Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №522/17598/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17598/25

Провадження № 2-а/522/69/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Федчишеної Т. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 25.07.2025 відносно нього винесено постанову № 130ІБ/149 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої на нього накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, прийнятою з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, яка ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи, та такою, що прийнята за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності адміністративного правопорушення.

Зазначає, що повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП, наділені виключно керівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тоді як начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 таких повноважень не мають. Вважає, що відповідач не має належного обсягу повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень.

Оскаржувана постанова була прийнята на підставі протоколу від 23.07.2025 № 130ІБ/149 про адміністративне правопорушення, складеного офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . У протоколі зазначено, що порушення були виявлені саме під час перевірки, яка проводилась на підставі окремого доручення начальника Генерального штабу ЗСУ від 13.07.2025 № 90058/с. Однак, станом на дату винесення оскаржуваної постанови, будь-які акти про результати проведеної перевірки комісією не складались та до Університету не надсилались. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які доручення, які б делегували відповідні повноваження або визначали приналежність посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Позивач вважає, що недолучення акта перевірки, як і будь-яких інших доказів до матеріалів адміністративної справи свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.

Також позивач посилався на те, що день та час, визначений в протоколі для розгляду справи про адміністративне правопорушення є недостатнім для належної та ефективної підготовки свого захисту, що є порушенням підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції та ст. 268 КУпАП, з урахуванням правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 по справі № 482/9/17 та по справі № 308/12552/16-а.

Також, на думку позивача, у протоколі та оскаржуваній постанові допущені істотні помилки в частині відомостей про особу, стосовно якої її винесено, що свідчить про порушення вимог статті 283 КУпАП та є підставою для її скасування як такої, що оформлена з порушенням встановленого порядку.

Зазначив, що з метою недопущення безпідставного застосування заходів примусового стягнення накладеного штрафу, ним було здійснено оплату штрафу у розмірі 34 000 грн. При цьому зазначена сплата жодним чином не свідчить про його згоду із змістом та правомірністю оскаржуваної постанови і не виключає його права на її оскарження у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного позивач просить, з урахуванням уточнень, скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 25.07.2025 № 130ІБ/149, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 34 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином засвідчену копію постанови № 130ІБ/1449 від 25.07.2025 відносно ОСОБА_1 , а також усіх матеріалів, на підставі яких прийнято вказану постанову.

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 у задоволенні позову просив відмовити. Зокрема зазначив, що наказом ректора Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 28.12.2023 № 2949-18 покладено обов`язки щодо ведення військового обліку в ОНУ імені І.І. Мечникова на старшого інспектора військово-мобілізаційного відділу ОСОБА_1 за відсутності старшого інспектора військово-мобілізаційного відділу ОСОБА_4 .

Під час проведення перевірки правильності ведення військового обліку в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за дорученням Генерального штабу Збройних Сил України від 13.07.2025 № 90058/дск виявлено, що в порушення п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (надалі Порядок) організація оповіщення військовозобов`язаних не здійснюється. Також було виявлено, що у порушення п. 34 Порядку повідомлення про зміну облікових даних військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 не подається. Відомість оперативного обліку військовозобов`язаних на день проведення перевірки відсутня.

На час проведення перевірки відповідальною особою за ведення військового обліку в ОНУ імені І.І. Мечникова був ОСОБА_1 . Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено ст. 63 Конституції України, права, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено під особистий підпис про час і місце розгляду справи. У своїх поясненнях вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 визнав повністю та пояснив, що виявлені порушення будуть усунуті та сплатив штраф в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що наказом ректора Одеського національного університету імені І. І. Мечникова від 28.12.2023 №2949-18 покладено на ОСОБА_4 , старшого інспектора військово-мобілізаційного відділу, обов`язки з ведення військового обліку в ОНУ імені І. І. Мечникова з 01.01.2024. За відсутності старшого інспектора військово-мобілізаційного відділу О. Мойсєєнко (відпустка, відрядження, лікарняний тощо) обов`язки щодо ведення військового обліку покладено на ОСОБА_1 , старшого інспектора військово-мобілізаційного відділу.

23.07.2025 офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , відповідальної особи в ОНУ ім. І. І. Мечникова, складено протокол про адміністративне правопорушення №ВОіБ/149, відповідно до якого на підставі окремого доручення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 13.07.2025 № 90058/с проведено перевірку, під час якої виявлено порушення, а саме: 1) організація оповіщення не здійснюється відповідно до вимог п. 47 Порядку; 2) повідомлення про зміну облікових даних на звільнених не надсилалися у визначенні п. 34 Порядку; 3) відомість оперативного обліку на день перевірки відсутня.

Протокол складено у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис у протоколі. У графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «Зазначені порушення будуть усунені, недоліки будуть виправлені».

У графі «до протоколу додається» зазначено: паспорт, наказ про призначення.

У протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться о 10:00 24.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.07.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 прийнято постанову № ВОіБ/149 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 , відповідальна особа за ведення військового обліку у ОНУ ім. І.І. Мечникова, на підставі окремого доручення начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 90058/с від 13.07.2025 проведено перевірку стану військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, комісією було виявлено порушення: Організація оповіщення призовників, військовозобов`язаних і резервістів не здійснюється відповідно до вимог пункту 47 Порядку. Постанова від 30.12.2022 № 1487. Повідомлення про зміну облікових даних (Додаток 4 до Порядку) на звільнених з роботи призовників і військовозобов`язаних до районних ТЦК та СП не надсилались у визначені абзацом 4 пункту 34 Порядку строки, що є порушенням вимог Порядку. Постанова від 30 грудня 2022 р № 1487. Інформація про чисельність призовників, військовозобов`язаних і резервістів не вноситься до відомості оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів (додаток 12), яка зберігається разом із списками персонального військового обліку. На день перевірки відсутня.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП врегульовано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена у разі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.

Згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 оголошено про проведення загальної мобілізації, яка проводиться дотепер.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з частиною 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі- Порядок).

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Як слідує з матеріалів справи, у протоколі №ВОіБ/149 від 23.07.2025 про адміністративне правопорушення, складеного відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що на підставі окремого доручення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 13.07.2025 № 90058/с проведено перевірку, під час якої виявлено порушення.

В оскаржуваній постанові 25.07.2025 зазначено, що на підставі окремого доручення начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 90058/с від 13.07.2025 проведено перевірку стану військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, комісією було виявлено відповідні порушення.

Разом з тим, посилаючись на проведення перевірки, в результаті якої комісією виявлено відповідні порушення, відповідачем не надано документа, в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме акта перевірки.

При цьому в графі «до протоколу додається» зазначено лише про долучення до нього паспорта та наказу про призначення.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 , що надані відповідачем до суду, не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, зокрема не надано акт, що складений за результатами перевірки, а також не зазначено та не надано доказів, документів із вказівкою на конкретні дані про осіб, відносно яких порушено організацію оповіщення чи положення п. 34 Порядку.

Крім того, відповідачем не зазначено, за який період були допущені такі порушення у веденні військового обліку, а зважаючи на те, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу ректора Одеського національного університету імені І. І. Мечникова від 28.12.2023 №2949-18, виконував обов`язки щодо ведення військового обліку лише за відсутності старшого інспектора Мойсєєнко О. Р., також не доведено, що такі порушення вчинено саме ОСОБА_1 .

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем фактично надано лише протокол та постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності також не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення. Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

З цього слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Щодо посилань відповідача на те, що у своїх поясненнях позивач вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та пояснив, що виявлені порушення будуть усунуті та сплатив штраф в повному обсязі, суд зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється лише на підставі закону.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.

Усе наведене судом вище в сукупності є достатньо підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача та її скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ураховуючи те, що відповідач не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 від 25.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 130ІБ/149 від 25 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000,00 гривень та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , банк отримувача - АТ КБ «Приватбанк», рахунок отримувача НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА