Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №766/9386/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/9386/26

н/п 2-а/766/344/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду у м. Херсон адміністративну справу за позовом громадянки російської республіки ОСОБА_1 до Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби у Херсонській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2026 року представник позивача – адвокат Дорошенко Т.І. звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила скасувати рішення № 2 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, прийняте 20.05.2026 року Херсонським відділом УДМС у Херсонській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначила, що 20 травня 2026 року Херсонським відділом УДМС у Херсонській області прийнято рішення № 2 про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, яким її зобов`язано залишити територію України до 18 червня 2026 року. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки позивачка своєчасно не залишила територію України не з власної волі, а у зв`язку з хворобою батьків похилого віку, які потребують її догляду. Крім того, позивачка неодноразово зверталася до органу міграційної служби з питання оформлення посвідки на тимчасове проживання, однак отримувала усні відмови без надання відповідних письмових рішень. Позивачка визнає порушення міграційного законодавства та добровільно сплатила накладений на неї штраф.

Також представник позивача зазначила, що в Україні проживають хворі та немобільні батьки похилого віку позивачки, які потребують постійного догляду, а її виїзд за межі України фактично позбавить їх необхідної допомоги. Посилаючись на статтю 55 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на повагу до приватного та сімейного життя, зокрема у справах «Каплан та інші проти Норвегії» та «Фельдман проти України», представник позивача просить врахувати сімейні обставини ОСОБА_1 та скасувати оскаржуване рішення про її примусове повернення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано десятиденний термін на усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

24.06.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача – Чаюк А.С. В обґрунтування заперечень проти адміністративного позову представником відповідача зазначено, що 20.05.2026 року до Херсонського відділу УДМС у Херсонській області доставлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , щодо якої встановлено неодноразове порушення вимог міграційного законодавства. Зокрема, 25.09.2025 року стосовно неї складено протокол за ч. 2 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., який нею сплачено, а постанову не оскаржено. Встановлено, що позивачка прибула в Україну 18.07.2020 року, однак після закінчення дозволеного строку перебування її перебування стало незаконним, при цьому документів на право проживання в Україні вона не має. Позивачка не зверталася із заявами про продовження строку перебування, оформлення відповідної візи, отримання посвідки на проживання, дозволу на імміграцію чи визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Окрім цього представником відповідача зазначено, що 20.05.2026 року за перевищення строку перебування щодо ОСОБА_1 повторно складено протокол за ч. 2 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., який вона сплатила, визнавши факт незаконного перебування на території України. Представник відповідача зазначає, що сплата адміністративного штрафу не створює законних підстав для подальшого перебування позивачки в Україні. У зв`язку з установленим порушенням вимог законодавства та на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Херсонським відділом УДМС у Херсонській області 20.05.2026 року прийнято рішення № 2 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни без заборони в`їзду та зобов`язано її залишити територію України до 18.06.2026 року.

10.07.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача – адвоката Дорошенко Т.І. В обґрунтування викладеної позиції представник позивача зазначила, що відповідачем не надано доказів відсутності звернень ОСОБА_1 із заявою про оформлення посвідки на проживання, тоді як позивачка стверджує, що неодноразово зверталася до ДМС та отримувала усні відмови. Також наголошено, що повторний в`їзд позивачки в Україну після виїзду є істотно ускладненим у зв`язку з чинним для громадян російської федерації візовим режимом та розірванням дипломатичних відносин між державами. Представник позивача зазначила, що виїзд ОСОБА_1 призведе до тривалого розлучення з її хворими та немобільними батьками, які не мають інших близьких родичів, здатних забезпечити їм необхідний догляд. Крім того, представник зазначила, що позивачка визнає факт порушення міграційного законодавства, сплатила накладений штраф та має намір легалізувати своє перебування в Україні. У зв`язку з наведеним просила скасувати рішення про примусове повернення та надати позивачці можливість врегулювати свій правовий статус в Україні.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні адміністративного позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибула на територію України шляхом перетину кордону через контрольно-пропускний пункт «Бориспіль», документована паспортним документом громадянина російської федерації серії НОМЕР_2 від 15.04.2015 року, виданим ФМС 77810, термін дії до 15.04.2025 року, до своїх батьків, що підтверджується інформацією з Інтегрованої міжвідомчої інформаційної – телекомунікаційної системи щодо контролю осіб транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан).

20.05.2026 року провідним спеціалістом Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Воліченко Т.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серія та номер ЛР МХС 001767 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме: порушення правил перебування іноземців на території України, а саме перевищення дозволеного строку перебування в Україні більше як на 30 днів.

20.05.2026 року заступником начальника Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Неділько О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія та номер ПН МХС 001769, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме: перевищення дозволеного строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів та ухилення від виїзду за межі України, що є порушенням ч. 1,3 ст. 3, ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 4 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 року, а також накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

27.05.2026 року ОСОБА_1 було добровільно сплачено штраф, накладений постановою про накладення адміністративного стягнення серія та номер ПН МХС 001769 від 20.05.2026 року, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20600-1044894-61839.

Рішенням № 2 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 6512130100021279, затвердженого 20.05.2026 року в.о. начальника Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина(ку) російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано її покинути територію України до 18.06.2026 року. Підставою для прийняття вказаного рішення стало встановлення наступних обставин: 20.05.2026 року до Херсонського відділу УДМС у Херсонській області доставлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснила в`їзд на територію України через КПП «Бориспіль» 18.07.2020 по паспортному документу серії НОМЕР_2 від 15.04.2015, виданого ФМС 77810 до своїх батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживають у АДРЕСА_1 . З території України не виїжджала. Своєчасно не виїхала з території України у зв`язку зі складними життєвими обставинами, необхідністю догляду за батьками похилого віку та відсутністю коштів на придбання квитка для виїзду до російської федерації. До міграційної служби з питань щодо продовження строку перебування, оформлення посвідки на тимчасове/постійне проживання не зверталася. Перебуває за адресою: АДРЕСА_1 . З жовтня 2020 року проживає на території України з порушенням вимог чинного законодавства, порушує строки перебування іноземних громадян в Україні, оскільки не виїхала у встановлений термін, визначений законодавством. ОСОБА_1 зобов`язано не пізніше 18.06.2026 року залишити територію України.

Громадянка російської федерації ОСОБА_1 ознайомлена з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк, про що свідчить особистий підпис позивача.

З наданих ОСОБА_1 20.05.2026 року пояснень вбачається, що позивач прибула 18.07.2020 року на територію України через КПП «Бориспіль» з метою возз`єднання родини та отримання дозволу на проживання, оскільки її батьки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є громадянами України. В період епідемії корона вірусу позивач не змогла оформити дозвіл на еміграцію. Батьки потребують постійного догляду, самостійно не здатні себе обслуговувати, що підтверджується медичними довідками. Батько на момент подання вказаних пояснень перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні, а мати – вдома. Позивач зазначає, що не змогла своєчасно виїхати за межі України, оскільки доглядала за хворими батьками, не мала коштів для придбання квитка, а також мала право перебувати на території України до закінчення карантину, запровадженого у зв`язку із поширенням корона вірусної хвороби. Також позивач доглядала за тіткою по батьковій лінії похилого віку, а після її смерті в 2022 році займалася її похованням. Зазначає, що є українкою та бажає залишитися зі своїми батьками.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , про що Новогорською селищною радою РАЦС Челябінської області 24.05.1967 року складено відповідний актовий запис № 43. Батьками зазначено: Батько: ОСОБА_2 ; Мати: ОСОБА_3 .

Згідно Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 6/26 від 03.06.2026 року, виданої ОСББ «Світ Надії», за адресою: АДРЕСА_1 , проживають наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (донька, фактично проживає без реєстрації з 2020 року по теперішній час).

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 27.10.2021 року, встановлено діагноз «гострий генгліоневрит І гілки трійчастого нерву».

Згідно висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (протокол № 153 від 25.12.2023 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рекомендовано соціальні послуги денного догляду, догляду вдома, соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок дійсний до 25.12.2024 року.

Згідно висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 124 від 17.10.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рекомендовано соціальні послуги догляду вдома, соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок дійсний до 17.10.2026 року.

Відповідно до Медичної картки стаціонарного хворого № 1990/2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнього було планово госпіталізовано до відділення паліативної та ХОСПІСної допомоги з 22.04.2026 по 21.05.2026 року.

Згідно медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі від 13.10.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має вади опорно-рухового апарату, вади зору, що перешкоджають самообслуговуванню; частково не здатний до самообслуговування.

Відповідно до службової записки т.в.о. начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС у Херсонській області від 19.06.2026 року за вих. № 6501, за обліками ВПТППІОБГ, а саме, продовження строку перебування в Україні, оформлення дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне/тимчасове проживання в Україні та інших питань, які відносяться до компетенції відділу зазначена громадянка не значиться.

Зі змісту службової записки начальника відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління ДМС у Херсонській області від 23.06.2026 року за вих. № 6501, вбачається, що 25.09.2025 року до Дніпровського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області доставлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме проживала на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні (ч. 1, 3 ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 4 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012). Відносно якої завідувачем сектору організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення складено протокол про адміністративне правопорушення серії МХС № 001757, відповідно до частини 2 статті 203 КУпАП та заступником начальника Дніпровського відділу винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серії МХС № 001759, у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.. 03.10.2025 року вищевказана постанова була виконана, штраф у повному розмірі сплачено. Під час складання процесуальних документів та розгляду справи ОСОБА_1 підтверджувала, що усвідомлювала незаконність свого перебування в Україні, а несвоєчасний виїзд за межі країни пояснила тяжкою хворобою своїх батьків, які є громадянами України.

Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МХС № 001757 від 25.09.2025 року, складеного завідувачем сектору Дніпровського відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області; квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 03.10.2025 року на суму 3400,00 грн.; поясненнями ОСОБА_1 від 25.09.2025 року.

Зі змісту наданих ОСОБА_1 25.09.2025 року, позивач неодноразово зверталася до підрозділів Державної міграційної служби з метою оформлення права на проживання на території України, проте жодних доказів на підтвердження даної обставини матеріали адміністративної справи не містять.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI. Даний Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за №806/21119, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого відповідними Указами Президента України, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією зі сторони російської федерації.

Крім цього, варто наголосити, що факт проживання позивача протягом тривалого періоду часу на території України, жодним чином не дає підстав для недотримання позивачем вимог чинного законодавства України в сфері міграції, що також вбачається із правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 522/14416/18, від 23.01.2020 року у справі 343/2242/16, від 10.10.2019 року у справі № 340/2910/18 та від 12.08.2020 року у справі № 755/14023/17.

Наведені позивачем обставини не є законною підставою для перебування на території України та не мають значення для правильного вирішення даного спору, а тому суд оцінює їх критично, оскільки за час перебування на території України з 2020 року та станом на час звернення до суду з даним позовом позивач до підрозділів Державної міграційної служби України щодо легалізації свого перебування на території України не зверталася, відомості про звернення у справі відсутні. При цьому ще у вересні 2025 року позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування іноземців в Україні та їй було відомо про необхідність усунення відповідних порушень. Проте до травня 2026 року нею не вжито жодних заходів для легалізації свого перебування на території України.

Надані позивачкою медичні документи щодо стану здоров`я її батьків підтверджують наявність у них відповідних захворювань та потребу в сторонньому догляді, однак самі по собі не підтверджують факту звернення позивачки до компетентних органів для офіційного оформлення догляду чи піклування за ними. Водночас позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу її звернення до органів Державної міграційної служби України з метою легалізації свого перебування на території України. Навпаки, відповідно до службової записки ДМС, за обліками щодо продовження строку перебування, оформлення дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання позивачка не значиться.

Таким чином, посилання позивачки на необхідність догляду за батьками, хоча й підтверджується документами щодо стану їх здоров`я, не спростовує встановленого факту порушення нею вимог міграційного законодавства. За відсутності доказів вжиття нею заходів для легалізації свого перебування та з урахуванням того, що про необхідність дотримання вимог міграційного законодавства їй вже було відомо у вересні 2025 року, зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про законність її перебування на території України.

Статтею 8 КАС України закріплено принцип верховенства права та зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, практика якого є обов`язковою для застосування судами при вирішенні спорів у відповідності до вимог Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, станом на дату винесення оскаржуваного рішення (25.08.2026 року) жодних правових підстав для перебування позивача в Україні не існувало, остання на вказану дату знаходилася на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Зі змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Подібний висновок про застосування норм права викладено у Постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 754/2198/17.

Оскільки позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, остання без відповідних дозвільних документів проживала на території України після закінчення встановленого терміну її перебування, а також враховуючи відсутність обмежень і заборон на примусове видворення позивача, передбачених положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд приходить до висновку, що рішення № 2 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 6512130100021279, затвердженого 20.05.2026 року в.о. начальника Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, а саме громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним та прийняте згідно вимог чинного законодавства. У відповідача були достатні правові підстави для прийняття спірного рішення від 20.05.2026 року про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Передбачені ст. ст. 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обставини, які перешкоджають примусовому видворенню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з території України, не встановлені.

Доказів поширення на відповідача дії приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 288, 293 КАС України, суд, на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби у Херсонській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року.

СуддяЯ. В. Шестакова