Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №337/5460/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

25.09.2026

ЄУН 337/5460/2026

Провадження № 2-а/337/65/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Граніч О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов зазначений адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Граніч О.С., який позивач мотивує тим, що 20.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) винесено постанову № R537448, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Згідно змісту вказаної постанови, позивач, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку, раніше визнаний обмежено придатним до військової служби, в умовах дії особливого періоду зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд (військово-лікарську комісію), однак до його проходження не приступив, про причини не повідомив, документів про поважні причини не надав.

Вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 13.05.1999 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (ст. 54-б наказу МОУ № 2-1994) та зараховано в запас. 30.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача повторно визнано обмежено придатним до військової служби (ст. 54-б, 57-в наказу МОУ № 402-2008). 09.01.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , у пункті 9 якого зазначено: «Підлягає повторному медичному пересвідченню 30.12.2027 року». Це посвідчення є чинним. Жодного документа, який змінював би визначену самим органом військового управління дату наступного медичного пересвідчення, позивач не отримував. 15.05.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої прийнято постанову ВЛК про придатність позивача до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, охорони здоров`я та охорони. Відповідні відомості внесені до реєстру «Оберіг» та відображаються у військово-обліковому документі позивача, сформованому в застосунку «Резерв+» 14.08.2026. Згодом, 30.07.2026, рішенням №138/26/1653/Р Експертної команди з оцінки повсякденного функціонування особи позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи.

Таким чином станом на дату винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК (20.05.2026), позивач уже пройшов повторний медичний огляд, а відповідні відомості вже містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, користувачем якого є відповідач і до якого він має безпосередній доступ. Попри це, постанова не містить жодної згадки про постанову ВЛК від 15.05.2026, оцінки цій обставині відповідач не надав. Таким чином, відповідач притягнув особу до відповідальності за бездіяльність, яка на момент розгляду справи вже була припинена самою цією особою, чим порушив ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Крім того вказує, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить належного опису обставин, встановлених під час розгляду справи, зокрема: не зазначено дати та місця вчинення правопорушення, тобто не зазначено, станом на яку конкретну дату відповідач фіксує невиконання позивачем обов`язку та станом до якої конкретної дати позивач мав обов`язок пройти ВЛК; не наведено і не спростовано обставини проходження позивачем ВЛК 15.05.2026; не зазначено, за участю чи за відсутності позивача розглянуто справу; не з`ясовано обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ст.ст. 34, 35 КУпАП), попри формальне посилання на ст. 33 КУпАП

Обов`язок позивача пройти повторний медичний огляд, встановлений п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX, підлягав виконанню у строк до 05.06.2025. Проте, відповідач жодним чином не відобразив це в оскаржуваній постанові, що унеможливлює встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях чи бездіяльності позивача. Відповідач не зазначив в постанові об`єктивну сторону правопорушення, а саме до якої саме конкретної дати позивач не пройшов ВЛК, чим порушив закон.

Разом з тим, тримісячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП, який у даному випадку підлягав обчисленню з 06.06.2025 сплив 06.09.2025, а оскаржувану постанову винесено 20.05.2026, тобто зі значним пропуском тримісячного строку з дня, коли правопорушення могло і мало бути виявлене відповідачем.

Також зазначає, що оскаржувана постанова містить помилкове посилання на норму, яка не стосується обов`язку проходити медичний огляд, зокрема, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка регулює обов`язок військовозобов`язаних і резервістів з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях, і жодного стосунку до проходження ВЛК не має. Інкримінування позивачу порушення обов`язку, який на нього за обставинами справи не покладався, свідчить про формальний, а не всебічний та об`єктивний підхід відповідача до з`ясування обставин справи.

Вказує також, що відповідачем порушено право позивача на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача, якого не було повідомлено про час і місце розгляду, що є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови.

Просить поновити строк на звернення до суду з вказаним позовом, визнати протиправною та скасувати постанову №R537448 від 20.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, а справу закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 01.09.2026 вказаний позов прийнято до судового розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання за участю сторін. Крім того за клопотання позивача у відповідача витребувано копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Заявлене позивачем клопотання про поновлення строку на подання цього адміністративного позову суд вважав необхідним розглядати в судовому засіданні за участі сторін.

10.09.2026 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 – Яковенко В.І. через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті є відзивом на позовну заяву, в яких представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Так, відповідно до положень Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та Закону України №4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04.05.2024, зобов`язані були до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Невиконання цих дій у встановлений строк є підставою для адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Строк до 05.06.2025 встановлений для добровільного виконання вимоги закону, проте завершення цього строку не відміняє необхідність її виконання. Відповідно, весь час після 05.06.2025 особа, яка не виконала вимогу закону, знаходиться у стані триваючого правопорушення.

30.12.2022 позивач ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби та до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Вчинення позивачем даного правопорушення було виявлено 15.05.2026, що підтверджується протоколом №711 від 15.05.2026, та 20.05.2026 постановою №R537448 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, тобто протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення та не пізніше одного року з дня його вчинення (05.06.2025), що свідчить про дотримання строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення №711 від 15.05.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, був складений у присутності ОСОБА_1 та останньому у протоколі було сповіщено про місце і час розгляду справи, а саме 20.05.2026 року о 9:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тищенко МА. від пояснень та отримання другого примірнику протоколу відмовився у присутності свідків. В той же день, 15.05.2025, але після складання протоколу №711 від 15.05.2026, позивачу було видано Направлення на проходження ВЛК №7404677 від 15.05.2026, що породжує нове зобов`язання відмінне від того за яке він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Висновок ВЛК, який наданий позивачем за проходження по Направленню на ВЛК № НОМЕР_2 від 15.05.2026, не відноситься до предмету розгляду по цій справі і не може бути доказом виконання зобов`язання проходження ВЛК позивачем до 05.06.2025.

На розгляд справи 20.05.2026 позивач не з`явився, належних та допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 не надав, заяв та клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило.

Позивач будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку в РТЦК та СП, в умовах дії особливого періоду не пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) у визначені законодавством строки до 05.06.2025, що прямо передбачено як протиправна дія в ч.3 ст. 210-1 КУпАП та абз. 6 ч. 3 ст. 22 ЗУ від 21.10.1993 № 3543-ХII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУПАП доведеним.

Також зазначає, що копія оскаржуваної постанови була своєчасно направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (листом з повідомленням) за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Посилання позивача, що він дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 18.08.2026, є неправдивим. Він є зареєстрованим та активним користувачем мобільного додатка «Резерв+». Відомості про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.05.2026 та інформація про необхідність сплати штрафу автоматично відобразилися в електронному кабінеті військовозобов`язаного в мобільному додатку «Резерв+» безпосередньо в день її винесення - 20.05.2026. Отже позивач мав технічний доступ до цієї інформації та дізнався про наявність винесеної постанови та обов`язок сплатити штраф саме 20.05.2026. Маючи повну інформацію про постанову та строк її добровільної сплати у своєму персональному кабінеті ще у травні 2026 року, позивач виявив пасивну поведінку, не вжив жодних дій для своєчасного отримання паперового примірника постанови був належним чином повідомлений та без поважних причин пропустив 10-денний строк на оскарження.

Просить у задоволенні позову відмовити.

14.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Граніч О.С., в якій зазначено, що предметом позову у цій справі є законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто за порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період. Разом з тим, відповідач у відзиві обґрунтовує склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. Так, у відзиві відповідач послідовно стверджує про наявність у діях позивача складу іншого правопорушення, а саме передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач звертає увагу, що статті 210 і 210-1 КУпАП передбачають самостійні склади правопорушень, які не є взаємозамінними. Інкриміноване позивачу діяння належить до сфери мобілізаційного законодавства, відповідальність за порушення якого передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на чому і наголошує відповідач у відзиві на позовну заяву. Разом з тим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Невірна кваліфікація відповідачем дій позивача вказує на протиправність оскаржуваної постанови та є самостійною і достатньою підставою для її скасування. Просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Граніч О.С. в судовому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом та позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просили задовольнити.

Представник відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_8 в судове засідання не прибув, в матеріалах справі міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Суд, вислухавши доводи позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

20.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 Цильовим О.О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № R537448 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що за результатом вивчення відомостей, інформації, що міститься в ІНФОРМАЦІЯ_9 та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР), встановлено, що він будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку, в умовах дії особливого періоду, раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби, та відповідно до вимог законодавства України, а саме змін, внесених ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», зобов`язаний пройти повторний медичний огляд (ВЛК) з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак до проходження ВЛК не приступив, про причини не повідомив, документів про поважні причини не надав, обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду не виконав. Вина підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: протоколом №711 від 15.05.2026, інформацією в ЄДРПВР, які є належними, допустимими та взаємоузгодженими. Таким чином ОСОБА_1 порушив: ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про обов`язок і військову службу», п.2 р.ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України військового щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», п. 1 Правил обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року (зі змінами), абз.3 п. 69, п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від ЗСУ, 16.05.2024 року №560 (зі змінами), гл.3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 р. №402 (зі змінами). Дії громадянина виразились у бездіяльності, а саме - непроходженя ВЛК без поважних причин.

Вказана постанова складена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сторонами не оспорюється.

18.08.2026 державним виконавцем Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №81684343 з виконання постанови № R537448, яка видана 20.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_10 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн.

28.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов даний адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови № R537448 від 20.05.2026 про накладання на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Приписами статті 285 КУпАП, яка регулює оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. По справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 цього Кодексу (тобто засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста).

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оцінивши обставини справи, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом з пропуском строку звернення, встановленого ч. 2 ст.286 КАСУ, але відповідно до ч.1 ст.121 КАСУ за клопотанням позивача цей строк необхідно поновити, оскільки обставини, на які посилається позивач в своєму клопотанні, є істотними, дійсними та об`єктивними перешкодами, тобто поважними причинами пропуску строку.

Зокрема, суд враховує, що оскаржувана постанова № R537448 від 20.05.2026 винесена відповідачем у відсутність ОСОБА_1 , а достовірної інформації, що копія оскаржуваної постанови була направлена позивачу та ним отримана матеріали справи не містять. Доводи позивача, що зі змістом оскаржуваної постанови він ознайомився лише 18.08.2026 відповідачем не спростовані.

Доводи представника відповідача про те, що з інформацією про оскаржувану постанову позивач міг дізнатись із застосунку «Резерв+» суд не бере до уваги, оскільки сам по собі факт розміщення відомостей про постанову в інформаційній системі ще не свідчить про належне повідомлення особи про прийняте рішення.

Зміст права особи на судовий захист передбачає, що особа повинна мати реальну, а не формальну можливість ознайомитися зі змістом рішення, яке безпосередньо впливає на її права та обов`язки. Відповідно, належне повідомлення особи передбачає не лише технічне направлення документа до інформаційної системи, а й забезпечення можливості його відкриття, перегляду та ознайомлення зі змістом.

Однак матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач мав технічну можливість відкрити у вказаному застосунку повний текст постанови, ознайомитися з її змістом або що інформаційна система зафіксувала факт такого ознайомлення.

При цьому, як встановлено судом, позовна заява подана позивачем після отримання копії оскаржуваної постанови (18.08.2026) в межах строку, установленого ч.2 ст. 286 КАС України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідальність за ч.3 ст.210 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

При цьому, за ч.1 ст.210 КУпАП відповідальність передбачена за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представниками громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбаченихст.258 КУпАП.

Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Так, згідно з ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі ст.279 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) роз`яснює особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права і обов`язки, заслуховує її пояснення, за її участю досліджує докази та вирішує клопотання.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.2 ст.283 КУпАП).

Процедуру складання ТЦК та СП протоколів, оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення, як зокрема, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 (далі Інструкція №3).

Згідно із п. 3 Розділу ІІ Інструкції №3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції №3, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про протиправність постанови № R537448 від 20.05.2026 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки вона є необґрунтованою, прийнята з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, підставою для винесення оскаржуваної постанови був протокол №711 про адміністративне правопорушення від 15.05.2026, складений т.в.о. командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 сержантом ОСОБА_2 .

Суд встановив, що зазначений протокол складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП та п.3 Інструкції №3, оскільки в ньому не зазначено місце та час вчинення адміністративного правопорушення.

Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема ст. 256 КУпАП, може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 по справі № 335/6977/22).

Більш того, як зазначено в самому протоколі про адміністративне правопорушення, єдиним додатком до нього є «копія в/посвідчення». Проте відповідач копію такого «в/посвідчення» суду не надав, зміст цього посвідчення невідомий, а інші докази, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у протоколі відсутні.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 . Натомість у протоколі зазначено, що «від пояснення та/або підписання проколу відмовився(лась) у присутності свідків», «від отримання другого примірника протоколу відмовився(лась) у присутності свідків».

Водночас позивач заперечує ту обставину, що він був повідомлений про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, йому були роз`яснені права та обов`язки, тобто ту обставину, що він був присутній при складанні вказаного протоколу та зміст протоколу був доведений до його відома, а відповідач не заявляв клопотань про виклик та допит свідків, зазначених у цьому протоколі, що позбавляє суд можливості перевірити правомірність дій посадових осіб відповідача.

Як вже зазначалось, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута та оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП винесена 20.05.2026 у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідач не надав суду належні, допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складання щодо нього такого протоколу, ознайомлений з його змістом, отримав його копію та був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, однак не прибув в зазначений час та не повідомив про поважні причини неприбуття.

На підставі викладеного, суд вважає, що під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 уповноваженою особою відповідача не дотримані вимоги ст.254, 256, 268, 279, 280 КУпАП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення із забезпеченням права особи бути ознайомленим з ним та надати свої пояснення, а також щодо забезпечення права особи бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та реалізувати інші процесуальні права, визначені ст.268 КУпАП, що свідчить про порушення права позивача на захист.

Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова в описі обставин, установлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (мотивувальній частині), не також містить дати вчинення правопорушення ОСОБА_1 .

Встановлення дати та часу вчинення діяння є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення та має вирішальне значення для з`ясування обставин справи, забезпечення права особи на захист, а також для дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Відсутність у мотивувальній частині постанови відомостей про час і дату вчинення інкримінованого діяння унеможливлює встановити сам факт наявності події та складу правопорушення, що свідчить про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Також виносячи оскаржувану постанову, суб`єкт владних повноважень, як належні та допустимі докази, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, зазначив протокол №711 від 15.05.2026 та інформацію в ЄДРПВР.

Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Інформацію, яка була врахована суб`єктом владних повноважень під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з ЄДРПВП (Єдиного державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, більш відомий за назвою «Оберіг») суду не надано.

Крім того, суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо особи, яка притягається до відповідальності, виключно в межах обсягу звинувачення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, який у цій справі слугував підставою для ініціювання відповідної процедури.

Як протокол № 711 від 1505.2026, так і оскаржувана постанова № R537448 від 20.05.2026 стосовно ОСОБА_1 складені за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тоді як у відзиві на позовну заяву представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову наполегливо та неодноразово вказує на вчинення відповідачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КУпАП, що свідчить про наявність істотних суперечностей у кваліфікації діяння відповідача під час притягнення його до адміністративної відповідальності та під розгляду даної справи.

Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.9,77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Отже, суд вважає недоведеним належними та допустимими, об`єктивними та беззаперечними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи за подання позовної заяви позивачем було сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Разом з тим, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 09.09.2026 № 10-р(ІІ)/2026, судовий збір за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення законом не встановлений. Отже, сплачена позивачем сума є сумою, внесеною до Державного бюджету України понад встановлений законом розмір.

За таких обставин зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача в порядку ч.1 ст.139 КАС України як судові витрати, оскільки обов`язок зі сплати такого судового збору законом не встановлений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже, питання повернення зазначеної суми з Державного бюджету України може бути вирішено судом у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» за відповідним клопотанням особи, яка її сплатила.

Оскільки позивачем клопотання про повернення судового збору в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» не заявлено, а заявлено вимогу про стягнення зазначеної суми з відповідача, підстав для стягнення 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку статті 139 КАС України суд не вбачає.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС Украйни).

Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Отже, відповідно до ст.134,ч.1 ст.139 КАС України суд вважає необхідним стягнути також за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу адвоката.

Здійснення цих витрат підтверджується ордером на надання правничої допомоги АР №1342692 від 28.08.2026, договором про надання правничої допомоги б/н від 26.08.2026, актом приймання-передачі послуг б/н від 27.08.2026, квитанцією №57898674 від 27.08.2026 на суму 8000,00 грн, які суд вважає належними та допустимим доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі 8000,00 грн.

Так, згідно з ч.5-6 ст.134 КАСУ розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 27.08.2026 позивачу АО «ЛЕГЕС» в межах вказаної адміністративної справи надані такі послуги: складання та подання до суду позовної заяви вартістю 8000,00 грн (гонорар у фіксованому розмірі).

В даному випадку суд частково погоджується з доводами представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, та вважає заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу необґрунтованою та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, характер та складність виконаної адвокатом роботи (складання адміністративного позову), виходячи з реальності та розумності адвокатських послуг, а також принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає належним чином обґрунтованим, доведеним та розумним розмір понесених позивачем у цій справі витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які у зв`язку із задоволенням позову слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №R537448 від 20.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Сидорова