Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №453/1348/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1348/26

НП: 3-зв/453/1/26

ПОСТАНОВА

про задоволення заяви про самовідвід

28 вересня 2026 року місто Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин Володимир Ярославович, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, що по вул. Д. Галицького, 8, матеріали заяви судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької Вікторії Ярославівни про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення за єдиним унікальним номером судової справи 453/1348/26 (номер провадження 3/453/499/26) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

10.07.2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 року у провадження судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. надійшла справа про адміністративне правопорушення за єдиним унікальним номером судової справи 453/1348/26 (номер провадження 3/453/499/26) за матеріалами ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

15.09.2026 року суддя Курницька В.Я. заявила самовідвід від участі у розгляді зазначеної справи, яка була зареєстрована у діловодстві Сколівського районного суду Львівської області 21.09.2026 року за вх. №7801.

Заява про самовідвід мотивована тим, що постановою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 30.04.2026 року у справі за єдиним унікальним номером 453/92/26, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі пункту 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.06.2026 року у справі за єдиним унікальним номером 453/92/26, апеляційну скаргу адвоката Зінкевич-Домбровської Г.Б., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, постанову Сколівського районного суду Львівської області від 30.04.2026 року скасовано, а матеріали протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562471 від 09.01.2026 року направлено до Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, - для належного оформлення. На думку судді Курницької В.Я., з огляду на те, що нею вже висловлено позицію щодо обставин, які є предметом розгляду у цій справі, її подальша участь у розгляді цієї ж справи може викликати сумнів у її неупередженості та об`єктивності. Обґрунтовуючи заяву, суддя Курницька В.Я. послалася на застосування за аналогією закону положень статей 75, 76, 81 КПК України, практику Європейського Суду з прав людини щодо кримінального характеру проваджень у справах про адміністративні правопорушення, пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Коментар до Кодексу суддівської етики.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 року, для розгляду заяви про самовідвід визначено суддю Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я..

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , та особа, який є потерпілим – ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду заяви про самовідвід, у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань, зокрема заперечень щодо самовідводу, не подавали. Оскільки явка учасників провадження у судове засідання для вирішення питання про самовідвід судді не є обов`язковою, а їхня неявка не перешкоджає його вирішенню, суддя вважає за можливе розглянути заяву за їхньої відсутності.

Суддя, дослідивши матеріали заяви про самовідвід та матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ст. 129 Основного Закону суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Аналогічне положення міститься і в ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якою, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, гарантовано право кожного при встановленні обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а згідно вимог ч. 2 ст. 7 провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, КУпАП не містить норм, які регулювали б підстави та порядок відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення. Відсутність такого регулювання не може позбавляти особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантії розгляду її справи безстороннім судом, а суддю – обов`язку усунутися від розгляду справи за наявності обставин, що ставлять під сумнів його безсторонність.

Європейський Суд з прав людини послідовно виходить з того, що з огляду на загальний характер відповідних законодавчих положень, а також превентивну та каральну мету стягнень, передбачених КУпАП, провадження у таких справах за своєю суттю є кримінальними для цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands) від 08 червня 1976 року, «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, пп. 52–54, «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia) від 02 вересня 1998 року, пп. 56–59, «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 06 вересня 2005 року, заява № 61406/00, «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine) від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Конституційний Суд України у пунктах 3.4 і 3.6 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», і поширив певні гарантії кримінального процесу на процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, а також принципу правової визначеності як невід`ємної складової принципу верховенства права, суддя вважає за необхідне для вирішення питання про самовідвід застосувати за аналогією закону положення КПК України, які регулюють найбільш подібні правовідносини, а саме статті 35, 75, 76, 80, 81 КПК України. Таке застосування не суперечить природі провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки йдеться не про встановлення нових підстав відповідальності чи обтяжень для особи, а про забезпечення її конвенційного права на безсторонній суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Статтею 76 КПК України визначено випадки недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні, зокрема недопустимість участі судді, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, у новому розгляді цієї справи після скасування ухваленого ним судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу. Цей самий порядок з огляду на мету норми застосовується і до вирішення заяви про самовідвід судді, який розглядає справу одноособово.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за суб`єктивним критерієм, тобто з урахуванням особистих переконань і поведінки конкретного судді у конкретній справі, та за об`єктивним критерієм, тобто шляхом з`ясування того, чи забезпечив суд як такий і його склад достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву в його безсторонності (рішення у справах «Гаусшильдт проти Данії» (Hauschildt v. Denmark) від 24 травня 1989 року, заява № 10486/83; «Кипріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) від 15 грудня 2005 року, заява № 73797/01, «Мікаллеф проти Мальти» (Micallef v. Malta) від 15 жовтня 2009 року, заява № 17056/06; «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11).

За об`єктивним критерієм вирішальним є те, чи можуть побоювання особи щодо відсутності безсторонності судді вважатися об`єктивно обґрунтованими. У цьому контексті значення може мати навіть видимість безсторонності, адже, як зазначив Європейський Суд з прав людини, «правосуддя повинно не лише здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26 жовтня 1984 року, заява № 9186/80). На карту поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість, і передусім в осіб, щодо яких здійснюється провадження.

Сам по собі той факт, що суддя раніше ухвалював процесуальні рішення стосовно тієї самої особи, не може вважатися достатньою підставою для сумнівів у його безсторонності. Вирішальними є обсяг і характер раніше прийнятих суддею рішень, зокрема те, чи висловлював суддя вже остаточну позицію щодо питань, які є предметом нового розгляду, і передусім щодо винуватості особи (рішення у справі «Гаусшильдт проти Данії» (Hauschildt v. Denmark) від 24 травня 1989 року, заява № 10486/83). Європейський суд з прав людини визнавав об`єктивно обґрунтованими сумніви у безсторонності суду у випадках, коли суддя раніше, в іншому провадженні, вже сформулював висновки щодо тих самих фактичних обставин і ролі в них особи, стосовно якої він надалі мав ухвалити рішення (рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 07 серпня 1996 року, заява № 19874/92), або коли суддя повторно брав участь у вирішенні по суті тієї самої справи після скасування попереднього рішення, ухваленого за його участю (рішення у справі «Індра проти Словаччини» (Indra v. Slovakia) від 01 лютого 2005 року, заява № 46845/99).

Відповідно до Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом; він покликаний усунути найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості насправді немає, оскільки визначальним тут є публічний інтерес. Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) суддя заявляє самовідвід від участі у будь-якому провадженні, в якому для нього неможливо винести об`єктивне рішення у справі або в якому у розсудливого стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді.

Суддею встановлено, що постановою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 30.04.2026 року у справі за єдиним унікальним номером 453/92/26, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі пункту 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.06.2026 року зазначену постанову скасовано, а матеріали протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562471 від 09.01.2026 року направлено до органу поліції для належного оформлення.

Матеріали справи за єдиним унікальним номером 453/1348/26, які надійшли до Сколівського районного суду Львівської області 10.07.2026 року після належного оформлення, складені на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562471 від 09.01.2026 року, та стосуються тієї самої події – дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.11.2025 року о 23 год. 00 хв. у с. Гамаліївка, за участю тієї самої особи – ОСОБА_1 , з тією самою правовою кваліфікацією – за ст. 124 КУпАП, що й матеріали, які були предметом розгляду у справі за єдиним унікальним номером 453/92/26.

Таким чином, у справі за єдиним унікальним номером 453/92/26 суддя Курницька В.Я. вже дослідила та оцінила докази щодо тих самих фактичних обставин і дійшла остаточного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Закриття провадження на підставі пункту 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. у поєднанні з визнанням особи винною, не змінює того, що суддя вирішила по суті ключове питання, яке підлягатиме вирішенню й у цій справі, - чи вчинила особа адміністративне правопорушення.

Та обставина, що справа 453/1348/26 формально має інший єдиний унікальний номер і надійшла до суду після повторного оформлення матеріалів органом поліції, а не в порядку нового розгляду після скасування постанови апеляційним судом, не усуває сумніву в безсторонності. Предмет доказування, особа, яка притягається до відповідальності, та фактичний склад інкримінованого правопорушення є тими самими, а, отже, за змістом ситуація є тотожною тій, на яку поширюється заборона повторної участі судді, передбачена ст. 76 КПК України, мета якої – не допустити, щоб суддя переглядав власні висновки, раніше сформульовані щодо тієї самої особи і тих самих обставин.

Суддя також враховує, що попередню постанову було оскаржено стороною захисту саме з огляду на незгоду з висновками суду, а апеляційний суд її скасував. За таких умов, побоювання особи, який притягається до адміністративної відповідальності, що при новому розгляді суддя Курницька В.Я. буде схильна підтвердити раніше сформований нею висновок, є об`єктивно обґрунтованими з погляду розсудливого стороннього спостерігача, незалежно від відсутності будь-яких даних про особисту упередженість судді Курницької В.Я., яка за суб`єктивним критерієм презюмується.

Суддя зазначає, що позиція Ради суддів України, висловлена у пункті 2 рішення від 07 вересня 2017 року № 46, згідно з якою наявність судового рішення, ухваленого суддею в іншій справі у подібних правовідносинах або за участю тих самих сторін, не породжує конфлікту інтересів, у цьому випадку не є застосовною, оскільки йдеться не про іншу справу у подібних правовідносинах, а про вирішення суддею питання про винуватість тієї самої особи щодо тієї самої події, яке нею вже було вирішено.

Крім того, самовідвід заявлено суддею Курницькою В.Я. з власної ініціативи на виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 80 КПК України, і таке визнання нею наявності обставин, що можуть поставити під сумнів її безсторонність, саме по собі є важливою гарантією довіри до суду та належного здійснення правосуддя.

За наведених обставин, суддя дійшов висновку, що заява судді Курницької В.Я. про самовідвід є обґрунтованою, оскільки наявні обставини, передбачені пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, та ст. 76 КПК України, що застосовуються за аналогією закону, які об`єктивно викликають сумнів у неупередженості судді при розгляді цієї справи, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і статтями 75, 80-81 КПК України, статтями 7, 245, 283 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Заяву судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької Вікторії Ярославівни про самовідвід, - задовольнити.

Відвести суддю Сколівського районного суду Львівської області Курницьку Вікторію Ярославівну від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення за єдиним унікальним номером 453/1348/26 (номер провадження: 3/453/499/26) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення за єдиним унікальним номером 453/1348/26 передати до канцелярії Сколівського районного суду Львівської області, - для проведення автоматизованого розподілу судової справи між іншими суддями.

Постанова набирає законної сили у день її винесення, окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Володимир МИКИТИН