Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №522/9069/24 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9069/24

Провадження № 2/522/2511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Гільтай А. В.,

представника позивача – Содомори Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.

Позов мотивований тим, що на підставі технічного паспорту від 23.03.2021 № 26/16/120, виданого ФОП ОСОБА_2 , довідки від 23.03.2021 № 11/21, виданої ФОП ОСОБА_2 , та довідки про резервування адреси від 18.09.2019 № 07/65001-1289.1, виданої АТ «Укрпошта», державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко А. А. 29.06.2021 прийнято рішення № 59000980 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна відбулась за відсутності документа, який посвідчує набуття права власності як на приміщення, так і на земельну ділянку, на якій він розташований.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 14.07.2023 № 01-18/1172 повідомив, що Одеською міською радою не приймались рішення стосовно передачі у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 30 кв.м., яка прилягає до житлового будинку за вказаною адресою, розташована нежитлова будівля.

09.11.2023 Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради спільно із представниками Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління державного-архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради із залученням представника TOB «КК «Порто-Франко» проведено комісійне обстеження, за результатом якого встановлено, що на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 , влаштовано прибудову до правоворотнього флігелю будинку площею 6,5 х 3,5 кв.м.

Листом від 06.07.2023 № 01-11/1367 Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомив, що містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , не видавались.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом від 19.02.2024 повідомило, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, до Управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за вищевказаною адресою.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси за відсутності відповідного рішення Одеської міської ради про передачу у власність або користування такої земельної ділянки та дозвільних документів на проведення будівництва.

Щодо підстав для скасування рішення державного реєстратора позивач зазначає, що технічний паспорт та довідка не є підставою для проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване майно. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, та не може бути єдиною підставою для державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт.

Наявність державної реєстрації речових прав (з відкриттям розділу) на самочинно побудований об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою та створює умови для її незаконного використання ОСОБА_1 . Знесення об`єкта самочинного будівництва за вказаною адресою є необхідною мірою відновлення порушених прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку.

На підставі наведеного просить скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка Анатолія Анатолійовича (з відкриттям розділу) від 29.06.2021 № 59000980 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30 кв.м. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2396222251101) та зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі «А», загальною площею 30 кв.м.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю. Б. від 17.06.2024 відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю. Б. від 18.06.2024 за заявою представника Одеської міської ради Лебедєвої Д. вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна – нежитлову будівлю «А» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2396222251101).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2024, постановленою під головуванням судді Свяченої Ю. Б., за клопотанням позивача витребувано в Управлінні державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи №2396222251101 на нежитлову будівлю «А» за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2024 Свяченої Ю. Б. здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

На підставі розпорядження щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 55/25 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.

У судових засіданнях представники позивача Одеської міської ради – Лебедєва Д. Ф. та Содомора Т. В. позов підтримали та просити його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву від неї до суду не надходило.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, суд, відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_2 » № 11/21 від 23.03.2021 проведена поточна інвентаризація нерухомого майна нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що нежитлова будівля літ «А» побудована до 05.08.1992, відповідно до пункту 3.1 порядку прийняття в експлуатацію, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України 11.07.2011, за № 830/19568 (із змінами та доповненнями) не підлягають прийняттю в експлуатацію, зокрема для потреб державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідно до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001, № 127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2021 за № 582/5773 (із змінами та доповненнями) нежитлова будівля літ «А» - не є самочинними.

ФОП « ОСОБА_2 » 23.03.2021 виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки, виданої АТ «Укрпошта» № 07/65001-1289.1 від 18.09.2019 на підставі заяви ОСОБА_1 про резервування у Реєстрі поштового обслуговування Одеської дирекції АТ «Укрпошта» поштової адреси об`єкту, як самостійної поштової одиниці від 18.09.2019 адресу: АДРЕСА_1 зареєстровано у Поштовому реєстрі Одеської дирекції АТ «Укрпошта», користувач ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки 381802954 від 06.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна слідує, що державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком Анатолієм Анатолійовичем 29.06.2021 прийнято рішення № 59000980 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

В графі «Документи, подані для державної реєстрації» вказано: технічний паспорт, серія та номер 26/16/120, виданий 23.03.2021, видавник ФОП « ОСОБА_2 »; довідка, серія та номер: 11/21, виданий 23.03.2021, видавник ФОП « ОСОБА_2 »; довідка про резервування адреси, серія та номер: 07/65001-1289.1, виданий 18.09.2019, видавник АТ «Укрпошта».

Відповідно до ст. 14 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності (стаття 143).

Згідно зі статтями 316, 391 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт б частини першої статті 80 ЗК України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частини перша - друга статті 83 ЗК України).

У частині другій статті 152 ЗК України зазначено, що лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі проведення нового будівництва або реконструкції об`єкта будівництва, що передбачає зміну геометричних розмірів фундаментів у плані, замовник будівництва зобов`язаний підтвердити своє право на проведення будівельних робіт документом, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт нерухомості.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 стали такі документи: технічний паспорт, серія та номер 26/16/120, виданий 23.03.2021, видавник ФОП « ОСОБА_2 »; довідка, серія та номер: 11/21, виданий 23.03.2021, видавник ФОП « ОСОБА_2 »; довідка про резервування адреси, серія та номер: 07/65001-1289.1, виданий 18.09.2019, видавник АТ «Укрпошта».

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-18/1172 від 14.07.2023 на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради повідомлено, що рішення про передачу у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Одеською міською радою не приймались. Спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту 13.07.2023 здійснено виїзд за вказаною адресою. За результатами огляду встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 30 кв.м., яка прилягає до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташована нежитлова будівля.

Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-11/1367 від 06.07.2023 на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради повідомлено, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 в Департаменті не зареєстровані.

Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради листом № 2287/03.01-07 від 11.07.2023 на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради повідомило, що у підприємстві відсутня інформація про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Також повідомлено, що станом на 11.07.2023 інвентаризаційна та реєстраційна справи на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою в КП «БТІ» ОМР не зареєстровані. Одночасно повідомлено, що станом на 31.12.2012 в КП «БТІ» ОМР наявна інформація про реєстрацію права власності за фізичними особами на 16 квартир за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 31.12.2012 в КП «БТІ» ОМР відсутня інформація про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом TOB «КК «Порто-Франко» № 97 від 02.11.2023 на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради повідомило, що співробітниками TOB «КК «Порто-Франко» виходом на місце за адресою: АДРЕСА_1 , проведено візуальний огляд нежитлового приміщення, за результатами якого встановлено, що нежитлова будівля розташована в правій частині двору будинку та прилягає до торцевої стіни правоворотнього флігелю. При візуальному огляду, вхід до приміщення один, зі сторони двору. Співробітниками TOB «КК «Порто-Франко» в межах повноважень на місці залишено припис про необхідність надання правовстановлюючих документів на приміщення.

До листа додано: припис від 26.10.2023 на ім`я ОСОБА_1 ; фотофіксацію; план-схему розташування нежитлової будівлі у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; акт співробітників TOB «КК «Порто-Франко» від 27.10.2023.

09.11.2023 Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради спільно із представниками Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління державного-архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради із залученням представника TOB «КК «Порто-Франко» проведено комісійне обстеження, за результатом якого встановлено, що на території двору будинку за адресою: АДРЕСА_1 , влаштовано прибудову до правоворотнього флігелю будинку площею 6,5 х 3,5 кв.м., про що складено відповідний акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом від 19.02.2024 за № 01-8/27-вх на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради повідомило, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Також, до Управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за вищевказаною адресою.

На виконання ухвали суду від 09.08.2024 з Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, на адресу суду надійшли скан-копії документів реєстраційної справи № 2396222251101, щодо об`єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії реєстраційної справи зокрема слідує, що 24.06.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою реєстраційний номер 46397885 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) щодо допоміжної нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

29 червня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Карпенком Анатолієм Анатолійовичем Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області прийнято рішення № 59000980 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності: приватна на допоміжну нежитлову будівлю, що розташована АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_1 . Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 263584757 від 29.06.2021 державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком Анатолієм Анатолійовичем на підставі заяви № 46397885 від 24.06.2021 ОСОБА_1 , 29.06.2021 відкрито розділ та внесено відомості про Об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 . Підстава для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер 26/16/120, виданий 23.03.2021, видавник ФОП « ОСОБА_2 »; довідка, серія та номер: 11/21, виданий 23.03.2021, видавник ФОП « ОСОБА_2 »; довідка про резервування адреси, серія та номер: 07/65001-1289.1, виданий 18.09.2019, видавник АТ «Укрпошта».

Отже, як слідує з матеріалів справи, спірна земельна ділянка використовується без документів на землекористування, чим порушуються вимоги законодавства України та право власника землі.

У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що «…правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».

За обставин, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного будівництва, навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 204/3027/20 (провадження № 61-2199св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 204/1053/20 (провадження № 61-21119св21), від 22 червня 2023 року у справі № 592/16491/18 (провадження № 61-9539св22), від 04 січня 2024 року у справі № 680/1009/16-ц (провадження № 61-3906св23).

Враховуючи відсутність документів, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою та встановивши, що прибудова є самочинно збудованою та перешкоджає територіальній громаді здійснювати повноваження власника відповідної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля «А», загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 підлягає знесенню.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами обґрунтованості позову Одеської міської ради в цій частині.

Що стосується вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка Анатолія Анатолійовича (з відкриттям розділу) від 29.06.2021 № 59000980 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30 кв.м. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2396222251101), суд зазначає таке.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (аналогічні висновки сформульовано в пунктах 6.30- 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна. Визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом (такі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 та від 02.06.2021 у справі № 509/11/17).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Аналогічні правові висновки викладено в пунктах 111- 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, у постанові Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 904/994/22.

За таких обставин суд вважає, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача не є ефективним способом захисту прав позивача як власника землі, оскільки задоволення відповідної позовної вимоги не забезпечить усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Таким чином, у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту своїх прав власника земельної ділянки суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування рішення державного реєстратора від 29.06.2021 задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, із ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради слід стягнути судовий збір у розмірі 4 542,00 грн.

Керуючись ст. 2-13, 76-83, 141, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі «А», загальною площею 30 кв.м.

У решті позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 4 542,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Одеська міська рада, код ЄДРПОУ: 26597691, адреса: м. Одеса, Думська площа, 1;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 28.09.2026.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА