Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №587/5779/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/5779/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/1195/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Думал Ольги Сергіївни на постанову Сумського районного суду Сумської області від 20 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 06.12.2026 року о 12 год 53 хв на 156 км автошляху Батурин-Конотоп-Суми біля смт. Степанівка на території Сумського району, Сумської області, керував транспортним засобом ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер 6810», проба позитивна 0,27 проміле. Своїми діями порушив п. 2.9А ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - адвокат Думал О.С. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Сумського районного суду Сумської області від 20 квітня 2026 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що ОСОБА_1 , як на момент складання протоколу, так і на час розгляду справи судом, був діючим військовослужбовцем, тому на нього розповсюджувались положення ст.172-20 КУпАП Глави 13 Б «Військові правопорушення», а відповідний протокол мав складатись командиром (начальником) військової частини чи іншою уповноваженою особою. Окрім того, суд в своїй постанові послався на чек №2082 приладу Драгер Алкотест 6810, який згідно відповіді на адвокатський запит вже було знищено і встановити достовірність та об`єктивність показників такого приладу не можливо. Дозволений вміст алкоголю у видихуваному повітрі складає 0,2 проміле, що з врахуванням похибки технічного пристрою може свідчити про те, що ОСОБА_1 на момент огляду був у тверезому стані.

Апеляційним судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників, виходячи з таких підстав.

24.04.2026 через суд першої інстанції захисник Думал О.С. подала апеляційну скаргу, яка була отримана судом разом з матеріалами 28.04.2026.

В судове засідання, призначене на 18.05.2026 року захисник Думал О.С. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з`явились, хоча повідомлялись про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП. При цьому, від захисника надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки вона не може погодити із ОСОБА_1 позицію щодо його участі в судовому засіданні через те, що він не виходить на зв`язок. Таке клопотання судом апеляційної інстанції було задоволено та судовий розгляд відкладено на 05.06.2026.

В подальшому, судові засідання призначені апеляційним судом на 05.06.2026, 06.07.2026, 29.07.2026 та 27.08.2026 відкладались за аналогічними клопотаннями захисника. Згідно повідомлення СУ ГУНП в Сумській області з 15.06.2026 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100050001213 за фактом зникнення безвісти військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_1 .

В судове засідання призначене судом апеляційної інстанції на 28.09.2026, захисник Думал О.С. не з`явилась, хоча повідомлялась про розгляд справи, клопотань про відкладення судового розгляду або інших клопотань не подавала.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його представника, і у даному випадку їх права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП, а у захисника було достатньо часу для реалізації процесуальних прав у справі.

Крім того, згідно ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та перевіряє постанову суду першої інстанції на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Інформація про зникнення безвісти ОСОБА_1 , яка з`явилась після ухвалення оскаржуваного судового рішення та подачі апеляційної скарги його захисником, не перешкоджає апеляційному суду здійснити судовий розгляд в межах, що визначені ст.294 КУпАП.

До того ж, на день розгляду справи апеляційним судом відсутні докази на підтвердження наявності обставин, зазначених у п.9 ст.247 КУпАП, які б давали підстави для прийняття рішення про закриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення, чеку Алкотест 6810, тест №2082 від 06.12.2025 результат – 0,27 проміле, на якому мається підпис ОСОБА_1 , акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де в графі «з результатом згодний» ОСОБА_1 поставив підпис та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , в якого, під час спілкування, працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, останній проходить огляд на стан сп`яніння на місці та не заперечує щодо отриманих результатів.

Що стосується доводів апелянта, що дії ОСОБА_1 охоплювались об`єктивною стороною ч.3 ст. 172-20 КУпАП, а не ч.1 ст. 130 КУпАП, проте суд першої інстанції це не врахував, слід зазначити наступне.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:

1)керування транспортними засобами особами в стані алкогольною наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2)передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стан такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3)відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідне до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті- 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:

1)розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2)появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3)виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4)відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формі виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Також суд акцентує, що суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбачене статтею 172-20 КУпАП - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, і військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1)на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2)на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок та повернення до місця служби;

3)поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідної командира (начальника);

4)під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5)під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку встановлюють факт виконання обов`язків військове служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини 4 ст.24 Закону № 2232-ХІІ.

Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися статтею 130 КУпАП.

У даному випадку, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупиняють цивільний транспортний засіб ЗАЗ 110307, д.н.з.- НОМЕР_2 на блокпосту біля смт. Степанівка, тобто поза межами будь-якої військової частини чи її окремого розташування. За кермом вказаного транспортного засобу перебуває ОСОБА_1 і протягом всього часу спілкування з працівниками поліції не повідомляє, що зараз виконує обов`язки військової служби чи поспішає на виконання термінового завдання.

З огляду на викладене, перевіривши встановлені фактичні обставини справи у цьому конкретному випадку, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, апелянт стверджував, що покази газоаналізатору Драгеру 6810 не можна вважати достовірними та об`єктивними, адже згідно відповіді на адвокатський запит, вказаний прилад на теперішній час не використовується та був замінений на інший, і така заміна могла бути викликана саме несправністю приладу.

В той же час, апеляційний суд не може погодитись з такою позицією з огляду на наступне.

Згідно з наказом МОЗ України від 10 лютого 2010 року №95 прилад електродіагностичний "Alcotest 6810" внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України та дозволено для застосування в медичній практиці.

Відповідно до положень Закону України «Про метрологію, метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Пунктом 1 ст.17 вказаного Закону України передбачено, що законодавчо врегульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Водночас законом не встановлено вимог до законодавчого регулювання засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають у експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.

Таким чином, газоаналізатори виробництва компанії «Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина», що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.

Отже, прилад «Drager Alсotest 6810», який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, дозволений МОЗ та має свідоцтво про державну реєстрацію.

Крім того, перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки.

Таким чином, надуманими є твердження захисту про те, що під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння використовувався неналежний технічний прилад. А його заміна могла бути викликана зовсім іншими чинниками.

Щодо доводів апеляційної скарги, що з урахуванням можливої похибки приладу Драгер, ОСОБА_1 на момент огляду був тверезий, то апеляційний суд дані доводи не може взяти до уваги, виходячи з таких обставин.

Частина 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» містить визначення наступних термінів:

10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу;

17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);

18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання. Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, «Alcotest Drager 6810», що використовували поліцейські під час проведення огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, пройшов добровільну процедуру калібрування. Відомостей про те, що прилад, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на місці зупинки транспортного засобу, не пройшов періодичну повірку, не надано.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання результатів, отриманих за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», що використовували поліцейські під час проведення огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, недійними.

Щодо похибки приладу Drager Alcotest 6810, про які зазначав захисник, то вказаний засіб вимірювальної техніки має границі допустимої похибки під час експлуатації приладу, які можуть складати +-0,04 проміле. Водночас, як зазначено вище, результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння становить 0,27 проміле, тобто є більшим навіть з урахуванням можливої похибки Драгеру.

При цьому, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів , які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що у разі отримання доказів на підтвердження обставин, передбачених п.9 ст.247 КУпАП, питання припинення виконання постанови про адміністративне стягнення вирішується в порядку, передбаченому ст.302 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 20 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Думал Ольги Сергіївни на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.