Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №462/104/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/104/26Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.

Провадження № 22-ц/817/871/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря судового засідання — Панькевич Т.І.,

(без участі сторін)

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №462/104/26 за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року, ухвалене суддею Кунець Н.Р., повний текст якого складено 24 квітня 2026 року, в цивільній справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі – ТДВ «СГ «Оберіг») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 20.10.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Skoda Kamiq, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та Peugeot 508, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Керуючись п.2.11 Правил дорожнього руху України та п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії транспортних засобів, причетних до ДТП, спільно склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол»).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Skoda Kamiq, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215655877, а транспортний засіб Peugeot 508, державний номер НОМЕР_3 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПрАТ «СК «Арсенал страхування».

Виконуючи взяті на себе зобов`язання за договором добровільного страхування ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу Peugeot 508, державний номер НОМЕР_3 , в розмірі 34459.73 грн.

Відповідно до угоди щодо суми виплати страхового відшкодування, в порядку суброгації, між ТДВ «СГ «Оберіг» та ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 27607.88 грн.

Позивач вказує, що відповідач при укладенні страхового договору не повідомив інформацію про використання забезпеченого транспортного засобу для роботи в таксі, що передбачає більший коригуючий коефіцієнт, ніж зазначено в договорі страхування, а тому у відповідності до п.38-1.1 ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), позивач має право на компенсацію страховику 50% виплаченого страхового відшкодування, а саме 13803.94 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 в порядку регресу:

- суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 13803.94 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 775.99 грн;

- пеню в розмірі 3293.66 грн;

- три відсотки річних в розмірі 318.81 грн,

а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422.40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТДВ «СГ «Оберіг» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що при оформленні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідач надав страховику недостовірну інформацію про сферу використання авто, зазначивши, що транспортний засіб використовуватиметься виключно для особистих потреб, тобто, як легковий автомобіль, крім таксі. Це призвело до неправомірного заниження страхового тарифу та застосування коригуючого коефіцієнта використання КЗ = 1.0 замість належного коефіцієнта КЗ = 1.1–1.4, встановленого для сфери таксі.

Вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «використання транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта» з обов`язковим виконанням конкретного пасажирського перевезення безпосередньо в секунду зіткнення автомобілів або наявністю офіційної державної ліцензії на таксі.

Вказує, що норма п.38-1.1 ст.38-1 Закону № 1961-IV пов`язує виникнення права регресу з фактом використання застрахованого автомобіля у сфері з вищим коригуючим коефіцієнтом, ніж визначено полісом, без обов`язкової прив`язки до наявності формальних дозвільних документів. Поняття «використання транспортного засобу у певній сфері» в контексті страхового ризику відображає загальний режим його експлуатації, характер його використання та ступінь небезпеки протягом усього строку дії договору, а не лише під час виконання окремих замовлень.

Апелянт вважає, що брендування транспортного засобу символікою «BOLT» є очевидним доказом того, що автомобіль використовується у сфері таксі. Таке брендування є тривалим і стабільним станом автомобіля: вінілові наліпки наносяться на кузов для тривалої ідентифікації транспортного засобу пасажирами та отримання маркетингових бонусів і пріоритету в замовленнях. Обслуговування клієнтів через мобільний додаток «BOLT» є сучасною формою організації таксі.

Також стверджує, що відсутність паперового договору чи офіційної державної ліцензії не скасовує того факту, що автомобіль експлуатується з підвищеним ризиком у комерційній сфері перевезення пасажирів.

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторони.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

20.10.2023 о 15 год. 20 хв. у м.Львів по вул.Б.Хмельницького, 292 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим власникам було завдано матеріальних збитків.

20.10.2023 на місця події між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено повідомлення про ДТП, в якому ОСОБА_7 визнав свою вину в ДТП, що засвідчив своїм підписом.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215655877.

Також, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» згідно електронного договору № 374/23-Т/К/03 від 08.02.2023 добровільного страхування наземного транспорту «ALL RISKS».

Як слідує із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником транспортного засобу марки PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , є ОСОБА_8 .

Відповідно до Рахунку ФОП ОСОБА_9 на оплату №0000000188 від 23.10.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 становить 36609.73 грн.

ПрАТ «СК «Арсенал страхування» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_9 страхову виплату ОСОБА_8 у розмірі 34459.73 грн за страховим актом № 006.02485323-1 від 24.10.2023, відповідно до рахунку № 0000000188 від 23.10.2023, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів АТ «Кредобанк» № 53685949 від 24.10.2023.

06.11.2023 ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулося до ТДВ «Страхова група «Оберіг» з письмовою претензією на суму 34459.73 грн.

Згідно з угодою про здійснення страхового відшкодування від 22.12.2023, укладеною між ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ТДВ «СГ «Оберіг», останніми узгоджено розмір страхового відшкодування по ДТП, яке відбулось 20.10.2023 із застрахованим ТЗ Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_3 , винуватцем якої є ОСОБА_2 , у розмірі 27607.88 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №24964 від 05.01.2024, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал страхування» у розмірі 27607.88 грн відповідно до страхового акту № 46012р/1 від 28.12.2023 (061123-1568/р Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_3 ), без ПДВ.

28.02.2025 ТДВ «СГ «Оберіг» направило ОСОБА_2 досудову вимогу про виплату грошових коштів № 46012р/ від 27.02.2025, у якій ТДВ «СГ «Оберіг» вимагало у відповідності до п.1 ст.38-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатити суму у розмірі 13803.94 грн, що становить 50 % виплаченого страхового відшкодування, оскільки забезпечений транспортний засіб Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно матеріалів справи, використовувався як таксі, а згідно умов полісу № EP-215655877, використання автомобіля в якості таксі не передбачено.

Вказана досудова вимога повернулась відправнику ТДВ «СГ «Оберіг» без вручення, з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання», що вбачається із трекінгу відправлень АТ «Укрпошта».

На підтвердження факту використання транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку (таксі) позивачем долучено до позовної заяви фотографії, на яких зображений автомобіль Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому містяться наліпки з логотипом «BOLT».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі наявність наліпок з логотипом служби таксі «BOLT» на автомобілі не є достатнім доказом комерційного використання автомобіля для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що інших доказів на підтвердження факту використання транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , як таксі, таких як ліцензія на здійснення діяльності таксі, договори з перевізником чи свідчення про регулярне використання автомобіля в комерційних цілях позивачем до матеріалів справи не долучено, не повідомлено суд про неможливість отримання таких доказів самостійно та клопотання про їх витребування не заявлено.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідальність страховика регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (згідно із абзацом першим пункту 20.1 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.9.4 ст.9 Закону страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до ст.38-1.1 ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Так, статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, ваважав, що забезпечений транспортний засіб Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що не було передбачено полісом та стало наслідком заниження страхових коефіцієнтів і зменшення розміру страхового платежу, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи фотознімки з місця ДТП, на яких зображений автомобіль Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 із наліпками з логотипом «BOLT».

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції вірно зазначив, що сама по собі наявність наліпок з логотипом служби таксі «BOLT» на автомобілі не є достатнім доказом, комерційного використання автомобіля для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

При цьому, інших доказів на підтвердження факту використання транспортного засобу Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 , як таксі, таких як ліцензія на здійснення діяльності таксі, договори з перевізником чи свідчення про регулярне використання автомобіля в комерційних цілях позивачем до матеріалів справи не долучено, не повідомлено суд про неможливість отримання таких доказів самостійно та клопотання про їх витребування не заявлено.

Так само, відсутні будь-які докази того, що на момент оформлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215655877, автомобіль Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 використовувався для цілей надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, у зв`язку із чим страхувальник мав зобов`язання повідомити страховика для визначення розміру коригуючого коефіцієнту К3=1.1-1.4.

Крім того, з наданої позивачем фотографії також вбачається, що на задньому склі автомобіля Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_1 також є і інша наліпка, на якій розміщений мобільний номер телефону, а також написи «адвокати, експерти по ДТП», що на думку колегії суддів, може свідчити про рекламу відповідних послуг, не виключно й щодо служби таксі «BOLT».

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що вказаний вище автомобіль використовувався саме для цілей надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, а не, до прикладу, для розміщення реклами.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з`ясував обставини справи та надав вірну оцінку доказам у справі, а тому ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді