Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №751/5118/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5118/25

Провадження №1-кп/751/25/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12025270340001346 від 05 травня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2025 року, більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_7 , яка перебувала за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виник умисел на заволодіння чужим майном. Того ж дня, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, будучи достеменно обізнаною про те, що починаючи з 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2002-ІХ, на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжено та діє на даний час, достовірно знаючи, що золота каблучка, вагою 4,97 грамів, 585 проби, без каміння, бренду-виробника «Столична Ювелірна Фабрика», вартістю 24 066 гривень

20 копійок, яка знаходилася в її квартирі за адресою:

АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 , таємно викрала вказану каблучку, розпорядившись нею на власний розсуд.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 185 КК України, згідно зі зміненим прокурором формулюванням обвинувачення, визнала повністю та беззаперечно підтвердила обставини кримінального провадження, зокрема надала показання про те, що її з потерпілою ОСОБА_6 познайомив її кум ОСОБА_11 21 квітня

2025 року, на другий день Пасхи, ОСОБА_12 запросив її в гості, на що вона погодилася, про зустріч домовилися шляхом переписки через месенджер «Viber». ОСОБА_11 проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , у двокімнатній квартирі, яка знаходиться на другому поверсі. Вона прийшла до кума ОСОБА_13 після обіду разом зі своїм сином ОСОБА_14 . В приміщенні квартири у ОСОБА_13 в гостях також була ОСОБА_15 . Всі разом сиділи кімнаті і відпочивали, ніяких конфліктів не було. ОСОБА_11 та ОСОБА_6 вживали алкоголь, а вона не вживала, оскільки була з дитиною. Чи були на ОСОБА_16 якісь золоті прикраси не пам`ятає, оскільки не звертала на це уваги. Син грався у квартирі поруч з ними, а також виходив на вулицю погратися з іншими дітьми. Ввечері після 20 години ОСОБА_17 і ОСОБА_18 пішли спати, а вона забрала сина і також пішла додому. Наступного дня їй телефонували ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , остання шукала свою золоту каблучку, яка зникла з квартири ОСОБА_11 . Того ж дня, вона у себе вдома за адресою:

АДРЕСА_1 , виявила золоту каблучку на іграшковій машинці сина, проте не повідомила ОСОБА_6 про те, що знайшла її каблучку. Зазначену золоту каблучку залишила в себе і ввечері 22 квітня 2025 року здала її до ломбарду. Отримані кошти за каблучку в сумі 10 000 гривень витратила на власні потреби. Указала на те, що усвідомлювала, що каблучка їй не належить і вона не має права нею розпоряджатись.

Визнавши свою вину, ОСОБА_7 указала на те, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому стане на шлях виправлення, більше не буде вчиняти протиправних дій і буде вживати заходів до відшкодування заподіяної ОСОБА_6 матеріальної шкоди. При цьому, ОСОБА_7 , визнавши цивільний позов потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24 066 гривень 20 копійок, заперечила його в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, оскільки вважає, що її діями потерпілій не було заподіяно моральну шкоду.

Потерпіла ОСОБА_6 у суді надала показання про те, що її з ОСОБА_7 познайомив кум останньої ОСОБА_12 . 21 квітня 2025 року вона знаходилася у ОСОБА_19 в гостях за адресою:

АДРЕСА_2 . Також запросили в гості і ОСОБА_7 . Остання прийшла з сином. Всі сиділи в кімнаті, нормально спілкувались та вживали алкоголь. В цей день на ній були золоті прикраси, а саме золоті каблучка, ланцюжок та браслет, а також годинник, які вона зняла та передала ОСОБА_20 на зберігання, щоб він їх десь поклав. Приблизно о 20 годині вона пішла відпочивати. Вранці 22 квітня 2025 року вона виявила відсутність своєї золотої каблучки. Одразу зателефонувала ОСОБА_7 , проте остання заперечила, що брала каблучку і що вона знаходиться у неї. Оскільки каблучка зникла в помешканні ОСОБА_19 , вона замовила нову і звернулася до ОСОБА_13 за відшкодуванням, проте останній відмовився відшкодовувати. На початку травня була вимушена звернутися до поліції із заявою про викрадення її золотої каблучки.

Заявлений цивільний позов про відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі. Матеріальну шкоду оцінює, виходячи із вартості каблучки, зазначеної у висновку судової товарознавчої експертизи, в сумі 24 066 гривень 20 копійок. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що їй були завдані моральні страждання внаслідок безповоротної втрати дорогої для неї особистої речі і вона оцінює моральну шкоду в 10 000 гривень.

Свідок ОСОБА_11 суду надав показання про те, що обвинувачену ОСОБА_7 знає як свою куму, є хрещеним батьком її старшої доньки, а потерпіла ОСОБА_6 його давня знайома. 21 квітня 2025 року ОСОБА_15 була у нього в гостях за адресою:

АДРЕСА_2 . Був другий день Пасхи і вони запросила також

ОСОБА_7 , на що остання погодилася і пришла в гості зі своїм сином. ОСОБА_15 свої прикраси віддала йому, щоб він їх десь поклав для збереження, а саме золоту каблучку, два ланцюжки та годинник, які він у подальшому поклав на комод у кімнаті. Приблизно о 22 годині ОСОБА_7 з сином пішли додому. Наступного для вранці ОСОБА_6 попросила його віддати її прикраси і годинник, проте золотої каблучки не було. Спочатку написав у месенджер, а потім зателефонували ОСОБА_7 , остання повідомила, що не брала каблучку, проте зазначила, що ще подивиться, оскільки можливо взяв малий. Пізніше він дізнався від працівників поліції, що вказану золоту каблучку ОСОБА_7 здала до ломбарду, через що вони припинили спілкування.

Крім того, в ході судового провадження були досліджені, ретельно перевірені на предмет належності та допустимості, зібрані в ході досудового розслідування докази, та надано їм належну оцінку, зокрема:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей 05 травня 2025 року за № 12025270340001346 за заявою

ОСОБА_6 про те, що в період часу з 15 години 00 хвилин 21 квітня

2025 року по 06 годину 00 хвилин 22 квітня 2025 року за адресою:

АДРЕСА_2 , у неї викрали золоту каблучку (а.с. 107);

-електронний рапорт інспектора-чергового Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_21 від 05 травня 2025 року

(а.с. 108);

-протокол прийняття заяви про кримінального правопорушення та іншої події від потерпілої ОСОБА_6 від 05 травня 2025 року (а.с. 111);

-протокол огляду місця події від 06 травня 2025 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого з письмової згоди власника ОСОБА_11 було проведено огляд квартири за адресою:

АДРЕСА_2 (а.с 124-127);

-скріншоти листування між обвинуваченою ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_6 у месенджері «Viber» (а.с. 128-129);

-скріншоти листування між потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_22 у месенджері «Telegram» (а.с. 130-132);

-копія листа ПТ «ЛОМБАРД «ЗОЛОТА СКРИНЯ» ЩЕРБАЦЬКИЙ І КОМПАНІЯ від 07 травня 2025 року № 53, відповідно до якого Товариство надавало фінансовий кредит під заставу майна, а саме золотої каблучки 585 проби, вагою 4,97 грамів, громадянці ОСОБА_7 , яка отримала суму 10 387 гривень (а.с. 133-134);

-копія договору про надання фінансового кредиту та закладу майна від 22 квітня 2005 року № 02300027894, укладеного між ПТ «ЛОМБАРД «ЗОЛОТА СКРИНЯ» та обвинуваченою ОСОБА_7 , відповідно до якого предметом закладу є каблучка 585 проби, загальною вагою 4.97

(а.с. 135-136);

-висновок експерта від 15 травня 2025 року № СЕ-19/125-25/6903-ТВ, відповідно до якого ринкова вартість каблучки виготовленої із золота 585 проби, вагою 4,97 г, розміром 17, шириною 11,85 мм, без видимих пошкоджень, з урахуванням зносу, становить 24 066 гривень 20 копійок

(а.с. 140-144);

-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відео контролю особи щодо ОСОБА_7 від 24 травня

2025 року, в ході проведення якої ОСОБА_7 фактично визнала та підтвердила факт крадіжки золотої каблучки (а.с. 150-152);

-копія ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від

12 травня 2025 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відеоконтроль особи, з використанням технічних засобів щодо ОСОБА_7 (а.с. 155-157);

-додатки до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відеоконтроль особи (а.с. 158-159).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченої ОСОБА_7 в межах пред`явленого їй обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства», «Коробов проти України» зазначає, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У рішенні в справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Надаючи оцінку наявним доказам у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що учасниками судового провадження не ставиться під сумнів факт вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_7 , остання в свою чергу повністю визнала свою вину та надала показання.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

При цьому, всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_7 , яка повністю визнала своє вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с. 118), раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с. 120), заміжня (а.с. 116), має на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 115 на звороті), та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 105-106), неофіційно працює в мережі Інтернет, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 121-122).

Суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_6 щодо міри покарання, яка наполягала на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання у виді позбавлення волі, та дані досудової доповіді Деснянського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області від

01 липня 2025 року про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства (а.с. 40-42).

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_7 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці, а також вказала про наміри поступово відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду, що в свою чергу свідчить про бажання виправити наслідки вчиненого.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання ОСОБА_7 в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_7 визнала повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності, а також до адміністративної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, де проживає зі своєю сім`єю, працює неофіційно в мережі Інтернет, має на утриманні двох неповнолітніх, що в свою чергу свідчить про міцні соціальні зв`язки, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 , від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на неї обов`язків, передбачених

пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави (а.с. 139).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 , у якому просить стягнути з ОСОБА_7 на її користь 24 066 гривень 20 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 на відшкодування матеріальної шкоди.

При визначені розміру матеріальної шкоди потерпіла виходила із вартості каблучки, зазначеної у висновку судової товарознавчої експертизи від 15 травня 2025 року № СЕ-19/125-25/6903-ТВ, в сумі 24 066 гривень

20 копійок.

Цивільний позов в цій частині повністю визнано обвинуваченою ОСОБА_7 , а тому суд вважає, що він в цій частині підлягає задоволенню на вказану суму.

Моральну шкоду потерпіла ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що їй були завдані моральні страждання внаслідок безповоротної втрати дорогої для неї особистої речі і вона оцінює моральну шкоду в 10 000 гривень.

Обвинувачена ОСОБА_23 цивільний позов в цій частині не визнала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією із обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Судом встановлено причинний зв`язок між діянням ОСОБА_7 та наслідками, які настали для потерпілої ОСОБА_6 . Суд враховує, що потерпіла безповоротно втратила дорогу для неї особисту річ, змушена була звертатися до правоохоронних органів та приймати участь тривалому судовому розгляді кримінального провадження, у зв`язку з чим мала моральні переживання та стрес, оскільки викрадене майно не повернуто і заподіяні збитки не відшкодовано.

Виходячи із вимог розумності та справедливості, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 185 КК України, статтями 2, 94, 100, 127-129, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінального-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта від 15 травня 2025 року № СЕ-19/125-25/6903-ТВ) у сумі 1 337 гривень 10 копійок.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 24 066 гривень 20 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1