Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №523/4828/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/4828/25

Провадження №1-кп/523/765/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

28.09.2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження №62024150020000616 від 03 травня 2024 року із звинувачення,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, утримуючого малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 15 години 10 хвилин 02 травня 2024 року ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , в м. Одесі, по проїзній частині вул. Лиманної, біля буд.№44, з боку вул. Миколаївська дорога в напрямку Об`їзної дороги м. Одеси, яка має по одній смузі для руху в зустрічних напрямках, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3«б», 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР), діючи злочинно самовпевнено, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, перед початком виконання маневру обгону, не переконався в його безпеці, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного для себе руху, де, продовжуючи рух та виявивши автомобіль марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по своїй смузі руху у зустрічному обвинуваченому напрямку, за відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, не вжив належних і своєчасних заходів до зниження швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, що призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) водій та пасажир автомобіля марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожен окремо, відповідно отримали наступні тілесні ушкодження:

- віднесені до категорії середньої тяжкості у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді косого перелому рукоятки грудини справа без зміщення уламків, що ускладнилася правостороннім посттравматичним плевритом; переломів 4,5,6,7 правих та 4,5 лівих ребер зі зміщенням уламків; саден тулубу та кінцівок;

- віднесені до категорії тяжких: закритого передньо – нижнього вивиху голівки правої плечової кістки; закритого перелому 9 ребра справа без зміщення уламків; закритих переломів 8 та 9 ребер зліва зі зміщенням уламків, закритого перелому голівки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, закритого крайового перелому даху лівої вертлюгової западини по передній поверхні зі зміщенням уламків, які в подальшому призвели до ендопротезування правого плечового суглобу, лівого стегнового суглобу; саден та рани на обличчі та волосяній частині голови.

В умовах даної ДТП дії водій автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_9 повинен був дотримуватись вимог пунктів 1.5, 2.3«б», 10.1 та 11.3 ПДР, а саме:

1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».

В діях водія автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 11.3 ПДР, які створювали умови для настання події і перебували з нею у прямому причинному зв`язку. Виконанням зазначених вимог ПДР обвинувачений мав технічну можливість попередити настання даної події.

В діях водія автомобіля «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_5 невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР не вбачається, виконуючи зазначені вимоги ПДР, остання не мала технічної можливості попередити настання даної події.

Належним виконанням вищевказаних вимог ПДР водій автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , а тому дії першої особи знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП, що призвела до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Обвинувачений вину у вчиненому діянні не визнав та показав, що у вищезазначені дату, час і місці він, керуючи марки «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , рухався із швидкістю близько 50 км/год, на відстані 15-20 м позаду від вантажівки. В момент виїзду на заокруглену ділянку проїзної частини вул. Лиманної, біля буд.№44, несподівано для нього справа на смугу його руху, перпендикулярно заднім ходом виїхав легковий автомобіль в кузові темного кольору, на що він зреагував лише шляхом відвернення рульового керма ліворуч, де на смузі зустрічного для нього руху відбулось зіткнення з автомобілем потерпілих.

У зв`язку із викладеним обвинувачений вважає винуватим у вчиненій ДТП саме невстановлену особу, яка керувала цим третім автомобілем та відразу ж залишила місце пригоди.

Незважаючи на невизнавальні показання вина обвинуваченого у вчиненому доводиться наступною сукупністю досліджених доказів.

Потерпіла ОСОБА_5 в суді показала, що у вищезазначені дату, час і місці вона, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , із швидкістю до 60 км/год, в якому чоловік перебував в якості пасажира, наблизилась до ділянки дороги із заокругленням, де у зустрічному напрямку проїжджала завантажена зерном вантажівка. В момент, коли кабіна вантажівки проїхала, та відбувався проїзд її 18-ти метрового причепа, із-за нього на смугу її руху вискочив легковий автомобіль обвинуваченого, який виконував обгін вантажівки, що і призвело до лобового зіткнення. Потерпіла увесь час перебувала у свідомості та категорично наполягає на тому, що в ДТП жодним чином не було пошкоджено вантажівку, яка, не зупиняючись, продовжила рух в напрямку Об`їзної дороги м. Одеси, а також, що в момент зіткнення жодного іншого транспортного засобу в місці події не було. Відразу ж після настання зіткнення, на місці ДТП ОСОБА_9 вибачався перед потерпілими, визнавав свою провину та про інший автомобіль, який міг би спричинити зіткнення, не згадував.

Потерпілий ОСОБА_6 в суді показав, що у вищезазначені дату, час і місці він, перебуваючи в якості пасажира в автомобілі марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , в момент роз`їзду із вантажівкою, боковим зором побачив, як їм назустріч щось летить, після чого відбулось зіткнення, як з`ясувалось із автомобілем обвинуваченого. Інших автомобілів в момент ДТП не було.

Окрім того, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, в суді показали, що в результаті події отримали численні тілесні ушкодження, що потребувало тривалого лікування, яке частково було відшкодовано батьками обвинуваченого, страховими виплатами, а також коштами їх сина.

Син потерпілих – свідок ОСОБА_10 в суді показав, що очевидцем ДТП він не був, прибув до місця події через незначний проміжок часу, а в подальшому зосередився на участі в оплаті лікування, в тому числі частково коштами, добровільно наданими батьками обвинуваченого, та в забезпеченні догляду за власними батьками.

Свідок ОСОБА_11 в суді показала, що, будучи водієм легкового автомобіля «Hyundai Tiburon», першою зупинилася перед пошкодженими в ДТП автомобілями в момент, коли потерпілі були заблоковані в салоні мікроавтобуса, а обвинувачений виходив із салону свого автомобіля. Жодних інших автомобілів в напрямку її руху в місці події ще не було, зустрічні автомобілі перебували на значній відстані, а проїзд по проїзній частині вул. Лиманної був фактично заблокований.

Свідок охарактеризувала фізичний стан потерпілих, як жахливий, у зв`язку із чим особисто викликала їм швидку допомогу, обвинувачений в цей час перебував, як їй здалося, у шоковому стані та нічого не відповідав на гучні питання потерпілої: «Куди той летів та що ж він наробив?». Версію про можливу участь в ДТП третього автомобіля обвинувачений також не висловлював.

Свідок ОСОБА_12 в суді показала, що, перебуваючи на подвір`ї буд. АДРЕСА_3 , а також очікуючи приїзд швидкої допомоги на власний виклик, вона почула звук зіткнення двох автомобілів та гучні жіночі слова: «Що ж ти наробив?». Через декілька хвилин свідок підійшла до паркану, де зупинився легковий автомобіль в кузові темного кольору, на що вона повідомила водію, що очікує прибуття швидкої допомоги та попросила того звільнити місце навпроти подвір`я. Свідок припускає, що цей автомобіль лише намагався об`їхати місце ДТП. Ще через незначний проміжок часу до її домоволодіння прибула швидка медична допомога, а згодом і ще дві карети медичної допомоги для учасників ДТП.

Відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 02 травня 2024 року зіткнення автомобіля марки «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , відбулось в світлий час доби, при ясній погоді, на горизонтальній прямій ділянці дороги проїзної частини вул. Лиманна, в м. Одесі, біля буд.№44, загальною шириною 7,7 м, після завершеного її заокруглення, до дороги праворуч та ліворуч примикає тротуар та узбіччя, далі будівлі міської забудови, на сухому, чистому асфальтно-бетонному покритті, де організовано двосторонній реверсивний рух, по одній смузі руху у кожному напрямку, без дорожніх знаків та дорожньої розмітки. Схема ДТП містить дані остаточного розташування транспортних засобів після їх зіткнення, осипів пластику, ґрунту та плям технічної рідини (т.2 а.с.42-60).

Як вбачається із висновків автотехнічних експертиз технічного стану транспортних засобів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23 вересня 2024 року №24-4174, а також №24-4175, до моменту настання розглядуваної події гальмівні системи, рульові керування й ходові частини автомобіля марки «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , кожного транспортного засобу окремо, перебували в працездатному стані, могли виконувати задані функції при керуванні автомобілів, а отже були відсутні технічні несправності на цих автомобілях, які б могли привести до втрати їх курсової стійкості та керованості (т.2 а.с.69-73;78-84).

Відповідно до висновку транспортно - трасологічної експертизи механізму зіткнення транспортних засобів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23 вересня 2024 року №24-4176 первинний контакт мів місце передньою частиною автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , з передньою частиною автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , під кутом 166 ±5? від поздовжньої осі першого транспортного засобу до поздовжньої осі другого транспортного засобу проти годинникової стрілки (т.2 а.с.89-98).

Як вбачається із протоколів проведення слідчих експериментів від 13 листопада 2024 року потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_9 , кожним окремо, було відтворено повідомлені ними дії, обстановку та обставини ДТП, з проведенням необхідних випробувань, зміст яких відповідає протилежним показанням, які були надані потерпілою та обвинуваченим безпосередньо в суді (т.2 а.с.223-237).

Відтворенням відеозапису в судовому засіданні встановлена відповідність зафіксованих обставин вищезазначеним протоколам проведення слідчих експериментів (т.2 а.с.238).

В судовому засіданні 18 вересня 2026 року було задоволено клопотання представника потерпілого та долучено до судового провадження носій інформації CD-R диск із відеозаписом із камери зовнішнього спостереження, встановленої на домоволодінні АДРЕСА_4 .

Безпосереднім переглядом відеозапису встановлено наступне:

- о 15 годині 10 хвилин 33-34 секунди 02 травня 2024 року (згідно даних камери) по проїзній частині вул. Лиманна, в напрямку від Об`їзної дороги м. Одеси в бік вул. Миколаївська дорога, проїжджає мікроавтобус в кузові темно-синього кольору (згідно пояснень потерпілої ОСОБА_13 – під її керуванням);

- о 15 годині 10 хвилин 39-41 секунди 02 травня 2024 року (згідно даних камери) по цій же проїзній частині у зворотному напрямку руху проїжджає вантажний автомобіль в кузову білого кольору з напівпричепом (згідно пояснень потерпілої ОСОБА_13 – який раніше намагався обігнати обвинувачений);

- о 15 годині 11 хвилин 04-11 секунди 02 травня 2024 року (згідно даних камери) в попутному із вантажівкою напрямку проїжджає легковий автомобіль в кузові білого кольору, а в зустрічному напрямку – вантажний автомобіль з цистерною, призупиняючи швидкість руху;

- о 15 годині 11 хвилин 21-27 секунди 02 травня 2024 року (згідно даних камери) в зустрічному із первинною вантажівкою напрямку проїжджають легковий автомобіль та мікроавтобус в кузовах білого кольору;

- о 15 годині 11 хвилин 27-30 секунди 02 травня 2024 року (згідно даних камери) в попутному із первинною вантажівкою напрямку проїжджають легкові автомобілі, спочатку в кузові темного кольору, а згодом в кузові білого кольору;

- о 15 годині 11 хвилин 32-37 секунди 02 травня 2024 року (згідно даних камери) в зустрічному із первинною вантажівкою напрямку проїжджає легковий автомобіль – пікап в кузові червоного кольору;

- о 15 годині 11 хвилин 40 секунд 02 травня 2024 року (згідно даних камери) до проїзної частини із воріт домоволодіння виходить жінка та дивиться ліворуч, в напрямку місця ДТП (т.4 а.с.202).

Як вбачається із висновку експертизи механізму зіткнення автомобілів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №24-5554 від 09 грудня 2024 року за результатами дослідження:

- за показаннями ОСОБА_5 :

Водію автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , необхідно було перед зміною напрямку руху переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху та на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, що передбачено вимогами пунктів 10.1 та 11.3 ПДР.

В діях водія автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 11.3 ПДР.

Водій автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , виконуючи вимоги пунктів 10.1 та 11.3 ПДР, мав технічну можливість попередити настання даної події.

Водію автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , необхідно було з моменту виникнення небезпеки для руху негайно прийняти заходи до зниження швидкості руху, аж до зупинки, що передбачено вимогами пункту 12.3 ПДР.

В діях водія автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР не вбачається.

Водій автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , виконуючи вимоги пункту 12.3 ПДР, не мав технічної можливості запобігти настання даної події.

В діях водія автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 11.3 ПДР, які створювали умови для настання події і перебували з нею у причинному зв`язку.

В діях водія автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР, які створювали умови для настання події і перебували з нею у причинному зв`язку, не вбачається.

- за показаннями ОСОБА_9 :

Фактична дорожня обстановка була створена діями водія невстановленого автомобіля, які не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 10.2 ПДР, внаслідок чого водій автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , для уникнення зіткнення змінив напрямок свого руху ліворуч з послідуючим виїздом на смугу зустрічного руху і для водія автомобіля Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , повинна бути кваліфікована як аварійна.

Аварійна обстановка – це така дорожньо-транспортна ситуація, в якій водій не має технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути ДТП. Аварійна обстановка створюється тим учасником дорожнього руху, котрий своїми діями, які не відповідають вимогам ПДР, позбавляє себе чи іншого учасника руху можливості відвернути дорожню пригоду.

Оскільки дії водія, який знаходиться в аварійній обстановці, вимогам ПДР не регламентуються, тому оцінка дій водія автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , (в тому числі із точки зору можливості застосування ним в процесі розвитку даної ДТП додаткових дій, спрямованих на запобігання зіткнення з невстановленим автомобілем, тобто відповідної технічної можливості) не може бути оцінена експертом відповідно до вимог ПДР.

Водію автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , необхідно було з моменту виникнення небезпеки для руху негайно прийняти заходи до зниження швидкості руху, аж до зупинки, що передбачено вимогами пункту 12.3 ПДР.

В діях водія автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР не вбачається.

Водій автомобіля «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , виконуючи вимоги пункту 12.3 ПДР, не мав технічну можливість попередити настання даної події.

В діях водія «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР, які створювали умови для настання події і перебували з нею у причинному зв`язку, не вбачається (т.3 а.с.143-148).

Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи ТОВ «Українська експертна компанія» від 05 березня 2025 року №12:

В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , повинен був діяти згідно вимог пункту 12.3 ПДР, а водій невстановленого автомобіля повинен був діяти згідно вимог пунктів 10.1, 10.2, 10.9 ПДР.

В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з невстановленим автомобілем без відвороту керма.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія невстановленого автомобіля вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.2, 10.9 ПДР, при односторонньому виконанні яких траєкторії руху автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , та невстановленого автомобіля не перетнулися би. Тобто, виконуючи вимоги вищезазначених пунктів ПДР, водій невстановленого автомобіля своїми діями мав би технічну можливість не створювати аварійну обстановку для водія автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 .

В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , вбачати невідповідність вимогам ПДР, які б знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, немає підстав технічного характеру, оскільки водій автомобіля «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , знаходився в аварійній ситуації.

В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.2, 10.9 ПДР в діях водія невстановленого автомобіля, знаходяться в причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.4 а.с.167-181, т.5 а.с.28-57).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 13 вересня 2024 року №1181:

- у ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді косого перелому рукоятки грудини справа без зміщення уламків, що ускладнилася правостороннім посттравматичним плевритом; переломів 4,5,6,7 правих та 4,5 лівих ребер зі зміщенням уламків; саден тулубу та кінцівок, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п.п.2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм небезпеки для життя;

- перелічені ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути елементи салону автомобіля в умовах ДТП (зіткнення транспортних засобів);

- враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 02 травня 2024 року (т.2 а.с.162-167).

Як вбачається із висновку комісійної судово-медичної експертизи КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 17 жовтня 2024 року №326:

- у ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого передньо – нижнього вивиху голівки правої плечової кістки; закритого перелому 9 ребра справа без зміщення уламків; закритих переломів 8 та 9 ребер зліва зі зміщенням уламків; закритого перелому голівки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків; закритого крайового перелому даху лівої вертлюгової западини по передній поверхні зі зміщенням уламків, які в подальшому призвели до ендопротезування правого плечового суглобу, лівого стегнового суглобу; садна та рани на обличчі та волосяній частині голови;

- перелічені ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути елементи салону автомобіля в момент ДТП;

- вони утворюють єдиний комплекс, не є небезпечними для життя, викликали тривалий розлад здоров`я та за цим критерієм згідно п.п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- утворення тілесних ушкоджень могло мати місце 02 травня 2024 року, що не протирічить даним медичних документів (т.2 а.с.189-208).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 30 грудня 2024 року №385:

- у ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого передньо – нижнього вивиху голівки правої плечової кістки; закритого перелому 9 ребра справа без зміщення уламків; закритих переломів 8 та 9 ребер зліва зі зміщенням уламків; закритого перелому голівки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків; закритого крайового перелому даху лівої вертлюгової западини по передній поверхні зі зміщенням уламків, які в подальшому призвели до ендопротезування правого плечового суглобу, лівого стегнового суглобу; садна та рани на обличчі та волосяній частині голови;

- перелічені ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути елементи салону автомобіля в момент ДТП;

- утворення тілесних ушкоджень могло мати місце 02 травня 2024 року, що не протирічить даним медичної документації;

- наявність ушкоджень правого плечового суглобу та лівого кульшового суглобу у подальшому викликали необхідність їх ендопротезування (повної заміни);

- в даний час у потерпілого маються наслідки важких травм опорно-рухової системи, які спричинили стійке, виражене, незворотне обмеження життєдіяльності (ІІ ст.);

- з урахуванням несприятливого подальшого медико-соціального прогнозу встановлено другу групу інвалідності безстроково;

- тілесні ушкодження у ОСОБА_14 викликали наслідки, які спричинили стійке, виражене, незворотне обмеження життєдіяльності (ІІ ст.) та згідно п.п.2.2.1 «г» Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності більш ніж на 1/3 (33%) (т.3 а.с.170-197).

Суд вважає останній висновок судово-медичної експертизи належним та допустимим, оскільки при його здійсненні експерти мали в розпорядженні первинний висновок експертизи, а також додаткові медичні документи щодо потерпілого, стан здоров`я якого із часом суттєво погіршився, що призвело до стійкого, вираженого, незворотного обмеження життєдіяльності (ІІ ст.) та встановлення другої групи інвалідності безстроково.

Логічний аналіз ч.1 ст.94 КПК України дає підстави дійти висновку про те, що оцінка доказів судом здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому, сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв`язку, необхідних для прийняття відповідного процесуального, в даному випадку, судового рішення.

Внутрішнє переконання – це такий стан свідомості суб`єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку та готовий до практичних дій у відповідності з отриманими знаннями. Закон вимагає, щоб внутрішнє переконання було обґрунтованим.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), як джерело права.

У справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Як встановлено в судовому засіданні очевидцями самої ДТП були потерпілі та обвинувачений. При цьому обидва потерпілі прямо та узгоджено показали на відсутність іншого транспортного засобу в момент ДТП на дорозі, дії водія якого (за версією ОСОБА_9 ) мали б безпосередній вплив на обставини керування ним транспортним засобом. Потерпілі наполягають на тому, що ОСОБА_9 свідомо виконував обгін вантажівки, не пересвідчившись у безпечності такого маневру. Такі показання потерпілих є прямими обвинувальними доказами.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.85 КПК України). При цьому доведеність тих чи інших обставин злочину не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності прямих та непрямих доказів.

Непрямі докази - це відомості про факти, на підставі яких у визначеному законом порядку суд опосередковано встановлює наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування, відношення яких до справи не очевидне і може бути виявлено лише під час глибокого аналізу їх природи, суті та співставлення з іншими такими ж обставинами та які мають значення для правильного вирішення справи.

Процес доказування непрямими доказами в кримінальному провадженні полягає як у виявленні та встановленні безперервного зв`язку усіх непрямих доказів між собою в рамках конкретної системи, заключною метою яких є встановлення «проміжних» фактів, так і у встановленні безперервного зв`язку між «проміжними» фактами та обставинами, котрі складають сам предмет доказування.

Процесуальний закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх у тому числі непрямих доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Так, незважаючи на те, що свідок ОСОБА_11 не була очевидцем самої ДТП, проте вона прибула на її місце першою, залишилася та прийняла участь в наданні допомоги потерпілим. При цьому свідок вказала, що жодних інших автомобілів в напрямку її руху в місці події ще не було, зустрічні автомобілі перебували на значній відстані, а проїзд по проїзній частині вул. Лиманної був фактично заблокований.

Інший свідок ОСОБА_12 також незважаючи на те, що не була очевидцем самої ДТП, в суді показала, що звернула увагу на подію лише через декілька хвилин, коли підійшла до паркану, тобто вже після того, як там уже перебувала свідок ОСОБА_11 . Її ж показання про те, що поруч із її подвір`ям зупинився легковий автомобіль в кузові темного кольору, слід розцінити, як об`їзд місця ДТП транспортним засобом, який не був учасником цієї події.

Іншим непрямим доказом є відеозапис із камери зовнішнього спостереження, з якого вбачається, що наступним автомобілем, який проїхав з зустрічному із вантажівкою напрямком відразу ж після моменту ДТП був легковий автомобіль в кузові білого кольору, а не темного (за версією обвинуваченого).

Окрім того слід врахувати і показання усіх допитаних в суді потерпілих та свідків в частині того, що ОСОБА_9 до прибуття на місце події правоохоронців версію про можливе спричинення зіткнення через дії водія третього транспортного засобу не повідомляв.

Таким чином, на переконання суду, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом дотримано, адже за допомогою належних та допустимих прямих та непрямих доказів можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин виключає інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що діяння, передбачене ч.2 ст.286 КК України, було вчинено і обвинувачений ОСОБА_9 є винуватим у його вчинені, оскільки виконував обгін вантажного транспортного засобу, що рухався попереду, із виїздом на смугу зустрічного руху, не переконавшись в безпечності виконуваного маневру. При цьому суд критично ставиться до невизнавальних показань обвинуваченого та вважає їх формою його захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинене.

З цих же підстав суд відхиляє висновок інженерно-транспортної експертизи, а також частину висновку експертизи механізму зіткнення автомобілів (за версією ОСОБА_9 ), оскільки виправдувальна версія обвинуваченого є неправдивою.

Таким чином суд вважає доведеними наступні обставини.

Близько 15 години 10 хвилин 02 травня 2024 року ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , в м. Одесі, по проїзній частині вул. Лиманної, біля буд.№44, з боку вул. Миколаївська дорога в напрямку Об`їзної дороги м. Одеси, яка має по одній смузі для руху в зустрічних напрямках, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3«б», 10.1 та 11.3 ПДР, діючи злочинно самовпевнено, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, перед початком виконання маневру обгону, не переконався в його безпеці, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного для себе руху, де, продовжуючи рух та виявивши автомобіль марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по своїй смузі руху у зустрічному обвинуваченому напрямку, за відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, не вжив належних і своєчасних заходів до зниження швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, що призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.

Внаслідок зазначеної ДТП водій та пасажир автомобіля марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, відповідно отримали наступні тілесні ушкодження:

- віднесені до категорії середньої тяжкості у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді косого перелому рукоятки грудини справа без зміщення уламків, що ускладнилася правостороннім посттравматичним плевритом; переломів 4,5,6,7 правих та 4,5 лівих ребер зі зміщенням уламків; саден тулубу та кінцівок;

- віднесені до категорії тяжких: закритого передньо – нижнього вивиху голівки правої плечової кістки; закритого перелому 9 ребра справа без зміщення уламків; закритих переломів 8 та 9 ребер зліва зі зміщенням уламків, закритого перелому голівки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, закритого крайового перелому даху лівої вертлюгової западини по передній поверхні зі зміщенням уламків, які в подальшому призвели до ендопротезування правого плечового суглобу, лівого стегнового суглобу; саден та рани на обличчі та волосяній частині голови.

В умовах даної ДТП дії водій автомобіля «Renault Megane»,н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_9 повинен був дотримуватись вимог пунктів 1.5, 2.3«б», 10.1 та 11.3 ПДР, а саме:

1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».

В діях водія автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 11.3 ПДР, які створювали умови для настання події і перебували з нею у прямому причинному зв`язку. Виконанням зазначених вимог ПДР обвинувачений мав технічну можливість попередити настання даної події.

В діях водія автомобіля «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_5 невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР не вбачається, виконуючи зазначені вимоги ПДР, остання не мала технічної можливості попередити настання даної події.

Належним виконанням вищевказаних вимог ПДР водій автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Оpel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , а тому дії першої особи знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП, що призвела до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Вчинені ОСОБА_9 дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Судом розглянуто цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 24174269 (далі - ПрАТ «УСК «КНЯЖА»), про стягнення із ОСОБА_9 :

- моральної шкоди в розмірі 1000000 грн на користь ОСОБА_5 ;

- майнової шкоди в розмірі 177780 грн, пов`язаної із знищенням автомобіля «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 ;

- майнової шкоди в розмірі 80000 грн, пов`язаної із необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування та придбання ліків, на користь ОСОБА_5 ;

- майнової шкоди в розмірі 33600 грн, в рахунок відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи на користь ОСОБА_5 ;

- моральної шкоди в розмірі 2000000 грн на користь ОСОБА_6 ;

- майнової шкоди в розмірі 180000 грн, пов`язаної із необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування та стороннього догляду, на користь ОСОБА_6 ;

- майнової шкоди в розмірі 546250 грн, в рахунок відшкодування доходу фізичної особи – підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, на користь ОСОБА_6 ;

- майнової шкоди в розмірі 37328,92 грн, в рахунок відшкодування витрат на проведення комісійної судово-медичної експертизи, а також судової психологічної експертизи на користь ОСОБА_6 ;

- витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 100000 грн, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.53-103, 154-163, т.4 а.с.1-103).

Обвинувачений позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Представник третьої особи, будучи належним чином сповіщеним про час та місце судового розгляду провадження до суду жодного разу не прибув, у зв`язку із чим судом розглянуто позов у відсутність представника страховика.

В змісті позовної заяви позивачі зазначили про добровільне відшкодування третьою особою шкоди, заподіяної життю та здоров`ю, за умовами страхового полісу №ЕР-214924371 укладеному 01 червня 2023 року між ОСОБА_15 та ПрАТ «УСК «КНЯЖА», в якому останнє товариство є страховиком щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки «Renault Mеgane», н/з НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_5 – в розмірі 15408,01 грн; ОСОБА_6 – в розмірі 319900 грн (т.1 а.с.81-84).

Також позивачами зазначено, що родичами обвинуваченого було відшкодовано ОСОБА_6 вартість лікування та придбання ендопротезу стегнового суглобу на загальну суму 218795 грн, що підтверджується письмовими розписками від 07 травня 2024 року, від 13 травня 2024 року та від 07 червня 2024 року (т.1 а.с.85-87).

В обґрунтування невідшкодованої частини заявлених майнових вимог потерпілі та їх представник зазначили про:

- понесені витрати, пов`язані із лікуванням, реабілітацією та відновлення здоров`я потерпілих, що призвело до необхідності придбання вітамінних комплексів, а також постійного догляду та посиленого харчування впродовж восьми місяців після настання ДТП із розрахунку 10000 грн на одну особу в місяць, а всього 160000 грн, на підтвердження чого вказують на направлення ОСОБА_6 на МСЕК від 13 вересня 2024 року, на довідку до акту огляду МСЕК серії 12ААД №074300 від 16 вересня 2024 року про безстрокове встановлення ОСОБА_6 другої групи інвалідності, на акт про встановлення над ОСОБА_6 факту постійного догляду №687 від 04 вересня 2024 року за заявою ОСОБА_10 , а також на довідку від 14 серпня 2024 року №78 про неотримання компенсації фізичною особою ОСОБА_10 , яка надавала послуги з догляду за ОСОБА_6 на непрофесійній основі (т.1 а.с.88-93);

- понесені витрати, пов`язані із необхідністю відвідування прооперованим ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , розташованої в м. Києві ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» з метою контролю результатів хірургічного втручання з ендопротезування правого плечового суглобу, які полягали у проїзді з м. Одеси на особистому автотранспорті, подобову оренду житла та харчування для трьох осіб, в загальному розмірі 100000 грн;

- шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я ОСОБА_6 у вигляді втраченого заробітку внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності за період часу з 02 травня 2024 року до 14 квітня 2025 року в розмірі 546250 грн (47500 грн за 1 місяць впродовж 11,5 місяців), на підтвердження чого вказують на довідку ГУ ДПС в Одеській області від 28 листопада 2024 року №5391/АП/15-32-50-08 про те, що за 11 місяців 2024 року дохід від здійснення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 склав 190000 грн (т.1 а.с.94);

- шкоду, спричинену знищенням належного ОСОБА_5 автомобіля «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , 2003 р.в., об`ємом двигуна 1870 куб. см, в невідшкодованому розмірі як різницю між загальною вартістю в 331280 грн, на підтвердження чого вказують на зміст оголошень на сайті з продажу бувших у використанні транспортних засобів (т.1 а.с.79-80, 97-103), та фактично виплаченим страховиком відшкодування в 156750 грн, з урахуванням франшизи в 3250 грн;

- понесені витрати, пов`язані із оплатою потерпілими комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , а також двох судових психологічних експертиз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в загальному розмірі 70928,92 грн, на підтвердження чого вказують на рахунок КУ «Одеська обласне бюро судово-медичної експертизи» від 17 грудня 2024 року №37/385-К на суму 3692 грн (т.1 а.с.95), квитанцію на платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» від 17 грудня 2024 року, з урахуванням комісії за переказ, на суму 3728,92 грн (т.1 а.с.96), квитанцію на платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» від 01 липня 2025 року, з урахуванням комісії за переказ, на суму 33600 грн (т.4 а.с.17), квитанцію на платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2025 року, з урахуванням комісії за переказ, на суму 33600 грн (т.4 а.с.17).

В обґрунтування заявленої моральної шкоди потерпілі в позовній заяві та під час допиту в суді показали, що отримані ними тілесні ушкодження призвели до фізичної шкоди їх здоров`ю, потреби в подальшому лікуванні, проведення ОСОБА_6 оперативних втручань, наступної реабілітації, отримання інвалідності, щодо обох потерпілих – психологічного стресу, душевного болю, який з часом вони продовжують відчувати, а також до моральних страждань, що порушило умови їх повсякденного життя, оскільки впродовж наступних двох місяців отримані в ДТП тілесні ушкодження позбавили ОСОБА_6 можливості впродовж певного часу вільно пересуватися, заробляти кошти для задоволення власних потреб, не дозволили прибрати обом потерпілим вирощений врожай, погіршили стосунки з оточуючими через безпорадний стан потерпілого та потребу у сторонньому догляді.

Також, на підтвердження зазначеного, потерпілими долучено висновок експерта психолога від 13 липня 2025 року №13/07/25ШОП, відповідно до якого:

- ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 травня 2024 року у результаті дій обвинуваченого ОСОБА_9 (дії джерела підвищеної небезпеки автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9 ), що є предметом розгляду у кримінальній справі №523/4828/25, дійсно спричинені моральні страждання (моральна шкода);

- грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричинених ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 травня 2024 року у результаті дій обвинуваченого ОСОБА_9 (дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9 ), що є предметом розгляду у кримінальній справі №523/4828/25, можна визначити в розмірі один мільйон гривень;

- як значиму обставину для повноти відповіді на поставлені питання необхідно зазначити, що ситуація, яка є для підекспертної ОСОБА_5 психотравмувальною і слугує джерелом моральних страждань, не завершилася і продовжується в часі. Відповідно, перелік стрес-факторів, виявлених моральних страждань та їхній матеріальний еквівалент не є кінцевими і визначені на момент проведення обстеження (т.4 а.с.21-62);

Також, на підтвердження зазначеного, потерпілими долучено висновок експерта психолога від 25 липня 2025 року №25/07/25ШВІ, відповідно до якого:

- ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 травня 2024 року у результаті дій обвинуваченого ОСОБА_9 (дії джерела підвищеної небезпеки автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9 ), що є предметом розгляду у кримінальній справі №523/4828/25, дійсно спричинені моральні страждання (моральна шкода);

- грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричинених ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 травня 2024 року у результаті дій обвинуваченого ОСОБА_9 (дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9 ), що є предметом розгляду у кримінальній справі №523/4828/25, можна визначити в розмірі два мільйона гривень;

- як значиму обставину для повноти відповіді на поставлені питання необхідно зазначити, що ситуація, яка є для підекспертного ОСОБА_6 психотравмувальною і слугує джерелом моральних страждань, не завершилася і продовжується в часі. Відповідно, перелік стрес-факторів, виявлених моральних страждань та їхній матеріальний еквівалент не є кінцевими і визначені на момент проведення обстеження (т.4 а.с.63-100).

Вирішуючи зазначений позов, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.5 та ч.6 ст.81 ЦПК України).

Суд зазначає, що заявлені вимоги про можливо понесені потерпілими витрати, пов`язані із лікуванням, реабілітацією та відновлення здоров`я потерпілих, що викликало придбання вітамінних комплексів, постійного догляду та посиленого харчування впродовж восьми місяців після настання ДТП, необхідністю відвідування розташованої в м. Києві ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», з метою контролю результатів хірургічного втручання з ендопротезування правого плечового суглобу, які полягали у проїзді з м. Одеси на особистому автотранспорті, подобову оренду житла та харчування для трьох осіб документально жодним фіскальним чеком чи платіжною квитанцією не підтверджено, тобто ця частина позовних вимог фактично є припущеннями, без її підтвердження доказами в обґрунтування конкретного розміру понесених потерпілими витрат, а тому в задоволенні цієї частини позову суд вимушений відмовити.

І навпаки, оскільки витрати потерпілих на проведення комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , а також двох судових психологічних експертиз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в загальному розмірі 70928,92 грн, підтверджено квитанціями на платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк» від 17 грудня 2024 року, від 01 липня 2025 року та від 23 липня 2025 року, то така частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Є також недоведеним і можливо невідшкодований розмір шкоди, спричиненої належному ОСОБА_5 автомобілю «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 .

Згідно з позицією, викладеною в постанові Об`єднаної Палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа №420/1667/18), імперативність п.6. ч.2 ст.242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Цілком очевидно, у зворотному, що конкретний розмір спричиненої автомобілю матеріальної шкоди, а також висновок про його остаточне знищення, без можливості відновлення не є загальновідомими та загальнодоступними знаннями, не можуть доводитися проведенням простих арифметичних розрахунків, а тому в кримінальному провадженні повинні ґрунтуватися на відповідному висновку експерта - автотоварознавця, оскільки це неможливо достовірно встановити без застосування спеціальних знань про ринкову вартість, технічний стан, збитки та інші характеристики транспортного засобу і його компонентів. Проте, як вбачається із матеріалів судової справи, в межах даного кримінального провадження така експертиза взагалі не проводилася. На думку суду, посилання потерпілих на зміст оголошень щодо цін з продажу аналогічних автомобілів є недостанім для здійснення категоричних висновків, тобто такі відомості також є припущеннями.

За таких обставин слід погодитися з розміром добровільно виплаченої потерпілій страховиком страхової виплати в 156750 грн, та стягнути із ОСОБА_9 лише розмір франшизи в 3250 грн, а в задоволенні інших вимог - відмовити.

Фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (ч.1 ст.1195 ЦК України).

Розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, визначається на підставі даних податкового органу.

Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків (ч.1-ч.3 ст.1198 ЦК України).

Як встановлено із наданої представником потерпілих довідки податкового органу за 11 місяців 2024 року дохід від здійснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 склав 190000 грн (з урахуванням того, що після 02 травня 2024 року ОСОБА_6 , будучи травмованим, фактично лікувався, а не працював). Зазначене в повній мірі доводить позовні вимоги до ОСОБА_9 про стягнення на користь зазначеного потерпілого шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у вигляді втраченого заробітку внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності за період часу з 02 травня 2024 року до 14 квітня 2025 року в розмірі 546250 грн (як добуток 11,5 календарних місяців та 47500 грн доходу за 1 місяць, що передував даті травмування).

В питанні відшкодування витрат потерпілих за надану їм адвокатом ОСОБА_7 правову допомогу суд констатує, що представником потерпілих в даний час не подані відповідні письмові докази, а в судових дебатах адвокат зробила про це відповідну усну заяву щодо розміру в 100000 грн.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382 цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Вирішуючи позов в частині заявленої моральної шкоди, суд виходить із того, що встановлені в суді обставини отримання кожним із потерпілих ушкоджень здоров`я в ДТП та наступного погіршення стану їх здоров`я з вини обвинуваченого, безумовно потягли для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного окремо, позбавлення певних елементів благополуччя, а також до психологічних страждань і суттєвих негативних змін в їх подальшому житті.

При цьому суд також враховує правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2022 року у справі №372/1652/18:

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань кожного із потерпілих, обставини, при яких була спричинена їм моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, який не визнав свою вину у вчиненому та лише добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду здоров`ю потерпілого ОСОБА_6 , а також враховуючи вимоги ст.ст.23,1167,1168 ЦК України і роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає справедливим частково задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої кожному із потерпілих моральної шкоди, в таких розмірах: на користь ОСОБА_5 в розмірі 100000 грн, на користь ОСОБА_6 в розмірі 400000 грн. На думку суду, саме такі суми є справедливими і співрозмірними з понесеними потерпілими моральними стражданнями.

Ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно з ст.65 цього ж Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого, які підлягають обов`язковому врахуванню.

При призначенні покарання обвинуваченому суд визнає в якості обставин, які пом`якшують покарання часткове добровільне відшкодування спричиненої потерпілим шкоди та утримання малолітньої дитини, а також констатує про відсутність обставин, які б обтяжували покарання.

Суд також враховує наступні дані про ОСОБА_9 : перше притягнення до кримінальної відповідальності, проходження служби на момент вчинення злочину в слідчому підрозділі територіального органу поліції, позитивні характеристики за місцями проживання та проходження служби, не перебування на обліку в спеціалізованих медичних установах, а також висновок досудової доповіді про низькі ризики повторного вчинення кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства та окремих осіб.

Водночас, визначальним при призначенні покарання суд вказує на невизнання ОСОБА_9 вини у вчиненому діянні, намагання уникнути відповідальності шляхом висування неправдивої версії нібито причетності до злочину іншої особи, фактичну відмову від подальшого відшкодування спричиненої потерпілим шкоди, підвищену суспільну небезпеку вчиненого тяжкого злочину, а також позицію прокурора та потерпілих, які наполягали на призначенні покарань, передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК України, із застосуванням ст.54 цього ж кодексу, відповідно до якої засуджена за тяжкий злочин особа, яка має спеціальне звання, може бути позбавлена за вироком суду цього звання.

Вищезазначене, на думку суду, унеможливлює застосування положень ст.ст.69,75 та 76 КК України до ОСОБА_9 та обумовлює необхідність реального відбуття ним основного покарання у виді позбавлення волі в умовах утримання в ізоляції від суспільства, а також позбавлення спеціального звання «лейтенант поліції».

До набрання вироком законної сили, з урахуванням призначеного покарання, а також з метою запобігання можливого ухилення ОСОБА_9 від його відбування, суд також вважає необхідним застосувати до засудженого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_9 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху з використанням джерела підвищеної небезпеки – автомобіля, а також те, що від вказаних дій потерпілим спричинено середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст.286 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд звертає увагу на те, що кримінальне правопорушення, яке вчинене ОСОБА_9 , посягає на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення відносно них злочинних дій у сфері безпеки дорожнього руху. Разом з цим, належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як життя та здоров`я людини, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Також необхідно зазначити, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням права керування транспортними засобами є джерелом доходу, необхідністю забезпечувати сім`ю та утримувати дітей.

При цьому, ПДР регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 11737,84 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на транспортні засоби арешту.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ст.54 цього ж кодексу, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки, а також з позбавленням спеціального звання «лейтенант поліції».

На підставі ч.7 ст.72 цього ж кодексу зарахувати ОСОБА_9 в строк відбутого покарання час його перебування під цілодобовим домашнім арештом в період часу з 21 березня 2025 року до 14 квітня 2025 року у співвідношенні відповідності трьох днів цілодобового домашнього арешту одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_9 запобіжний захід з особистого зобов`язання на домашній арешт, із забороною залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин кожної доби, а також із покладенням обов`язків: прибувати до суду за судовим викликом; повідомляти суд про зміну місця проживання; не залишати межі Одеської області без дозволу суду; а також здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити засудженого ОСОБА_9 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків та роз`яснити, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою засудженого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Після набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту – скасувати, ОСОБА_9 - доставити до установи відбування покарання у встановленому законом порядку.

Виконання зазначеної частини вироку покласти на керівника територіального органу поліції за місцем фактичного проживання засудженого.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ПрАТ «УСК «КНЯЖА» – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 :

- майнову шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , в розмірі 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн;

- витрати, пов`язані із оплатою судової психологічної експертизи, в розмірі 33600 (тридцять три тисячі шістсот) грн;

- моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

Стягнути із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 :

- шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у вигляді втраченого заробітку внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності за період часу з 02 травня 2024 року до 14 квітня 2025 року, в розмірі 546250 (п`ятсот сорок шість тисяч двісті п`ятдесят) грн;

- витрати на проведення комісійної судово-медичної експертизи, а також судової психологічної експертизи, в загальному розмірі 37328 (тридцять сім тисяч триста двадцять вісім) грн 92 коп;

- моральну шкоду в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_9 – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави процесуальні витрати на суму 11737 (одинадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн 84 коп.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:

- автомобіль марки «Opel Vivaro», н/з НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки «Renault Megane», н/з НОМЕР_1 , – повернути ОСОБА_9 .

Арешт, накладений на вищезазначені транспортні засоби – скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси впродовж 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий ОСОБА_1