Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №454/2967/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/2967/23 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 22-ц/811/1148/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – Савчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позов мотивував тим, що за фактом заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень групою осіб зареєстровано кримінальне провадження № 1201215031000016 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2020 року відповідачів звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, вищезазначене кримінальне провадження закрито, а пред`явлений ним цивільний позов залишено без розгляду.

У зв`язку з тим, що кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, що свідчить про встановлення факту вчинення особами кримінально караного діяння, у нього виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Внаслідок отриманих травм він зазнав двох оперативних втручань та неодноразово проходив стаціонарне лікування, а в подальшому йому встановлено третю групу інвалідності, термін якої постійно продовжується.

Крім того, після завданих численних травм він дотепер відчуває на постійні головні болі, які періодично посилюються та супроводжуються запамороченням, нудотою, головокружінням, онімінням у лівих кінцівках, загальною слабкістю, погіршенням координації рухів, пам`яті та зору.

Протиправними діями відповідачів йому заподіяна моральна шкода, що полягала у стражданнях, внаслідок стресу в момент спричинення тілесних ушкоджень, побоювання за власне життя, неможливістю уникнути чи запобігти нападу, фізичній болі, яку він зазнав в результаті нанесення йому тілесних ушкоджень, втраті психологічної рівноваги, страху від того, що внаслідок отриманої травми він став інвалідом, неможливістю протягом тривалого часу себе обслуговувати, тривалих незручностях, спричинених перенесеними операціями та неодноразовим перебуванням на стаціонарному лікуванні у медичних закладах та подальшою потребою у лікуванні, спричиненим клопотом для близьких, які змушені його доглядати, емоційним дискомфортом, пов`язаним з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, витраченим часом на проведення слідчих дій, поведінкою відповідачів, які не попросили вибачення за неправомірні дії та не відшкодували йому завдану шкоду в добровільному порядку, а також неможливістю працювати, оскільки йому протипоказана важка фізична праця.

Завдану йому моральну шкоду він оцінює в розмірі 200 000 грн, що буде справедливою сатисфакцією, яка відповідає усталеній судовій практиці в аналогічних спорах та не призведе до збагачення потерпілого.

В ході кримінального провадження чітко розмежовано роль кожного з обвинувачених в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема, встановлено, що удари бітою, які призвели до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, заподіяні саме ОСОБА_1 , а діями ОСОБА_4 заподіяно легкі тілесні ушкодження, однак останній своїми діями підтримував ОСОБА_1 .

Ступінь вини кожного з відповідачів є неоднаковою, а відтак відповідальність за завдану шкоду вони мають нести не солідарну, а у частці від ступеня вини кожного з них, а саме, з ОСОБА_1 підлягає стягненню 160 000 грн моральної шкоди та 16000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а з ОСОБА_4 підлягає стягненню 40 000 грн моральної шкоди та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає ступеню вини кожного з відповідачів.

З наведених підстав просив:

-стягнути з ОСОБА_1 на його користь спричинену йому кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 160 000 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн, а всього 166 000 грн;

-стягнути з ОСОБА_4 на його користь спричинену йому кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 40 000 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн, а всього 44 000 грн.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 лютого 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 спричинену йому кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 160 000 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 16 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 спричинену йому кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1760 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1211.20 грн.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 лютого 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що визначаючи розмір відшкодування шкоди в загальній сумі 200 000 грн, суд не врахував принципи розумності та справедливості, оскільки кримінальне провадження закрито у зв`язку закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а значний проміжок часу, що минув з моменту події мав вплинути на зменшення розміру відшкодування.

У ОСОБА_1 на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, тому стягнення з нього суми в 160 000 грн є надмірним тягарем, що не сприятиме належному забезпеченню дітей.

Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позбавив ОСОБА_1 можливості отримати усі матеріали справи та особисто надати пояснення щодо позовних вимог.

Вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 лютого 2025 рокускасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким суттєво зменшити розмір відшкодування шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону

Судом встановлено, що 23 вересня 2012 року близько 21 год. 00 хв. при вході у приміщення Народного дому в с. Горбків Сокальського району Львівської області у ОСОБА_3 виник конфлікт з неповнолітніми ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які не пропускали його до приміщення. Неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 групою осіб, на ґрунті виниклих з приводу даного конфлікту неприязних відносин з метою заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень стали переслідувати останнього. ОСОБА_1 , використовуючи заздалегідь заготовлену дерев`яну палицю (біту), діючи спільно із ОСОБА_4 , наздогнали ОСОБА_3 на сходах кінобудки, де обвинувачений ОСОБА_1 умисно став наносити даною бітою удари по голові і коли ОСОБА_3 впав на землю, разом з ОСОБА_4 продовжували бити ОСОБА_3 руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, у вигляді відкритого вдавленого перелому лівої скроневої кістки з наявністю рани в цій ділянці та забою головного мозку середнього ступеня з накопиченням крові під тверду мозкову оболонку, що за ступенем тяжкості, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя, та у вигляді саден на лівій вушній раковині, на обличчі, на гомілках, крововиливи в ділянці зовнішнього кута лівого ока та на слизовій оболонці верхньої губи, що відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2015 року неповнолітнього ОСОБА_1 по ст.121 ч.2 КК України визнано винним та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років та 6 місяців позбавлення волі.

Неповнолітнього ОСОБА_4 по ст.121 ч. 2 КК України визнано винним та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.104 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк в 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_4 обов`язок:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 3798.65 грн матеріальної шкоди, 45 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 7275 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2425 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 грудня 2015 року вирок Сокальського районного суду Львівській області від 02 липня 2015 року скасовано, а кримінальне провадження направлено до Сокальського районного суду Львівської області на новий судовий розгляд.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 березня 2015 року подання Сокальського районного суду Львівської області задоволено, кримінальне провадження №12012150310000016 від 22.11.2012р. щодо неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, передано на розгляд до Червоноградського міського суду Львівської області.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч. 1 ст.121 КК України, та призначити покарання: за ч.4 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 1 ст.121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Цивільний позов – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 054.96 три, на відшкодування моральної шкоди в сумі 60 000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 28 725 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 9 575 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 02 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 – скасовано.

Призначено в Червоноградському міському суді Львівської області новий судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2020 року звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрито кримінальне провадження №1201215031000016 від 22 листопада 2012 року про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином – залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 056/2013 від 12 лютого 2013 року у гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких по ознаці небезпеки для життя, а також тілесні ушкодження, які по тяжкості відносяться до легких (а.с. 16-18).

Витягом з історії хвороби № 10548 підтверджується, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Червоноградської центральної міської лікарні з 26 вересня 2012 року по 19 жовтня 2012 року з діагнозом важка відкрита черепно-мозкова травма. Відкритий вдавлений перелом лівої скроневої кістки. Забій головного мозку середнього ступеня. Гострий субдуральний крововилив. Забійна рана голови (а.с. 19-20).

Витягом № 8773 підтверджується, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Сокальській центральній районній поліклініці з 22 жовтня 2012 року по 05 листопада 2012 року (а.с. 22).

З 05 грудня 2012 року по 19 грудня 2012 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділі Червоноградської центральної міської лікарні, зо підтверджується витягом з історії хвороби стаціонарного хворого № 13468 від 19 грудня 2012 року (а.с. 23-24).

Витягом з медичної карти стаціонарного хворого № 2025 підтверджується, що ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні з 25 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року (а.с. 25-26).

Згідно з висновком нейропсихологічної діагностики за результатами дослідження, проведеного 30 січня 2013 року психологом відділення неврології Львівської обласної клінічної лікарні ОСОБА_8 , у ОСОБА_3 наявні ознаки, що вказують на вторинне зниження інтелектуальних функцій по органічному типу (а.с. 27).

Довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААБ № 139429 від 07 березня 2013 року підтверджується, що ОСОБА_3 вперше встановлена третя група інвалідності загального захворювання на строк до 01 квітня 2014 року зв`язку з чим йому протипоказана робота з фізичними навантаженнями.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААВ № 057747 від 19 травня 2022 року ОСОБА_3 за результатами повторного огляду встановлена третя група інвалідності загального захворювання на строк до17 травня 2025 року, у зв`язку з чим протипоказана важка фізична праця та психоемоційне навантаження.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 , який є потерпілим у кримінальному провадженні, вказує, що заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, відповідачі завдали йому моральної шкоди, яку він оцінює в загальному розмірі 200000 грн

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

Матеріалами справи підтверджується, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 та встановлення йому третьої групи інвалідності відбулося внаслідок тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, завданого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , кримінальне провадження відносно яких закрито з нереабілітуючих підстав, відтак їхня вина встановлена ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2020 року.

Встановивши наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідачів та настанням шкідливих наслідків у виді тілесних ушкоджень, завданих позивачу, позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Пред`являючи позовні вимоги, ОСОБА_3 просив стягнути моральну шкоду з врахуванням ступеня вини кожного з відповідачів відповідно до ч. 2 ст. 1190 ЦК України

Відповідно до ч. 2 ст. 1190 ЦК України за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Оскільки ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду неправомірно вчиненими діями кількох осіб, ступінь вини яких у заподіянні шкоди є різним, розмір відшкодування визначається з врахуванням ступеня вини кожного з них.

Під час судового розгляду кримінального провадження розмежовано роль кожного з відповідачів в спричиненні тілесних ушкоджень позивачу.

Зокрема, встановлено, що удари бітою, що призвели до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, завдані саме ОСОБА_1 , а діями ОСОБА_4 завдано легкі тілесні ушкодження.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.

З огляду на те, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Враховуючи фізичний біль позивача від отриманих тілесних ушкоджень, тяжкість тілесних ушкоджень та їх небезпеки для життя в момент заподіяння, беручи до уваги моральні страждання, зумовлені отриманими травмами, тривалий час лікування та реабілітації, неможливість вести повноцінне життя у спосіб, звичний йому до утримання травми, зважаючи на ступінь вини кожного з відповідачів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 160 000 грн, а з ОСОБА_4 – 40 000 грн моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, що відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у меншому розмірі у зв`язку з тим, що кримінальне провадження відносно відповідачів закрито, а з моменту події сплив тривалий час, є необґрунтованими, оскільки при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , заперечуючи щодо визначеного судом розміру моральної шкоди, зазначив, що судом не враховано майновий стан відповідача та перебування на його утриманні малолітніх дітей.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують майновий стан ОСОБА_1 , а заявляючи про його неврахування при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, апелянт не долучив жодних доказів, які б підтверджували майновий стан відповідача.

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 01 лютого 2017 року виконавчим комітетом Смиківської сільської ради Сокальського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 08 листопада 2019 року Горохівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, підтверджується що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 має на утримані двох малолітніх дітей, а тому визначений судом розмір моральної шкоди буде для нього надмірним фінансовим тягарем, є необгрунтованими, оскільки докази, які б підтверджували його незадовільний майновий стан, матеріали справи не містять, а сам по собі факт наявності двох малолітніх дітей не вказує на існування обставин необхідних для зменшення розміру моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Водночас наявність двох малолітніх дітей не свідчить про те, що вони перебувають лише на його утриманні.

Твердження апелянта про відсутність можливості надати заперечення щодо позовних вимог у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження та неотриманням відповідачем позовної заяви, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву разом з додатками 30 грудня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 66).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та зміст позовних вимог, однак не скористався правом на подання відзиву на позов.

При цьому, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не перешкоджає сторонам подавати свої доводи та заперечення, а також подавати докази на їх підтвердження, відтак не порушує процесуальних прав сторін та не обмежує права на захист.

Покликання апелянта на те, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на оплату правничої допомоги суперечить принципу співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, є безпідставними, оскільки не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.

Однак, отримавши позовну заяву, в якій позивач заявив про стягнення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не подавав клопотання про зменшення на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та не доводив їх неспівмірність, відтак не реалізував своє право на заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не перешкоджав поданні такого клопотання у відзиві на позовну заяву чи окремою заявою.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 лютого 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.