Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №748/1657/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1517/26

Єдиний унікальний № 748/1657/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОПМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 876 грн. 51 коп., судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОПМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» посилаються на те, що 10 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 5373716, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 15 000 грн. 00 коп. в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом в кредитному договорі строком на 360 днів. 28 листопада 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 28/11/2025, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 59 876 грн. 51 коп., з яких: 14 997 грн. 49 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 058 грн. 46 коп. - сума заборгованості за відсотками; 13 820 грн. 56 коп. – сума заборгованості за процентами нарахованими позивачем за 97 календарних днів. Оскільки відповідачем взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами невиконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді від 04 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 вересня 2026 року від представника відповідача - адвоката Ісакова Д.Г. надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково на суму 26 994 грн. 98 коп. Заперечення обгрунтовані тим, що позивачем безпідставно нараховано комісію за надання кредиту в сумі 1 500 грн. 00 коп., а сплачена відповідачем 24 березня 2025 року сума 1 500 грн. 00 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення кредитної заборгованості. У зв`язку з цим вважав, що заборгованість за тілом кредиту становить 13 497 грн. 49 коп. Також заперечив проти заявленого розміру процентів, вважаючи їх несправедливими та непропорційними, у зв`язку з чим просив визначити заборгованість у розмірі 26 994 грн. 98 коп. Крім того, заперечив проти стягнення 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, та просив зменшити їх до 2 000 грн. 00 коп., а судовий збір розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

03 вересня 2026 року від представника позивача - адвоката Столітнього М.М. надішла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказав, що відповідачем не заперечується факт укладення договору та отримання кредитних коштів. За умовами договору стандартна процентна ставка становила 0,95 % за кожен день користування кредитом. Позивач вказав, що первісним кредитором за період користування кредитом нараховано 31 058 грн. 46 коп. процентів. Після відступлення права вимоги позивач додатково нарахував проценти за період з 29 листопада 2025 року по 05 березня 2026 року (97 календарних днів) у розмірі 13 820 грн. 56 коп, виходячи з розрахунку: 14 997 грн. 49 коп. х 0,95 % х 97 днів. Загальний розмір заявлених до стягнення процентів становить 44 879 грн. 02 коп. Представник позивача також зазначив, що нарахування процентів здійснювалося в межах погодженого договором строку кредитування, а штрафні санкції у розмірі 7 500 грн. 00 коп. до стягнення не заявляються з огляду на положення законодавства, що діяли в період воєнного стану. Загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення, становить 59 876 грн. 51 коп., яка складається з: 14 997 грн. 49 коп. основного боргу та 44 879 грн. 02 коп. процентів.

07 вересня 2026 року від представника відповідача адвоката

Ісакова Д.Г. надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких позовні вимоги визнав частково. Вказав, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 500 грн. 00 коп. є необґрунтованою та не підлягає стягненню. Також заперечив проти заявленого позивачем розміру процентів 44 879 грн. 02 коп., посилаючись на їх неспівмірність та несправедливість для споживача. Вказав, що сплачена 24 березня 2025 сума 1 500 грн. 00 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту та процентів. За його розрахунком, залишок основної заборгованості становить 13 497 грн. 49 коп., а загальна сума заборгованості — 26 994 грн. 98 коп. Крім того, просив зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу з 10 000 грн. 00 коп. до 2 000 грн. 00 коп. та звільнити відповідача від сплати судового збору з огляду на майновий стан.Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме визнала заборгованість за основною сумою боргу та відсотки у розмірі основної суми боргу, в іншій частині у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Не заперечувала, що пройшла електронну ідентифікацію та отримала кредит на свою картку.

Представник відповідача адвокат Ісаков Д.Г. просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача тіло кредиту, розмір відсотків зменшити до розміру тіла кредиту, а в іншій частині позовних вимог відмовити. Не заперечував у судовому засіданні, що відповідач дійсно отримала кредит, проте вважав, що відсотки за користування кредитом нараховані первісним кредитором та новим кредитором у розмірі 44 879 грн. 02 коп. є явно завищеними та несправедливими у відповідності до п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів". Вважає, що сплачена відповідачкою комісія за надання кредиту підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту, оскільки умови про стягнення комісії відповідно до ЗУ " Про споживче кредитування" та ЗУ " Про захист прав споживачів" є нікчемними. Просив зменшити розмір відсотків до розміру суми кредиту, а також просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки обсяг виконаних адвокатом робіт не є співмірним та просив звільнити відповідачку від сплати судового збору, зважаючи на її матерільний стан.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5373716 про надання споживчого кредиту.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «Credit7».

Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету./мобільного застосунку та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС Товариства.

При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і відключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Згідно з п.1.2. та п. 1.3. Договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000 грн. 00 коп.; строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів.

Згідно п. 1.4.1 Договору стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. договору.

Пунктом 1.4.2 Договору встановлена знижена процентна ставка становить 0,38% та застосовується у разі, якщо боржник до 24 березня 2025 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення заборгованості.

Згідно з п. 2.1. Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до п. 2.5 договору, кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 4.4 договору, у разі затримання Клієнтом сплати процентів, Комісії (якщо передбачена Договором) та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Крім того, сторони узгодили в письмовій формі таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що становить додаток № 1 до укладеного між сторонами договору № 5373716 від 10 березня 2025 року.

Договір про надання споживчого кредиту, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Інформаційне повідомлення підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «17012».

Перед укладенням кредитного договору відповідач ознайомилась та за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «67160» підписала Паспорт споживчого кредиту.

На підтвердження факту перерахування коштів на банківську картку, зазначену відповідачем в договорі про надання споживчого кредиту, до позовної заяви додано листа директора ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 01 грудня 2025 року за вих. № 1-0112, згідно якого на підставі Договору на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від «12» березня 2019 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_2 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» суму в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 17 червня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 10 березня 2025 року було зарахування коштів на суму 15 000 грн. 00 коп., призначення: CREDIT7_VYDACHA, Kyiv.

Загальна сума заборгованості згідно з розрахунком первинного кредитора відповідача за Договором № 5373716 від 10 березня 2025 року станом на 28 листопада 2025 року склала 53 555 грн. 95 коп., з яких: 14 997 грн. 49 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; заборгованості за процентами – 31 058 грн. 46 коп., штрафні санкції 7 500 грн. 00 коп.

Відповідачем проведена часткова сплата по зазначеному кредитному договору на загальну суму 6 774 грн. 53 коп. Під час формування розрахунку заборгованості було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідач зобов`язалась повернути суму кредиту, сплачувати нараховані проценти на суму кредиту в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів, проте свої зобов`язання перед кредитором не виконала.

28 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 28/11/2025, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату.

Сторонами Договору факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 53 555 грн. 95 коп., з яких: 14 997 грн. 49 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; заборгованості за процентами – 31 058 грн. 46 коп., штрафні санкції 7 500 грн. 00 коп.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направляло відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 5373716 від 10 березня 2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року строк дії Договору № 5373716 від 10 березня 2025 року не закінчився.

Згідно Розрахунку заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за кредитним договором № 5373716 від 10 березня 2025 року за 97 календарних днів (з 28 листопада 2025 року по 05 березня 2026 року) відповідачу ОСОБА_1 позивачем нараховано відсотки в розмірі 13 820 грн. 56 коп.

Первісним кредитором відповідачу було нараховано штрафні санкції у розмірі 7 500 грн. 00 коп., однак відповідно до чинного законодавства, під час воєнного стану така вимога позивачем не заявляється.

Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за його розрахунком за Договором № 5373716 від 10 березня 2025 року на загальну суму 59 876 грн. 51 коп., яка складається з тіла кредиту – 14 997 грн. 49 коп., нарахованих процентів первісним кредитором – 31 058 грн. 46 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 97 календарних днів – 13 820 грн. 56 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, астаттею 530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ч. 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Під час укладення кредитного договору № 5373716 від 10 березня 2025 року сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконала, оскільки не здійснила погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість .

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, який містить інформацію про відповідача (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Згідно ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Отже, вирішуючи спір, суд, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач своєчасно не виконала, взяті на себе грошові зобов`язання, не сплатила заборгованість за укладеним кредитним договором, ні новому, ні попередньому кредитору, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 5373716 у розмірі 59 876 грн. 51 коп., яка складається з тіла кредиту – 14 997 грн. 49 коп., нарахованих процентів первісним кредитором – 31 058 грн. 46 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 97 календарних днів(з 28 листопада 2025 року по 05 березня 2026 року) – 13 820 грн. 56 коп.

Що стосується розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Первісний кредитор та позивач, здійснюючи розрахунки заборгованості відповідача за кредитним договором, виходили з процентної ставки, що згідно умов договору становить 0,95 % на день.

Договір № 5373716 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 10 березня 2025 року строком на 360 днів.

Відсотки за процентною ставкою 0,95 % в день нараховувалися кредиторами строком до 05 березня 2026 року, тобто в межах строку дії договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, розмір денної відсоткової ставки, встановлений позичальником не перевищує розмір денної відсоткової ставки, який визначений ЗУ «Про споживче кредитування».

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Так, відповідно до умов укладеного договору за весь строк кредитування відповідач мала сплатити проценти за користування кредитом у загальному розмірі 51 300 грн 00 коп., виходячи з розрахунку: 15 000 грн 00 коп. (сума кредиту) х 360 днів (строк кредитування) х 0,95 % (стандартна процентна ставка).

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», проценти за користування кредитними коштами первісним кредитором нараховувалися за період з 10 березня 2025 року по 28 листопада 2025 року, що становить 264 дні.

Після відступлення права вимоги нарахування процентів здійснювалося позивачем за період з 29 листопада 2025 року по 5 березня 2026 року, що становить 97 днів.

Отже, суд зауважує, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось позивачем належним чином та у повній відповідності до умов кредитного договору. Крім цього, умови укладеного сторонами кредитного договору щодо розміру відсотків за користування кредитом та порядку їх нарахування не суперечать положенням ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Зауваження представника відповідача щодо нікчемності нарахованих відсотків та необхідності їх зменшення до суми заборгованості за кредитом, суд зазначає таке.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація є притаманною випадкам невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим відповідно до положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Отже, до спірних правовідносин не може бути застосовано п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ч. 5 ст. 18 даного Закону містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.

Відповідачем не пред`явлено зустрічної вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними чи їх зміни, зокрема щодо встановленого розміру процентної ставки.

Таким чином, за відсутності окремо заявленої вимоги про визнання недійсними умов кредитного договору з підстав її несправедливості у суду не має підстав для визнання таких положень кредитного договору несправедливими та зменшення відсотків.

У свою чергу відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власний контрозрахунок.

Зазначена позиція повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 у відповідності до якого, доводи сторони про необгрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Щодо сплати відповідачем нарахованої комісії за видачу кредиту в розмірі 1 500 грн. 00 коп., суд зазначає таке.

Укладеним між сторонами договором передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту – 1 500 грн. 00 коп., яка є разовою комісією, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту.

Суд звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною, ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України.

Як вбачається з укладеного договору комісія за надання кредиту за своєю суттю є комісією, пов`язаною із наданням послуги, в якості однієї зі складових оплати (перша складова) за надання та користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Суд розцінює сплату відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1 500 грн. 00 коп., як оплату за надання та користування кредитом відповідно до умов договору, а тому вважає її нарахування відповідачу обгрунтованим.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити таке.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; заявка № 19941 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; акт № 19941 прийому-передачі виконаних робіт до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; ордер серії АІ № 2212733; Рахунок на оплату №19941-26/05-2026 від 26 травня 2026 року на суму 10 000 грн. за надані послуги: зустрічі адвоката та клієнта, наданні усної первинної консультації (витрачений час 0,5 год., вартість 440 грн.), дослідженні наданих клієнтом документів та аналізі фактичних обставин справи (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), аналізі чинного законодавства, судової практики (витрачений час 0,5 год., вартість 440 грн.), підготовці декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодженні обраної позиції з клієнтом (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), письмовій юридичній консультації (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), проведенні адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), складанні позовної заяви про стягнення заборгованості (втрачений час 2 год., вартість 1640 грн.), складанні та оформленні інших процесуальних документів додатків до позовної заяви (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), складанні та оформленні процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (витрачений час 2 год., вартість 1640 грн.), представництві інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта, в тому числі участі у судових засіданнях (витрачений час 2 год., вартість 1640 грн.). Загальна вартість наданих послуг згідно розрахунку позивача становить 10 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є неспівмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, враховуючи клопотання відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Щодо клопотання сторони відповідача про звільнення від сплати судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо особами, які подають позовну заяву є члени багатодітної сім`ї.

Згідно частини 2 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За правилами частин 1 та 3 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте, необхідно також врахувати, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду (дискреція), а не обов`язком.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно довідки про доходи № 4351 9032 0839 0361, виданої Пенсійним фондом України, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівської області та розмір її пенсії з серпня 2025 року по серпня 2026 року становив 41 258 грн. 70 коп.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 вересня 2026 року ОСОБА_1 у вересні 2025 року отримала заробітну плату від ПП "ВАЛЕСО" в розмірі 36 686 грн. 03 коп., в подальшому в листопаді 2025 року та грудні 2025 року отримала додаткове благо від АТ "Універсал Банк" в сумі 360 грн. 03 коп. Надалі в січні 2026 року ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" прощено суму кредитором в розмірі 6 166 грн. 20 коп., в березні 2026 року та травні 2026 року отримала додаткове благо від АТ "Універсал Банк" в сумі 258 грн. 75 коп., з червня 2026 року по липень 2026 року відсутня інформація про доходи.

При цьому зазначені довідки самі по собі не відображають майновий стан відповідача і не свідчить про неспроможність сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Крім того відповідач не надала суду необхідних відомостей про відсутність у неї нерухомого та рухомого майна, коштів на рахунках тощо, які свідчили б про те, що за своїм майновим станом вона неспроможна сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2), заборгованість у розмірі 59 876 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) 2 662 грн. 40 коп. судового збору та 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, р/р: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.