Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №466/6155/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6155/26

Провадження № 2/466/3931/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Зими І.Є.

за участі секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03 липня 2026 року, ТОВ "Фінансова Компанія «Венера Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №130355 від 08.02.2025 р., в розмірі 10 632 грн., та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 08 лютого 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №130355 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 7 500,00 грн , на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Кредит було надано строком на 90 днів, до 08 травня 2025 року. За користування кредитними коштами договором встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 262,8 % річних, що становить 0,72 % на добу. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 14 днів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та 08.02.2025 перерахував на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 7 500,00 грн. Натомість відповідач взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №130355. Станом на 20.02.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 10 632,00 грн, з яких: 7 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3 132,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 10 632,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Відзиву на позовну заяву не подав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем виникли договірні правовідносини на підставі кредитного договору №130355 від 08.02.2025, за яким відповідачу було надано кредит у сумі 7 500,00 грн строком на 90 днів, тобто до 08.05.2025, зі сплатою 0,72 % на добу.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими позивачем доказами про перерахування 08.02.2025 грошових коштів у розмірі 7 500,00 грн на банківську картку відповідача.

Таким чином, первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач доказів належного виконання свого зустрічного обов`язку щодо їх повернення суду не надав.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу, при цьому процентна ставка є фіксованою.

Згідно з п. 2.6 договору проценти за користування кредитом є платою за користування клієнтом кредитними коштами та нараховуються товариством щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування згідно з п. 1.3 договору. При цьому заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами становить 3 132,00 грн.

Виходячи із суми отриманого кредиту 7 500,00 грн та встановленої договором процентної ставки 0,72 % на добу, розмір процентів за один день користування кредитними коштами становить 54,00 грн, а заявлена до стягнення сума 3 132,00 грн відповідає процентам за 58 днів користування кредитними коштами.

Отже, заявлена позивачем сума процентів не перевищує розміру процентів, які могли бути нараховані в межах установленого сторонами 90-денного строку кредитування, та не свідчить про нарахування позивачем договірних процентів після закінчення строку кредитування.

Відтак підстав для відмови у стягненні заявленої позивачем суми процентів з мотивів їх нарахування поза межами строку кредитування суд не встановив.

Щодо права ТОВ «ФК «Венера Фінанс» вимагати виконання зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданими суду доказами підтверджується укладення 19.12.2025 договору факторингу №19122025/2 та включення права вимоги до ОСОБА_1 до реєстру боржників, у зв`язку з чим до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №130355.

Таким чином, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідача його виконання.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів, а також перехід до позивача права вимоги за відповідним кредитним договором.

Водночас доказів повернення кредиту чи сплати заявленої до стягнення заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №130355 від 08.02.2025 у загальному розмірі 10 632,00 грн, з яких 7 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3 132,00 грн - заборгованість за процентами, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: договір про надання правничої допомоги №09/04/2026 року, копію акту про отримання правової допомоги від 17.08.2026 року, платіжна інструкція № 5108.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 15 500 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №130355 від 08 лютого 2025 року у загальному розмірі 10 632 грн. (десять тисяч шістсот тридцять дві гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» , місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, ЄДРПОУ:43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І. Є. Зима