Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №607/6777/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6777/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/1026/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участю секретаря судового засідання — Хоміцької С.О.,

представника апелянта — адвоката Фільварочної О.Б.,

заінтересованої особи — ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/6777/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 25 травня 2026 року, у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи – Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, опікунська рада при виконавчому комітеті Білецької сільської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна.

В обґрунтування заяви заявник вказав, що він є братом ОСОБА_5 , яка проживає разом з ним. ОСОБА_5 неодноразово зверталася за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклініки «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР та їй встановлено діагноз: F-71.0. ОСОБА_6 , що є генетичним захворюванням. Внаслідок хвороби ОСОБА_5 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Раніше за ОСОБА_5 доглядала мати, однак вона загинула у ДТП.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити заяву.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року заяву ОСОБА_4 , заінтересовані особи – Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, опікунська рада при виконавчому комітеті Білецької сільської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, задоволено частково.

Визнано недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано опікунську раду при виконавчому комітеті Білецької сільської ради як орган опіки та піклування здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до призначення їй опікуна.

В іншій частині заяви відмовлено.

Встановлено строк дії рішення про визнання ОСОБА_5 недієздатною протягом двох років з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні заяви про призначення опікуном ОСОБА_5 - заявника ОСОБА_4 , ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні заявлених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог щодо призначення його опікуном.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із висновком судово-психіатричного експерта за №619 від 05 серпня 2025 року, наданого експертом Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_5 страждає на аномалію інтелектуального розвитку у вигляді помірної розумової відсталості, що сягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є хронічним психічним розладом, внаслідок якого ОСОБА_5 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Заявник ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26 серпня 2024 року, виданим Білецькою сільською радою, про що зроблено актовий запис №71.

Відповідно до висновку опікунської ради при Виконавчому комітеті Білецької сільської ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Білецької сільської ради від 28 жовтня 2025 року №304, опікунська рада при Виконавчому комітеті Білецької сільської ради вважає, що призначання ОСОБА_4 опікуном над сестрою ОСОБА_5 відповідає її інтересам. Погоджуючи кандидатуру опікуна, опікунська рада при Виконавчому комітеті Білецької сільської ради встановила, зокрема, що заявник є рідним братом ОСОБА_5 , а інші особи, які б могли виконувати функції опіки – відсутні. Зокрема мати – ОСОБА_7 , як зазначено вище, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батько ОСОБА_5 – ОСОБА_1 , за станом здоров`я не може виконувати обов`язки опікуна.

Зазначає, що до звернення із даною заявою догляд за недієздатною здійснювала мати, однак після її загибелі внаслідок ДТП найбільш тісний емоційний зв`язок у ОСОБА_5 зберігся із братом. Діти разом зростали, брат завжди брав активну участь у догляді за сестрою, адже забезпечення побутових потреб ОСОБА_5 завжди потребувало фізичної сили (переміщення, гігієна, що зумовлено її вагою), в процесі якої між ним склались хороші стосунки і розуміння потреб. За життя матері участь батька ОСОБА_1 була мінімальною. На даний час він має проблеми із здоров`ям, зокрема страждає на важку форму цукрового діабету ІІ типу, ішемічну хворобу обох очей, ускладнену катаракту обох очей, синдром вегетативної дисфункції з когнітивними порушеннями, хронічну люмбалгію (лямінектомія L4-L5), кардіосклероз у поєднанні із метаболічною кардіоміопатією, транзисторну синусну тахікардію, гіпертонічну хворобу, хронічний панкреатит та захворювання підшлункової залози і печінки (виписка із медичної карти № 06826). Ішемічна хвороба обох очей, захворювання серця та хребта потребують обмеження фізичних навантажень, підняття важких речей, тривалого нахиленого положення. Фізичні навантаження збільшують тиск, навантажують серцевий м`яз, можуть призвести до сліпоти.

Також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є особою пенсійного віку та відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» належить до непрацездатного населення. Його робота через матеріальне становище є вимушеним заходом, вона є неважкою та не потребує фізичної праці, однак позбавляє можливості повноцінно доглядати за дочкою, залишати її одною вдома, у т.ч. під час нічних змін. Окрім того, потреба у фізичній силі для догляду за ОСОБА_5 змушує звертатись за допомогою до сторонніх осіб (сусідів), які бажання виконувати функції опікуна не виявляли, відповідних заяв не подавали. Їх допомога є тимчасовою вимушеною мірою нетривалого характеру на час розгляду справи судом, має тимчасовий добровільний характер, а не обов`язком.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищевказаним обставинам, зокрема наявному психоемоційному зв`язку між братом та сестрою, а також відсутності бажання та згоди інших осіб, які б могли та бажали виконувати функції опікуна, що є обов`язковою умовою в розумінні статті 63 ЦК України.

Крім того, вказує, що висновки про нібито окреме проживання заявника не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи, оскільки постійне місце проживання (задекларовне та фактичне) заявника та особи, яка визнана недієздатною, знаходиться за однією адресою: АДРЕСА_1 , та є їх постійним місцем проживання. Тимчасова відсутність заявника за місцем постійного проживання має тимчасовий характер, не свідчить про його зміну та зумовлена поважними причинами, існування яких перебуває у співзалежності від результатів розгляду даної справи.

В судовому засіданні представник апелянта та заінтересована особа ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, оскільки лише заявника ОСОБА_4 може здійснювати опікунство над своєю сестрою.

Заслухавши доповідача, представника заявника, заінтересовану особу, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини

Заявник ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 11 грудня 1987 року серії НОМЕР_3 та від 25 січня 1990 року серії НОМЕР_4 .

Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК №0043201 від 30 березня 2012 року встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи, підгрупа А, причина інвалідності – інвалідність з дитинства, інвалідність встановлена довічно та потребує постійного стороннього догляду.

Із посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Управлінням захисту населення Тернопільської районної держаної адміністрації встановлено, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю І групи, підгрупа А.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26 серпня 2024 року, виданим Білецькою сільською радою, про що зроблено актовий запис №71.

Згідно відповіді КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР за №03-10/1325 від 16 квітня 2025 року, ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в «ТОККПНЛ»:

- з 27 жовтня 2005 – 15 грудня 2005 – у 8-му психіатричному відділені (підстава: медична карта стаціонарного хворого №9301);

- з 26 листопада 2007 – 07 грудня 2007 – у 6-му психіатричному відділені (підстава: медична карта стаціонарного хворого №09031);

- з 19 березня 2012 – 03 квітня 2012 – у 6-му психіатричному відділені (підстава: медична карта стаціонарного хворого №02167).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта за №619 від 05 серпня 2025 року, наданого експертом Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» встановлено, що ОСОБА_5 страждає на аномалію інтелектуального розвитку у вигляді помірної розумової відсталості, що сягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є хронічним психічним розладом, внаслідок якого ОСОБА_5 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до висновку опікунської ради при Виконавчому комітеті Білецької сільської ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Білецької сільської ради від 28 жовтня 2025 року №304, опікунська рада при Виконавчому комітеті Білецької сільської ради вважає, що призначання ОСОБА_4 опікуном над сестрою ОСОБА_5 відповідає її інтересам.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03 квітня 2026 року встановлено, що солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 13 жовтня 2025 року по теперішній час.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а тому потребує опікуна. Разом з тим, оскільки судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали призначення ОСОБА_1 опікуном своєї доньки ОСОБА_5 , тому вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви у вказаній частині.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина друга статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Подібні положення містяться у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

З аналізу положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України слідує, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 підкреслено, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема під час дії воєнного стану, у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

З аналізу наведених норм законодавства, колегія суддів зауважує про необхідність дослідження обставини наявності в недієздатної особи іншого опікуна, крім військовозобов`язаного.

Вказане також узгоджується і відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 05 березня 2026 року в справі № 373/2174/24.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено факт наявності на даний час у ОСОБА_5 хронічного психічного розладу, внаслідок якого остання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про призначення його опікуном, суд першої інстанції вірно виходив з того, що судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали призначення ОСОБА_1 (батька недієздатної) опікуном своєї доньки ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції належним чином дослідив можливість здійснювати опіку над недієздатною її батьком ОСОБА_1 , оскільки останній, хоча і є пенсіонером, однак його стан здоров`я не свідчить про неможливість такого, крім того він продовжує працювати охоронцем в АТ «Укрзалізниця», а в нічний час доби, коли його немає вдома - допомагають сусіди.

Доводи апеляційної скарги про те, що його батько ОСОБА_1 за станом здоров`я не може здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки долучені позивачем виписка із медичної картки стаціонарного хворого №6010 від 21 серпня 2024 року про отримані ним травми внаслідок ДТП, яке мало місце у серпні 2024 року, інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я від 13 вересня 2024 року про тимчасову непрацездатність в період з 13 по 19 вересня 2024 року, виписка із медичної картки амбулаторного хворого №06826, згідно з якою ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні «Ендокринологія» в період з 16 по 25 квітня 2025 року та огляд кардіолога від 22 квітня 2025 року на думку колегії суддів, не свідчать про неможливість здійснення над недієздатною ОСОБА_5 опіки і жодних протипоказань щодо цього наведені медичні довідки не містять.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення в частині відмови у призначенні заявника опікуном недієздатного, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при постановленні рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції керувався відповідними нормами матеріального права, що регулюють питання призначення опікуна.

Приймаючи до уваги вказане, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність покладення обов`язку щодо здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_5 до призначення їй опікуна на опікунську раду при виконавчому комітеті Білецької сільської ради.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді