Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №682/1907/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1907/26

Провадження № 1-кп/682/148/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026244000000790 від 25.06.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хутір Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не має на утриманні осіб похилого віку, водія 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону, частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Окрім цього, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_4 повинен був поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. 68 Конституції України, згідно яких кожен, у тому числі ОСОБА_4 , зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, а також ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Так, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2025 по справі № 686/5641/25, яка набрала законної сили 29.10.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2025, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконувати в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, 25.06.2026 близько 09 години 55 хвилин, керував транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «Passat» державний номерний знак НОМЕР_2 по вулиці Богдана Хмельницького у с. Крупець Шепетівського району Хмельницької області, де був зупинений працівниками поліції.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, а саме : умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та повідомив, що він був обізнаний про наявність постанови суду від 26.09.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, та про призначене стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. 25.06.2026 року у нього народився син і він прийняв спонтанне рішення їхати до дружини. В ту хвилину, не було жодного знайомого хто б міг сісти за кермо. В с. Крупець по вул. Б.Хмельницького він був зупинений працівниками поліції. Свою провину у вчиненому визнає та щиро розкаюється. Зробив належні висновки із вчиненого діяння. Просив суд суворо його не карати.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, а тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що у відповідності ч. 2 ст. 50 КК України, метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення.

При виборі обвинуваченому заходу примусу і порядку його відбування у відповідності до даної норми разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які, відповідно до положень КК України, в тому числі, ст.ст. 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір такого заходу примусу та порядок його відбування, а також форму вини, мотив і спосіб, обстановку і стадії вчинення злочину, тяжкість та наслідки, що настали.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому правопорушенні визнає повністю, є раніше несудимим, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, його ставлення до вчиненого, а також думку прокурора.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369 - 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ: оптичний DVD-R диск із вмістом відеозапису із нагрудного відеореєстратора № 905839, який був закріплений на форменому одязі поліцейського СРПП ВнП № 1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 , – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Хмельницького апеляційного суду, через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після судового засідання вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_1