Додаткове рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №487/7350/24 — Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 22-з/812/116/26 Доповідач в апеляційній інстанції суддя Царюк Л.М.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 487/7350/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційний комплекс «Соляні», ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, визнання незаконним і скасування акту про проведені електронні торги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та витребування майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_5 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_5 , задоволено частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року змінено.

Викладено мотивувальну частину зазначеного рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.

В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. – Зеніна М.О., зробила заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

21 вересня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В., в інтересах якого діяла його представниця – Зеніна М.О., через підсистему «Електронний суд» подав до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про що було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу.

Загальний розмір цих витрат складає 25 000 грн які, на думку заявника, мають бути стягнуті з позивачки ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 270 в редакції Закону № 4508-IX від 18 червня 2025 року, що набрала чинності 16 липня 2025 року).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За матеріалами справи вбачається, що 05 березня 2025 року між приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. та Адвокатським бюро «Владислава Гриценка» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 05/03/25.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору за виконання вимог цього договору клієнт сплачує гонорар у розмірі 18 000 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 02 серпня 2026 року № 1 до договору № 05/03/25 про надання професійної правничої допомоги сторони виклали пункт договору, зокрема, 3.1 в наступній редакції: « За виконання вимог цього договору Клієнт сплачує гонорар у наступному порядку:

-18 000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень за представництво інтересів у суді першої інстанції сплачується у день підписання договору;

-25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції сплачуються протягом десяти календарних днів з дня вступу рішення суду апеляційної інстанції у законну силу.

Адвокатка Зеніна М.О. представляла інтереси приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. під час розгляду даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції на підставі ордеру виданого адвокатським бюро «Владислава Гриценюка» від 10 серпня 2026 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05 березня 2025 року № 05/03/25; копію додаткової угоди від 02 серпня 2026 року № 1; копію акту наданих послуг від 21 вересня 2026 року № 2 до договору № 05/03/25 про надання професійної правничої допомоги; копію ордеру від 10 серпня 2026 року серія ВН № 1759345.

Із наданих документів вбачається, що професійна правнича допомога в суді апеляційної інстанції була надана приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Булахевічу С.В. на загальну суму 25 000 грн, за наступні послуги: усна юридична консультація (витрачено 1 год. – 3 500 грн); аналіз та опрацювання наданих клієнтом доказів (витрачено 1 год – 3 500 грн); супровід справи № 487/7350/24 у суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку та направлення необхідних процесуальних документів для ведення справи : (заяв/клопотань) ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву на апеляційну скаргу (витрачено 6 год, 1 год – 3 000 грн).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця – Недибалюк О.Г., надала до суду заперечення, в якій просила відмовити відповідачу у стягненні витрат на надання професійної правничої допомоги понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

В своїй заяві позивачка зазначала, що доводи, покладені приватним виконавцем в основу заперечень проти апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції в повному обсязі підтримані не були. За таких обставин розгляд справи судом апеляційної інстанції не завершився повністю на користь заявника клопотання, а тому стягнення з позивачки на його користь заявленої суми судових витрат у повному обсязі, як якби апеляційну скаргу було залишено без задоволення, суперечить принципу пропорційного розподілу судових витрат та є необґрунтованим.

Наданий заявником Акт наданих послуг № 2 від 21 вересня 2026 року наведеним вимогам не відповідає, а докладного опису виконаних робіт у розумінні частини 3 статті 137 ЦПК України не містить.

Узагальнене формулювання щонайменше кілька самостійних та різнорідних за змістом дій позбавляє суд можливості перевірити співмірність кожної складової заявлених витрат, а іншу сторону справи – спростувати обґрунтованість часу, витраченого на кожну конкретну дію.

Не деталізовано позиції «Усна юридична консультація» та «Аналіз та опрацювання наданих клієнтом доказів».

Зазначена в акті «Фіксована ставка в дійсності множиться на кількість «затрачених годин», що є внутрішньо суперечливим.

Підсумкова сума гонорару за актом в точності повторює орієнтовний розрахунок витрат, який заявник у відзиві навів завчасно 10 серпня 2026 року, тобто задовго до фактичного завершення надання послуг та складення акту.

Заявлений розмір витрат не узгоджується також із вартістю послуг, погодженою сторонами за представництво в суді першої інстанції.Сума понесених витрат на професійну правничу допомогу майже на 39% перевищує вартість представництва в суді першої інстанції.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, врахувавши заперечення позивачки, об`єм наданої юридичної допомоги в суді апеляційної інстанції, яка зводиться до написання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки консультації та позиція клієнта у даній справі була визначена під час розгляду справи судом першої інстанції, характер послуг, об`єм виконаних робіт адвокатом, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у апеляційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу – 3 000 грн.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 000 (три тисячі) грн витрати на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.