Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №491/856/26
Суддя: Сєвєрова Є. С.
Номер провадження: 33/813/1825/26
Номер справи місцевого суду: 491/856/26
Головуючий у першій інстанції Желясков О.О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 18 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №728134, 24.07.2026 о 20 годині 05 хвилин в с. Жеребкове по вул. Привокзальна 12 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ SENS, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager, результат якого склав 2,16 проміле. З результатом водій погодився, їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння не бажав. Чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП.
Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 18.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,6 грн.
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 25.08.2026 захисник Копіца П.І. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 18.08.2026 та провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на відеозаписах, що містяться в матеріалах справи, відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його зупинки, крім того апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій для приведення ТЗ в рух. Свідки, які надавали пояснення, є зацікавленими особами, оскільки надавали завідомо неправдиві свідчення, однак такі судом першої інстанції не допитувались.
Судом першої інстанції не взято до уваги доводи сторони захисту, стосовно того, що з відеозапису, який долучено до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, що вже здійснював стоянку, ОСОБА_1 виходив з магазину (в магазині у нього був конфлікт із свідками по даній справі), куди останній приїхав повечеряти, де і вжив спиртні напої без подальшої мети сідати за кермо, автомобіль знаходився обабіч дороги, двигун автомобіля був вимкнений, та він повідомив, що працює в с. Жеребкове та ночує в центрі біля магазину, ніхто автомобілем не керував.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, який залишився фактично без постійного місця проживання, що і спонукає його до ночівлі в машині, оскільки реєстрація його проживання в м. Ананьів є формальною. Апелянт відноситься до людей з вразливими почуттями справедливості, поваги до його статусу, оскільки фактично мешкає на АДРЕСА_1 , ночуючи в машині, намагається заробити на мінімальне житло. Фактично між ОСОБА_1 та свідками які надавали пояснення через це і стався конфлікт.
В судове засідання, призначене на 25.09.2026 особа, що притягається до адміністративної відповідальності не з`явилась, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ч. 1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за можливе розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності сторони захисту, зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №728134 від 24.07.2026, зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи (а.с. 4);
- чеком «Drager» ALCOTEST 6820 (результат 2,16 %) (а.с. 5);
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів(а.с. 6);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 7);
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с. 8);
- відеозаписами зафіксованими на DVD-R диску (а.с. 10).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 18.08.2026, в порушення ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, газоаналізатора Alkotest Drager.
Як свідчить відеозапис, перед початком проходження огляду, працівник поліції використовував новий (запакований) мундштук, який особисто обрав та розпакував ОСОБА_1 , передав прилад «Drager» ОСОБА_1 для проходження огляду. За результатами огляду, прилад зафіксував 2,16 проміле алкоголю у видихуваному повітрі, про що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , екран приладу «Драгер» із відображеним на ньому результатом надано для огляду ОСОБА_1 та зафіксовано на відеозаписі. ОСОБА_1 з вказаним результатом погодився, не вказував, що такі результати є хибними, чи б то сумнівними.
Згідно долученого до матеріалів справи чеку «Drager» ALCOTEST 6820 ARSC-0121, тест № 160, проведеного 24.07.2026, відносно ОСОБА_1 , результат 2,16 проміле.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, не стійка хода, за допомогою «Drager» ALCOTEST 6820 ARSC-0121, результат огляду на стан сп`яніння - проба позитивна 2,16 проміле.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після отримання результатів огляду за допомогою «Drager» ALCOTEST від пропозиції поліцейського пройти огляд в закладі охорони здоров`я відмовився, з результатом був згоден, а тому з огляду на положення пункту 6 Порядку, у поліцейських не виникало обов`язку направити водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
Крім того, ОСОБА_1 підписано протокол про адміністративне правопорушення, чек «Drager» ALCOTEST 6820 ARSC-0121, тест № 160, проведеного 24.07.2026, що, в свою чергу, підтверджує зафіксовані у останніх відомості.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності, на думку сторони захисту, у матеріалах цієї справи відомостей щодо керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема констатованої по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, встановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
З доданих до протоколу письмових пояснень ОСОБА_2 (а.с. 7) вбачається, що 24.07.2026 біля 20:05 год. в с. Щеребкове останній перебував на вул. Привокзальній. В цей час транспортний засіб, д.н.з. НОМЕР_1 , їздив на великій швидкості. ОСОБА_2 та його знайомий зупинили вказаний транспортний засіб, за кермом якого перебував чоловік похилого віку. Під час розмови з останнім ОСОБА_2 відчув запах алкоголю з вказаного транспортного засобу, та зателефонував до правоохоронних органів.
Крім того, матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_4 (а.с. 8), згідно яких останній 24.07.2026 о 20:05 год. в с. Щеребкове перебував на вул. Привокзальній зі своїм знайомим - ОСОБА_2 В цей час транспортний засіб, д.н.з. НОМЕР_1 , їздив по вулиці на великій швидкості. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зупинили вказаний транспортний засіб та зробили зауваження водію. Під час розмови з салону вказаного транспортного засобу та з ротової порожнини водія було відчутно запах алкоголю. В подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не дозволили водію продовжувати рух до приїзду працівників поліції.
З долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками Національної поліції України жодного разу не заперечував факту керування ним вказаним транспортним засобом.
Така позиція ОСОБА_1 свідчить про намагання уникнути адміністративної відповідальності та відповідно адміністративного стягнення.
Однак, на переконання апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ЗАЗ SENS, державний номерний знак НОМЕР_1 , доведено поза розумним сумнівом сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи.
Апеляційний суд ставиться критично до доводів апелянта про те, що до події у ОСОБА_1 зі свідками склалися неприязні стосунки, тому останні є зацікавленими особами, оскільки надавали завідомо неправдиві свідчення, оскільки саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння стало підставою для виклику працівників поліції.
Також апеляційний суд наголошує, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає обов`язкового зупинення транспортного засобу саме працівниками поліції, а обов`язковою ознакою є керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що у даному випадку доведено.
Апеляційний суд зауважує, що сукупності вказаних доказів достатньо для безсумнівного висновку про керування ОСОБА_1 транспортним засобом як обов`язкової ознаки інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Лише заперечення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, стосовно керування нею транспортним засобом не може спростувати інші докази на підтвердження протилежного, які містяться у матеріалах справи.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобом у стані сп`яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 18 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua