Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №607/27079/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/27079/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/1017/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №607/27079/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дати складення повного тексту не зазначено, в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» пред`явив до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №7288506 від 10.04.2023 в розмірі 60375 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №7288506, за умовами якого відповідач отримав 15000.00 грн на умовах, визначених кредитним договором та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Разом з тим, відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог №103-МЛ, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №7288506 від 10.04.2023.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 60375 грн., з яких:

- 15000 грн - заборгованість за сумою кредиту;

- 43875 грн - заборгованість за відсотками;

- 1500 грн - заборгованість за комісією.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просив позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7288506 від 10.04.2023 в сумі 58875.00 грн, судовий збір у розмірі 2362.08 грн та 4000.00 грн витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначає, що жодних кредитних правовідносин у позивача з відповідачем не існує, оскільки будь-яких договорів відповідач не укладав та не підписував. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній меморіальний ордер, який підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того, долучені позивачем копії документів завірені неналежним чином. Разом з тим, відповідач вказує на неправомірність нарахування за кредитним договором несправедливих (збільшених) відсотків поза межами кредитного періоду (строку).

Також зазначає, що згідно зі ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

04.08.2026 на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відзив мотивовано тим, що ініціювання укладення кредитного договору №7288506 від 10.04.2023 року було здійснено ОСОБА_2 шляхом заповнення анкети-заяви на кредит. Після цього Відповідач мав можливість ознайомитися з умовами кредитування, що були викладені, зокрема, у паспорті споживчого кредиту № 7288506, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 7288506 від 10.04.2023. У паспорті споживчого кредиту № 7288506 зазначено основні умови кредитування з урахуванням обраних споживачем умов, зокрема інформацію щодо строку кредитування, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 01.04.2020 у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та від 21.10.2020 у справі №194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) виходив із того, що паспорт споживчого кредиту містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а його підписання позичальником підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, визначену виходячи з обраних ним умов кредитування.

Зазначає, що у цьому випадку Відповідач, ознайомившись із запропонованими умовами кредитування, добровільно вчинив дії, спрямовані на укладення кредитного договору. Зокрема, ТОВ «Мілоан» надіслало на номер телефону Відповідача одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-повідомлення, який був використаний Відповідачем для підписання договору та підтвердження прийняття пропозиції Товариства щодо укладення кредитного договору №7288506 від 10.04.2023. Відповідні дії зафіксовані в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Отже, вважає, кредитний договір №7288506 від 10.04.2023 був укладений Відповідачем в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також вказує, що судом першої інстанції належним чином встановлено те, що укладаючи кредитний Договір, ОСОБА_2 прийняв усі запропоновані позивачем умови, зокрема щодо строку кредитування та відсоткової ставки.

Крім того, звертає увагу на те, що згідно відповіді від 21.03.2026, наданої АТ «Універсал Банк», Банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої було підтверджено, що за період з 10.04.2023 по 15.04.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 , було зараховано платіж у сумі 15000.00 грн.

Таким чином, вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження як факту укладення спірного кредитного договору та погодження усіх його умов сторонами, так і факту отримання кредитних коштів відповідачем, всупереч твердженням, викладеним в апеляційній скарзі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

10.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №7288506, який підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора S55612.

Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000.00 грн.

Згідно п.1.3 Договору, кредит надається загальним строком на 105 днів з 10.04.2023 і складається з пільгового і поточного періодів.

Відповідно до п.1.4 Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 25.04.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.07.2023 (останнього дня строку кредитування).

Згідно п.1.5 Договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 4875.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 19875.00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 60375.00 грн.

Відповідно до п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 3375.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 40500.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредит надається позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Згідно із пунктом 6.1 Договору, цей кредитний Договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За змістом п.6.3 Договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного Договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного Договору та Правил.

Додатком №1 до Договору є графік платежів за Договором про споживчий кредит №7288506 від 10.04.2023, згідно з яким до сплати 24.07.2023 визначено 60375.00 грн, з яких 15000.00 грн сума кредиту, 43875.00 грн проценти за користування кредитом, 1500.00 грн комісія за надання кредиту.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_2 , з яким укладено договір №7288506 від 10.04.2023, ідентифікований товариством. Акцепт договору підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора S55612, який було відправлено 10.04.2023 на номер телефону НОМЕР_3 .

Згідно платіжного доручення №97813019, 10.04.2023 на картку НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти в сумі 15000.00 грн, призначення: кошти згідно договору №7288506.

Згідно інформації АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-9023 від 17.03.2026, наданої на виконання ухвали суду, за період з 10.04.2023 по 15.04.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 було зараховано платіж у сумі 15000.00 грн.

ТОВ «Мілоан» надав відомості про щоденні нарахування та погашення із зазначенням дати операції та суми за договором № 7288506.

28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог № 103-МЛ, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №7288506 від 10.04.2023.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №103-МЛ від 28.08.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 60375.00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15000.00 грн; заборгованість по відсотках - 43875.00 грн; заборгованість по комісії - 1500.00 грн.

Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №7288506 від 10.04.2023, наданої ТОВ «ФК «Кредит Капітал», заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» станом на 11.12.2025 (включно) складає 60375.00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 15000 грн; заборгованість по відсотках - 43875 грн; заборгованість по комісії - 1500 грн.

Отже, з укладенням договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Мілоан» не виконав, оскільки належним чином не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з порушенням виконання умов кредитного договору у відповідача ОСОБА_2 утворилась заборгованість.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором №7288506 від 10.04.2023 на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» Договору відступлення прав вимог № 103-МЛ від 28.08.2023. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останнім кредитних коштів, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за сумою кредиту, а також нарахованими відсотками.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується не в повній мірі, з огляду на таке.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується, зокрема, інформацією від 21.03.2026, наданою АТ «Універсал Банк», згідно з якою за період з 10.04.2023 по 15.04.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 , було зараховано платіж у сумі 15000.00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав від первісного кредитора на виконання умов договору №7288506 від 10.04.2023 кошти в сумі 15000.00 грн і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції вважав доведеним факт такої заборгованості в сумі 43875.00 грн, оскільки умовами кредитного договору передбачено строк користування кредитом терміном 105 днів, з яких 15 днів - пільговий період за відсотковою ставкою 1.5%, та 90 днів - поточний період за відсотковою ставкою 3% в день.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду №444/9519/12 від 28.03.2018, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до ст.11, ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі №552/672/23, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У зазначеній вище постанові, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила наступне:

«граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9). У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 2113342522488 від 13 травня 2021 року, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4800.00 грн та сплатити проценти у розмірі 1440.00 грн. Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 1440 грн».

З матеріалів справи, яка переглядається апеляційним судом, вбачається, що згідно Анкети-заяви на кредит №7288506 від 10.04.2023 до договору про споживчий кредит № 7288506 від 10.04.2023, сторони погодили, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути кредит у розмірі 15000.00 грн та сплатити проценти у розмірі 3375.00 грн.

Таки чином, колегія суддів вважає, що саме сума в загальному розмірі 18375 (15000 + 3375) грн підлягає до стягнення з відповідача.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що згідно ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, то колегія суддів звертає увагу, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав законної сили 23.12.2023, в той час як договір про споживчий кредит №7288506 укладено 10.04.2023, тобто до набрання чинності Законом України №3498-ІХ, а тому положення щодо максимального розміру денної процентної ставки, встановлені зазначеним Законом, не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли на підставі вказаного Договору.

Виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо суми нарахованих відсотків, а тому оскаржуване рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із зміною судового рішення на користь відповідача, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 60375.00 грн. Апеляційним судом задоволено позовні вимоги в загальній сумі 18375.00 грн, тобто на 30.43%, у зв`язку з цим стягнутий з відповідача розмір судового збору та витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції слід також змінити пропорційно до задоволених позовних вимог з 2362.08 грн до 737.14 грн та з 4000.00 грн до 2000.00 грн відповідно.

Що стосується вимог апеляційної скарги, то такі задоволено на 68.79 %, у зв`язку з цим судовий збір, сплачений апелянтом, підлягає до стягнення з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги в сумі 3124.44 грн.

Керуючись ст.ст.137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором №7288506 від 10.04.2023 з 58875.00 грн до 18375.00 грн, з яких 15000.00 грн - тіло кредиту та 3375.00 грн - відсотки за користування кредитом.

Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з 2362.08 грн до 737.14 грн та розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції з 4000.00 грн до 2000.00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3124.44 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді