Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №521/14947/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/14947/26

Номер провадження 3/521/4476/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Кузьменко Н.Л.,

з секретарем – Табарчук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі матеріали справ, що надійшли з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фараонівка Саратського району Одеської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 відомості про працевлаштування відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.09.2026 року було об`єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення № 521/14947/26 (провадження 3/521/4476/26) за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення № 521/14948/26 (провадження 3/521/4477/26) за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення № 521/14950/26 (провадження 3/521/4478/26) за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення № 521/14952/26 (провадження 3/521/4479/26) за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , для спільного розгляду.

Так, з протоколів про адміністративне правопорушення вбачається:

21.08.2026 року о 23:00 годин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дружини ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожував, ображав, принижував честь та гідність, шарпав, штовхав, що не спричинило тілесних ушкоджень, проте внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 співробітниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 172-2 КУпАП.

Крім того, 22.08.2026 року о 12:30 годин ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дружини ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожував, ображав, принижував честь та гідність, шарпав, штовхав, що не спричинило тілесних ушкоджень, проте внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 співробітниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 172-2 КУпАП.

Судом встановлено, що обставини правопорушень, що ставляться особі у провину, відповідають територіальній юрисдикції Хаджибейського районного суду м. Одеси.

Особа, яка притягається до відповідальності – ОСОБА_1 , який повідомлявся судом завчасно, у судове засідання не прибув, із клопотанням про відкладення не звертався, про причини неявки не повідомив.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання провадження у ній, яким є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її з дотриманням вимог закону, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних порушень та запобігання таким правопорушенням, тому, враховуючи ігнорування особою судового виклику, суд вважає, що справу необхідно розглянути в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі наявних доказів, без участі особи, у відношенні якої складено протокол.

Зазначені висновки повністю узгоджуються з позицією ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справ, проаналізувавши докази, та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного.

За ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства, – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого), а також ставиться у провинувчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (за вчинення одного з діянь, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи).

Проаналізувавши матеріали справ, суд дійшов до висновку, що дії ОСОБА_1 могли спричинити потерпілій ОСОБА_3 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та як наслідок побоювання за свою безпеку. Крім того, суд вважає доведеним, що неповнолітній ОСОБА_2 був свідком (очевидцем) подій, яка за своїм характером підпадають під ознаки домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 , а відтак суд погоджується з тим, що дії ОСОБА_1 також могли спричинити неповнолітньому ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та як наслідок побоювання за свою безпеку.

Під час розгляду справи встановлено, що складені протоколи про адміністративне правопорушення містять у собі суть адміністративних правопорушень, опис встановлених обставин із зазначенням конкретних дій ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Будь-яких недоліків, які не дозволяють суду об`єктивно розглянути справу, протоколи не містять. Дані докази узгоджуються з іншими матеріалами справи, сумнівів у своїй допустимості не викликають.

Факти вини ОСОБА_1 є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, зокрема з: повідомленням на лінію 102 № 302619929; протоколом прийняття заяви від 22.08.2026 року №7284; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та з ін. матеріалами справи в своїй сукупності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення окремо за кожне правопорушення та, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, визначити остаточне стягнення за більш суворе правопорушення.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли. Підстав для звільнення ОСОБА_1 сплати судового збору також не встановлено, тому, з нього слід стягнути судовий збір за ставкою 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 9-11, 23, 36, 173-2, 221, 252, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень;

- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, шляхом накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Н.Л. Кузьменко