Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №750/1903/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1903/25

Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/56/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Кредит-Капітал"

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Маринченко О.А. від 05 червня 2025 року, місце ухвалення рішення м. Чернігів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування вимог заявленого позову ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" вказувало, що 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем було укладено договір № 09807-09/2023 про надання фінансового кредиту, за умовами якого, відповідачу було надано грошові кошти в сумі 5 000 грн., зі сплатою процентів за користування ними. Позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю ''Аванс Кредит'' свої зобов`язання за укладеним із відповідачем договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у порядку, передбаченому умовами даного договору. При цьому, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. За доводами позивача, на даний час право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Кредит-Капітал'', і тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач стверджує, що 29.03.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого, ТОВ ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "Аванас Кредит", включно і до відповідача. Позивач зазначав, що ТОВ ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30 625 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн., заборгованості за відсотками - 25 625 грн. За даних обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року в сумі 30 625 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено у повному обсязі. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 в сумі 30 625 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року по справі № 750/1903/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" частково - у сумі 10 000 грн., судові витрати покласти на позивача. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції від 05.06.2025 року, не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факту неукладеності (нікчемності) кредитного договору, оскільки його копія не містить підпису первинного кредитора та підпису відповідача. Доказів використання електронного підпису КЕП позивач суду не надав, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, в частині нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги стверджують, що з урахуванням нікчемності кредитного договору, позовні вимоги мають бути обмежені фактично виданими за твердженням позивача коштами в сумі 5 000 грн. Апелянт також звертає увагу, що позовні вимоги та розрахунок заборгованості не відповідають умовам кредитного договору по нарахуванню та строку кредитування. За доводами апелянта, проценти за користування кредитом складають у п`ять разів більшу суму, ніж сама сума кредиту, і є несправедливими. Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на невідповідність позовних вимог Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Доводи апеляційної скарги вказують, що позовні вимоги не відповідають умовам кредитного договору, як по розрахунку, так і по строку кредитування. Доводи апеляційної скарги зазначають, що розмір нарахованих відповідачу процентів суперечить принципам розумності та добросовісності, і є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Доводи апеляційної скарги звертають увагу, що 24.12.2023 року набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг'', яким визначено максимальний розмір денної процентної ставки, але при вирішенні даного спору судом першої інстанції вказані обставини не прийнято до уваги. На думку апелянта, справедливою сумою заборгованості відповідача за процентами буде сума 5 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року по справі № 750/1903/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" частково - у сумі 10 000 грн., судові витрати покласти на позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивач ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року у справі за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, за умовами якого, Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у сумі 5 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 13-22).

Договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом W0442. Додатком до вказаного укладеного договору є графік платежів (а.с. 24,36), підписаний відповідачем електронним підписом W0442. Крім того, під час укладення 07.09.2023 року договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, відповідачем було підписано електронним підписом W0442 заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 (а.с.26-30), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.31-35).

Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, ідентифікована ТОВ "Аванс Кредит". Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: W0442, відправленого о 19:42 07.09.2023 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 40).

На виконання умов укладеного із відповідачем договору, ТОВ "Аванс Кредит" 07.09.2023 року надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, маска якої НОМЕР_3 , що підтверджується інформацією ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 30.12.2024 року (а.с.25), а також випискою по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" (а.с.84). Згідно повідомлення Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 28.04.2025 року (а.с.84-90), на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 , а також додано інформацію щодо руху грошових коштів по вищезазначеному рахунку.

29.03.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (фактор) було укладено договір факторингу № 29032024, за яким фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (ціна продажу), а клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 42-47).

Копією платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 775 від 01.04.2024 року підтверджується сплата позивачем ТОВ "Аванс Кредит" 5 158 898 грн. 63 коп., за відступлення права вимоги, згідно із договором факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року (а.с. 52).

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, який міститься у матеріалах даної справи, заборгованість відповідача за кредитним договором становить - 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 37-39). Вказаний розмір заборгованості відповідача нараховано за хронологічний період: з 07.09.2023 року по 29.03.2024 року.

Відповідно до копії акту прийому-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29.03.2024 року за договором факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року, ТОВ ''Аванс Кредит'' передало, а ТОВ ''ФК ''Кредит-Капітал'' прийняло : Реєстр боржників клієнта від 29.03.2024 року, складений у письмовій формі, згідно із додатком № 1 до договору та електронній формі, згідно із додатком 1-1 до договору (а.с. 53).

Із копії витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 09807-09/2023 у сумі 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 47, зворот).

10.02.2025 року ОСОБА_1 було надіслано позивачем досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості в розмірі 30 625 грн. на адресу, вказану нею в укладеному договорі (а.с. 51).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого позову ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію" та встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про доведеність факту укладення між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, а також про належне виконання кредитором умов вказаного договору. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що, доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості ОСОБА_1 , відповідач суду не надала. За вказаних обставин, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, у добровільному порядку не повернула отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, як первісному кредитору, так і позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у заявленому позивачем до стягнення розмірі - 30 625 грн. Відповідно до статті 141 ЦПК України, враховуючи задоволення вимог заявленого позову в повному обсязі, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факту неукладеності (нікчемності) кредитного договору, оскільки його копія не містить підпису первинного кредитора та підпису відповідача. Доказів використання електронного підпису КЕП позивач суду не надав, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, в частині нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги стверджують, що з урахуванням нікчемності кредитного договору, позовні вимоги мають бути обмежені фактично виданими за твердженням позивача коштами в сумі 5 000 грн. Апелянт також звертає увагу, що позовні вимоги та розрахунок заборгованості не відповідають умовам кредитного договору по нарахуванню та строку кредитування. За доводами апелянта, проценти за користування кредитом складають у п`ять разів більшу суму, ніж сама сума кредиту, і є несправедливими. Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на невідповідність позовних вимог Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Доводи апеляційної скарги вказують, що позовні вимоги не відповідають умовам кредитного договору, як по розрахунку, так і по строку кредитування. Доводи апеляційної скарги зазначають, що розмір нарахованих відповідачу процентів суперечить принципам розумності та добросовісності, і є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Доводи апеляційної скарги звертають увагу, що 24.12.2023 року набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг'', яким визначено максимальний розмір денної процентної ставки, але при вирішенні даного спору судом першої інстанції вказані обставини не прийнято до уваги. На думку апелянта, справедливою сумою заборгованості відповідача за процентами буде сума 5 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року по справі № 750/1903/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" частково - у сумі 10 000 грн., судові витрати покласти на позивача.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію", на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 даного Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, згідно ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного вище Закону регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Приписами ч.1, ч.2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України ''Про електронну комерцію'', цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно п.1, п.5 ч.1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами статті 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Аналізуючи викладене вище, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті: 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Положеннями ч.2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, за умовами якого, Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у сумі 5 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 13-22).

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту - 07.09.2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язана погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту - 31.08. 2024 року.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1 даного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка становить 2,50% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.2 цього договору.

Згідно з пунктом 1.6 зазначеного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної карти № 5167-80хх-хххх-6164 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Укладення договору відбувається згідно із Законом України "Про електронну комерцію". Після здійснення акцепту позичальником оферти кредитодавця, що є укладенням договору, відповідно до ч.3 статті 11 Закону України ''Про електронну комерцію'', кредитодавець накладає на оригінал договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а примірник договору клієнта завантажується (надсилається) в особистий кабінет клієнта (пункт 2.18 даного договору).

Договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом W0442. Додатком до вказаного укладеного договору є графік платежів (а.с. 24,36), підписаний відповідачем електронним підписом W0442. Крім того, під час укладення 07.09.2023 року договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, відповідачем було підписано електронним підписом W0442 заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 (а.с.26-30), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.31-35).

Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, ідентифікована ТОВ "Аванс Кредит". Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: W0442, відправленого о 19:42 07.09.2023 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 40).

На виконання умов укладеного із відповідачем договору, ТОВ "Аванс Кредит" 07.09.2023 року надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, маска якої НОМЕР_3 , що підтверджується інформацією ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 30.12.2024 року (а.с.25), а також випискою по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" (а.с.84). Згідно повідомлення Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 28.04.2025 року (а.с.84-90), на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 , а також додано інформацію щодо руху грошових коштів по вищезазначеному рахунку.

29.03.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (фактор) було укладено договір факторингу № 29032024, за яким фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (ціна продажу), а клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 42-47).

Копією платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 775 від 01.04.2024 року підтверджується сплата позивачем ТОВ "Аванс Кредит" 5 158 898 грн. 63 коп., за відступлення права вимоги, згідно із договором факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року (а.с. 52).

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, який міститься у матеріалах даної справи, заборгованість відповідача за кредитним договором становить - 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с.37-39). Вказаний розмір заборгованості відповідача нараховано за хронологічний період: з 07.09.2023 року по 29.03.2024 року.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що за вказаним вище розрахунком заборгованості відповідача, здійснення нарахувань кредитором відбувалось до 29.03.2024 року, тобто, в межах строку дії укладеного кредитного договору. Останній день строку кредитування і дата погашення кредиту - 31.08.2024 року, згідно п.1.2 укладеного договору № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року (а.с.13-22).

Відповідно до копії акту прийому-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29.03.2024 року за договором факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року, ТОВ ''Аванс Кредит'' передало, а ТОВ ''ФК ''Кредит-Капітал'' прийняло : Реєстр боржників клієнта від 29.03.2024 року, складений у письмовій формі, згідно із додатком № 1 до договору та електронній формі, згідно із додатком 1-1 до договору (а.с. 53).

Із копії витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 09807-09/2023 у сумі 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 47, зворот).

10.02.2025 року ОСОБА_1 було надіслано позивачем досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості в розмірі 30 625 грн. на адресу, вказану нею в укладеному договорі (а.с. 51).

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій за вищевказаним договором.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що у відповідності до приписів статей: 514, 516 ЦК України, позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, укладеним між ТОВ "Аванс Кредит" і відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

У цивільних справах Європейський Суд з прав людини використовує стандарт "баланс ймовірностей" (a balance of probabilities), а саме, необхідно довести, що факт скоріше був, аніж не був, тобто, суб`єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51% і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v Minister of Pensions [1947] 2 All ER 372). У рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, Європейський Суд з прав людини застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 року Європейський Суд з прав людини вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Кожна людина з власного досвіду має уявлення про те, що деякі факти трапляються рідко, а деякі - часто. Це називають апріорною вірогідністю або "вірогідністю, що визначена природою речей" (inherent probability). З цього починається процес доказування: чим менш правдоподібна та обставина, яку слід довести, тим більш переконливими мають бути докази, і навпаки, чим більш вірогідною здається обставина, тим менше зусиль потрібно від сторони, на яку покладено тягар доведення, аби переконати суд.

Ще один стандарт доказування - "поза розумним сумнівом". У справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, Європейський Суд з прав людини повторює, що відповідно до його прецедентної практики, при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" від 10.07.2001 року). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 року у справі №914/2505/17 вказує, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, та отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором. Відповідних відомостей про визнання даного договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, недійсним чи неукладеним, матеріали справи в собі не містять.

У вказаному договорі про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, із додатками, між його сторонами погоджено всі істотні умови укладеного договору, договір є дійсним і у судовому порядку не оскаржувався, а відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на спростування факту укладення нею 07.09.2023 року договору фінансового кредиту № 09807-09/2023.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0442, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету, договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 не був би укладений, і за даних обставин, сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов укладеного правочину.

Необхідно зазначити, що за приписами Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Належних та достатніх, у розумінні положень статей: 77, 80 ЦПК України, документально підтверджених доказів на спростування тверджень позивача щодо підписання договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором, відповідачем не надано.

За даних обставин, наявними у матеріалах даної справи доказами підтверджено, що 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, і даний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений. Отже, даний правочин, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, укладення даного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21.

Необхідно зазначити, що тягар доказування неналежності мобільного номеру телефону лежить саме на відповідачеві, яка не надала суду жодних доказів, що зазначений у кредитному договорі номер телефону їй не належить.

Відповідачем також не надано суду належних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги відносно того, що кредитні кошти за договором в сумі 5 000 грн. не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких даних.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", відповідно до приписів статей: 512, 514, 516, 1077, 1078, 1082 ЦК України надало суду належні докази, які підтверджують право вимоги позивача до відповідача за укладеним 07.09.2023 року ОСОБА_1 договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, які визначені укладеним 07.09.2023 року договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, при цьому, взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість, яка не була сплачена ОСОБА_1 ні первісному кредитору, ні ТОВ "ФК "Кредит-Капітал". Відповідач ОСОБА_1 не зверталась із письмовою заявою про припинення дії вказаного вище договору ні до первісного кредитора, ні до позивача.

Як вбачається із поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, вказуючи в доводах апеляційної скарги про неукладеність (нікчемність) кредитного договору, у зв`язку із непідписанням його відповідачем, ОСОБА_1 зазначає, що справедливою сумою заборгованості за процентами буде 5 000 грн., та вважає, у разі неврахування нікчемності кредитного договору та незаконності нарахувань, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року та ухвалення нового рішення про часткове задоволення вимог заявленого позову, а саме, у розмірі 10 000 грн.

Необхідно зазначити, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 року у справі № 727/7659/21, провадження №61-808св23, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі №390/34/17, провадження №61-22315сво18).

За даних обставин, з урахуванням сутності принципу змагальності, висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апелянта ОСОБА_1 відносно неукладеності (нікчемності) договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не надано належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, доказів, які б спростовували факт укладення нею 07.09.2023 року договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, на умовах, визначених в ньому та у додатках до нього, та отримання відповідачем кредитних коштів.

В доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 стверджує, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не звернув уваги на невідповідність позовних вимог Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до положень якого, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, який міститься у матеріалах даної справи, заборгованість відповідача за кредитним договором становить - 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 37-39). Вказаний розмір заборгованості відповідача нараховано за хронологічний період: з 07.09.2023 року по 29.03.2024 року.

Дослідивши та перевіривши вказаний вище розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за укладеним нею 07.09.2023 року договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний розрахунок узгоджується із приписами Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року.

Так, вказаним Законом внесено зміни, серед іншого, у розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" №1734-VII від 15.11.2016 року, який доповнено пунктом 17 такого змісту:

"17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5%;

- протягом наступних 120 днів - 1,5%".

Крім цього, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною п`ятою наступного змісту:

"5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%."

Таким чином, відповідно до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023 року, тобто, до 20.08.2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 року, включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року, включно).

На підставі ч.5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто, з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", не може перевищувати 1%.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Необхідно зазначити, що перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року.

Згідно із частиною 5 статті 94 Конституції України, закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023, за умовами якого, Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у сумі 5 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 13-22). Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту - 07.09.2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язана погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту - 31.08. 2024 року. Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1 даного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка становить 2,50% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.2 цього договору. Згідно з пунктом 1.6 зазначеного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної карти № 5167-80хх-хххх-6164 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, який міститься у матеріалах даної справи, заборгованість відповідача за кредитним договором становить - 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 37-39). Вказаний розмір заборгованості відповідача нараховано за хронологічний період: з 07.09.2023 року по 29.03.2024 року.

Враховуючи, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та відповідачем було укладено 07.09.2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, проте, після набрання чинності цим Законом строк дії договору (360 днів) не сплинув, тобто, кредитний договір продовжував діяти, то нарахування процентної ставки за кредитом необхідно здійснювати з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, оскільки характер даних правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні, дії чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Період дії договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, укладеного відповідачем, підпадає під сферу дії Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX від 22.11.2023 року. Так, за наявним у матеріалах даної справи розрахунком, здійснення нарахувань кредитором відбувалось у хронологічний період з 07.09.2023 року по 29.03.2024 року, тобто, в межах строку дії кредитного договору - 31.08.2024 року. А саме, за хронологічний період з 24.12.2023 року (дата набрання чинності Законом України від 22.11.2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг") по 29.03.2024 року, згідно умов укладеного договору, кредитором нараховувались відсотки за договором за ставкою 2,5 % в день, що не суперечить вимогам Закону України від 22.11.2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що відсотки за кредитним договором нараховувались відповідачу без врахування положень Закону України ''Про споживче кредитування".

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо несправедливого розміру нарахованих відповідачу відсотків, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року, оскільки у справі встановлено, що 07.09.2023 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023. При цьому, сторони даного договору погодили всі його істотні умови, в тому числі, і розмір відсотків та період їх нарахування, і у подальшому, вказані положення укладеного договору відповідачем у визначеному Законом порядку не оскаржувались.

Згідно із приписами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 статті 1077 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року. Оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.

За даних обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року, укладеним між нею та ТОВ "Аванс Кредит" в обумовлені договором строки, а позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості в позасудовому порядку отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ФК "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року в розмірі - 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума процентів за користування кредитом.

У контексті приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 позову про стягнення заборгованості за договором. Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого позову ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в повному обсязі, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію" та встановлених обставин справи, дійшов обгрунтованого висновку про доведеність факту укладення між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем договору про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року та його належне виконання зі сторони кредитора. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що, доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надала. За вказаних обставин, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, у добровільному порядку не повернула отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, як первісному кредитору, так і позивачу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги позивача, який отримав право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором факторингу, про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 09807-09/2023 від 07.09.2023 року в розмірі - 30 625 грн., із яких: 5 000 грн. - сума кредиту; 25 625 грн. - сума процентів за користування кредитом, підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вказані висновки суду узгоджуються із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та вказаними вище нормами права, які регламентують спірні правовідносини. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявленого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_2 позову.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.06.2025 року, при проведенні розподілу судових витрат між сторонами даного спору, на підставі положень статті 141 ЦПК України, враховуючи задоволення вимог заявленого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_2 позову, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 2 422 грн. 40коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При цьому, приписами п.9 ч.1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" регламентовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.136,137,138), відповідач ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником дитини із інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується, відповідно копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим 22.01.2013 року; посвідченням Серії НОМЕР_5 . За даних обставин, відповідач ОСОБА_1 є особою, яка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі вказаного вище припису Закону України "Про судовий збір". Відповідно до приписів ч.6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Десняського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року необхідно скасувати, в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Кредит-Капітал'' 2 422 грн. 40 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У зв`язку із зазначеним, рішення Десняського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року необхідно змінити, виклавши третій абзац його резолютивної частини у наступній редакції: "Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви."

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.06.2025 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2025 року - скасувати, в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Кредит-Капітал'' 2 422 грн. 40 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення Десняського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2025 року - змінити, виклавши третій абзац його резолютивної частини у наступній редакції:

"Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви."

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 25.09.2026 року.

Головуючий: Судді: