за вказаною адресою і, відповідно, є суб`єктом правопорушення; поясненнями самої ОСОБА_1 , викладеними у протоколі, в яких вона вину у вчиненні правопорушення визнала.

Наведені докази узгоджуються між собою і свідчать не про одномоментний безлад у помешканні, а про тривале незабезпечення дітям належних побутових та санітарно-гігієнічних умов. З грудня 2024 року діти перебувають на обліку як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах; службою у справах дітей проводилися обстеження та профілактична робота; матері письмово роз`яснено її обов`язки, надано строк для усунення недоліків і попереджено про наслідки; за результатами повторного обстеження встановлено, що умови проживання не приведено до належного стану, а рекомендації виконуються неналежним чином. Така поведінка особи, яка за наявності профілактичної роботи, рекомендацій та попередження належних висновків для себе не робить і реальних заходів для покращення умов проживання дітей не вживає, свідчить про ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя дітей, серед яких малолітня дитина 2023 року народження.

ОСОБА_1 була попереджена про необхідність усунення порушень і наслідки їх збереження, усвідомлювала неналежний стан житла, проте його не усунула.

Наявність у справі позитивної характеристики, а також те, що ОСОБА_1 проживає в сім`ї, не спростовують наявності складу правопорушення: ці обставини враховуються при вирішенні питання про вид і розмір стягнення, але не є підставою для визнання особи невинуватою. Визнання вини самою ОСОБА_1 додатково підтверджує обставини, встановлені іншими доказами.

Строк накладення адміністративного стягнення, встановлений статтею 38 КУпАП, не закінчився: правопорушення є триваючим, виявлено його 07.09.2026, а тримісячний строк, який у разі триваючого правопорушення обчислюється з дня його виявлення, не сплинув.

Призначаючи стягнення, суддя, відповідно до статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, наявність обставин, що пом`якшують відповідальність (визнання вини, зобов`язання не допускати подібного надалі, позитивна характеристика за місцем проживання), та відсутність обставин, що її обтяжують. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення (стаття 22 КУпАП) немає, оскільки йдеться про інтереси трьох малолітніх дітей і тривале неусунення виявлених порушень. З урахуванням викладеного суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 184 КУпАП, що, на думку судді, є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення – виховання особи в дусі додержання законів та запобігання вчиненню нових правопорушень (стаття 23 КУпАП).

Відповідно до статті 40-1 КУпАП з особи, стосовно якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», – 665,60 грн.

Керуючись статтями 23, 33–35, 40-1, 184 (частина перша), 283, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї постанови, а в разі її оскарження – не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у встановлений строк постанова буде направлена для примусового виконання, а з особи стягується подвійний розмір штрафу відповідно до статті 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ