Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №585/4449/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/4449/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євтюшенкова В. І.

Номер провадження 33/816/848/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Опанасенко Т. В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кучерука М.В., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не встановлено, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 13 листопада 2025 року о 17 год. 45 хв. на автодорозі Н-07 (на блокпосту поблизу с. Овлаші) водій ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем Мерседес НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, яка не відповідає обстановці, жвава мова, тремтіння рук) і від проходження огляду в установленому порядку на стан наркотичного сп`яніння, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року та закрити провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що дії, які вчинялися працівниками поліції є незаконними, не правомірними та здійснювалися всупереч вимогам чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що з відеозапису вбачається, як поліцейський знаходиться біля нерухомого вантажного автомобіля, який перебуває на території депо ТОВ «Нова Пошта», та вимагає у водія надати йому документи не пояснюючи жодних підстав для здійснення такого заходу, чим порушив вимоги ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Також апелянт вказує на те, що зазначені поліцейським ознаки наркотичного сп`яніння, нічим не підтверджуються, адже поліцейський не мав змоги здійснити візуальний огляд ОСОБА_1 , враховуючи те, що була темна пора доби та водій весь час перебував у кабіні вантажного автомобіля, тому дані ознаки є надуманими самим же представником поліції.

Також апелянтом зазначається, що з відеозапису та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не відсторонювався від керування транспортним засобом, що є першочерговою дією відповідно до ст. 266 КУпАП та п. 1 розділу X Інструкції 1395.

Також апелянт вважає, що жодного доказу керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп`яніння до матеріалів справи долучено не було.

Окрім цього, апелянт наголошує на тому, що суд відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП не повідомив ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, не надав можливості скористатися правничою допомогою чи захистити себе в суді самостійно.

В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що судом першої інстанції справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 . Оскаржувану постанову ОСОБА_1 зміг отримати лише 01 грудня 2025 року, звернувшись до адвоката, який ознайомився з матеріалами справи в суді, розписка про що знаходиться в матеріалах справи. Тому враховуючи викладені обставини, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин пропуску.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кучерука М.В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову судді суду першої інстанції від 21 листопада 2025 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку апелянт зазначає те, що судом першої інстанції справу було розглянуто у його відсутність. Оскаржувану постанову зміг отримати лише 01 грудня 2025 року, звернувшись до адвоката, який ознайомився з матеріалами справи в суді, розписка про що знаходиться в матеріалах справи.

Перевіривши представлені матеріали та доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512171 від 13 листопада 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи;

- рапортом ІСРПП Роменського РВП капітана поліції Линтвара О. О. від 13 листопада 2025 року відповідно до якого останній доповідає про встановлення у водія ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння;

- долученим до протоколу відеозаписом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Твердження апелянта про те, що дії, які вчинялися працівниками поліції є незаконними, не правомірними та здійснювалися всупереч вимогам чинного законодавства. Такі доводи не є предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, у разі якщо ОСОБА_1 вважає, що співробітники поліції діяли не у відповідності до вимог чинного законодавства чи з перевищенням своїх повноважень, він не був позбавлений права оскаржити такі дії поліцейських до відповідного органу, однак такі відомості у матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою.

Щодо тверджень апелянта про те, поліцейський знаходиться біля нерухомого вантажного автомобіля, та вимагає у водія надати йому документи не пояснюючи жодних підстав для здійснення такого заходу, чим порушив вимоги ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій керував транспортним засобом із ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Посилання апелянта на те, що зазначені поліцейським ознаки наркотичного сп`яніння, нічим не підтверджуються, адже поліцейський не мав змоги здійснити візуальний огляд ОСОБА_1 , враховуючи те, що була темна пора доби та водій весь час перебував у кабіні вантажного автомобіля. Апеляційний суд вказані доводи вважає надуманими, оскільки на виконання вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 , оголошені йому та зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, яка не відповідає обстановці, жвава мова, тремтіння рук. Озвучені ознаки наркотичного сп`яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп`яніння у водія та пред`являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР пройти огляд. Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність ознак сп`яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом відхиляються доводи апелянта про те, що з відеозапису та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки досліджений апеляційним судом відеозапис з нагрудної камери працівника поліції підтверджує, як останній наголошував, що водію ОСОБА_1 заборонено рух транспортним засобом.

Що стосується доводів апелянта про те, що жодного доказу керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп`яніння до матеріалів справи долучено не було. Апеляційний суд спростовує зазначене, оскільки не має сумнівів щодо достовірності доказів наявних у матеріалах справи, а також доводи апелянта спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом. Відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія і працівників поліції, які брали участь у складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Він підтверджує спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , повідомлення йому причини зупинки, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд, відмову від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху автомобіля або самого моменту його зупинки не є підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом і не спростовує факту керування транспортним засобом, оскільки цей факт підтверджується іншими доказами у справі в їх сукупності. Закон не вимагає, щоб факт керування транспортним засобом у кожному випадку підтверджувався виключно відеозаписом моменту руху транспортного засобу.

Доводи апелянта про те, що суд відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП не повідомив ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, не надав можливості скористатися правничою допомогою чи захистити себе в суді самостійно. Апеляційний суд визнати обґрунтованими не може, оскільки працівниками поліції після складання протоколу, було повідомлено ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 294, КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.