Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №695/5021/23 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/143/26 Справа № 695/5021/23 Категорія: ст. 124 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Черниченка Є.М. та особи яка притягалася до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілого Хвостика О.І. та потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Хвостика О.І. на постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 30.12.2024 р., якою стосовно ОСОБА_1 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає АДРЕСА_1 ,

закрите провадження у справі про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Суд першої інстанції у постанові вказав, що відповідно до протоколу про адмінправопорушення, 9.12.2023 р. о 17:20 год. на 82 км+900 м автодороги Бориспіль-Запоріжжя водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF, р/номер НОМЕР_1 з причепом Kogel, р/номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем BMW, р/номер НОМЕР_3 , після чого з`їхав в кювет, чим водій ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 12.1 ПДР та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, представник потерпілого Хвостик О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку представник зазначає, що ОСОБА_2 з 10.01.2022 р. проходить службу у Збройних Силах України, тривалий час перебував у службових відрядженнях, у тому числі за межами Черкаської обл., що, за твердженням апелянта, об`єктивно перешкоджало йому своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник зазначає, що працівниками поліції за фактом ДТП 9.12.2023 р. протоколи про адмінправопорушення складено стосовно обох водіїв: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки, за їх висновками, обидва водії не обрали безпечної швидкості руху, не врахували дорожню обстановку та допустили виїзд на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів.

На думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини ДТП та фактично зосередився на встановленні вини ОСОБА_2 , не надавши належної оцінки діям ОСОБА_1 та обставинам, викладеним у складеному щодо нього протоколі.

Зазначає, що судом призначено судову автотехнічну експертизу, однак на вирішення експерта поставлено питання переважно щодо дій водія автомобіля DAF ОСОБА_1 , тоді як відповідність дій водія автомобіля BMW ОСОБА_2 вимогам ПДР належним чином не досліджувалася.

Крім того, представник посилається на те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про проведення експертизи, не був присутній під час її проведення та не мав можливості надати експерту свої пояснення, заперечення чи поставити питання, які могли мати значення для встановлення механізму ДТП, що, на думку апелянта, порушило його право на захист.

Також, в апеляційній скарзі зазначено, що висновок автотехнічної експертизи не містить категоричного встановлення механізму зіткнення та не дає можливості достовірно визначити, дії кого саме з водіїв перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП. У зв`язку з цим представник вважає такий висновок неповним і недостатнім для висновку про відсутність вини ОСОБА_1 .

Апелянт також вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу окремим доказам, не усунув наявних суперечностей між матеріалами справи, протоколами про адмінправопорушення, поясненнями учасників ДТП та висновком експерта, чим, на його думку, порушив вимоги ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Посилається на положення ст. 62 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом», зазначаючи, що наявні у справі докази не утворюють достатньої та узгодженої сукупності для достовірного встановлення обставин ДТП і вини ОСОБА_1 .

За наведених обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності та допустив істотні порушення права на захист, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або направляється особі, щодо якої її винесено.

Матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу (а. пр. 112–113). Водночас після розгляду справи судом першої інстанції копія постанови ОСОБА_2 направлена не була, у зв`язку з чим останній не мав можливості своєчасно ознайомитися з її змістом та реалізувати право на апеляційне оскарження. Як убачається з матеріалів справи, через певний проміжок часу ОСОБА_2 звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а. пр. 98), після чого ним було укладено договір про надання правової допомоги із захисником Хвостиком О.І., який, у свою чергу, подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та вважає за необхідне поновити захиснику Хвостику О.І. строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, представника потерпілого Хвостика О.І. та потерпілого ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги просили її задовольнити, захисника Черниченка Є.М. та особу яка притягалася до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 9.12.2023 р. о 17:20 год. на 82 км+900 м автодороги Бориспіль-Запоріжжя сталася ДТП між транспортним засобом DAF, р/номер НОМЕР_1 з причіпом Kogel, р/номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем BMW, р/номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції розглянув справу тільки в межах інкримінованого правопорушення, яке було висунуте ОСОБА_1 на підставі протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 401563 від 9.12.2023, передбаченого 124 КУпАП, і не надавав правову оцінку діям іншим учасників ДТП, крім того суд враховував обставини справи та встановив, що наслідки у виді ДТП не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із діями водія ОСОБА_1 і згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження відносно нього по справі про адмінправопорушення закрив за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.

Схема місця ДТП від 9.12.2023 р. о 17:20 год., складена в присутності обох водіїв - учасників ДТП і підписані ними без зауважень, а тому ставити під сумнів зафіксовані в ній дані підстав немає. На ній графічно зображено ділянку дороги, на якій сталася пригода, з позначенням ширини проїжджої частини, координат місця зіткнення та розташування транспортних засобів після контакту відносно дорожньої розмітки, а також зазначено характер і локалізацію механічних ушкоджень, які отримали транспортні засоби внаслідок зіткнення (а. пр. 2).

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зроблено не на підставі одного доказу, а за результатами оцінки сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема протоколу про адмінправопорушення, схеми місця ДТП, пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, матеріалів щодо механізму її виникнення та інших доказів, які були встановлені і досліджені під час проведення комплексної судової інженерно-технічної та автотехнічної експертизи № 2824/2825/24-52 від 9.05.2024 р. (а. пр. 45-50).

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично зосередився лише на встановленні вини ОСОБА_2 та не надав належної оцінки діям ОСОБА_1 , свого підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення не знайшли.

Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив обставини ДТП, встановив характер дій ОСОБА_1 та надав оцінку доказам, на підставі яких дійшов висновку, що він не порушив вимоги п. 12.1. ПДР, як зазначили працівники поліції у протоколі про адмінправопорушення.

Посилання апелянта на те, що щодо обох водіїв працівниками поліції були складені протоколи про адмінправопорушення, саме по собі не свідчить про наявність вини ОСОБА_1 та не зумовлює необхідності повторного встановлення вини іншого учасника ДТП у межах даної справи.

За клопотанням представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Хвостика О.І. постановою Черкаського апеляційного суду від 8.04.2026 р. була призначена комплексна судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза по справі.

Згідно висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-26/4856-ІТ від 22.07.2026 р.: Беручи до уваги, що під час огляду транспортних засобів не виявлено контактуючі пари ( у зв`язку з тим, що автомобіль BMW( р/номер НОМЕР_4 ) перебуває у відремонтованому стані), по яким можливо було б встановити кут між повздовжніми вісями транспортних засобів в момент їх первинного контактування, а фотоілюстративний матеріал, наявний в матеріалах адмінсправи, не дозволяє в повному обсязі визначити розташування пошкоджень автомобіля, напрямок їх деформацій, та розміри, а також у зв`язку з незначним перекриттям контактуючих поверхонь, дати відповідь на питання «Яким був кут між повздожними вісями автомобіля BMW, р/номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та вантажного автомобіля DAF, р/номер НОМЕР_1 , з причепом Kogel, р/номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 в момент первинного контакту 9.12.2023 р. о 17:20 год. на 82 км+900 м автодороги Бориспіль- Запоріжжя ?» не представляється можливим (а. пр. 181-184).

Разом з тим, зазначений висновок експерта не спростовує висновків суду першої інстанції щодо обставин ДТП та недоведеності вини ОСОБА_1 у її вчиненні.

Апеляційний суд зазначає, що сама по собі неможливість експерта надати відповідь на окреме поставлене питання не свідчить про наявність вини ОСОБА_1 та не спростовує інших доказів, наявних у матеріалах справи.

Наявність протоколу, складеного стосовно ОСОБА_2 , не звільняє суд від обов`язку встановити, чи містять дії ОСОБА_1 склад адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому суд першої інстанції та апеляційний суд оцінюють наявні у справі докази щодо дій саме ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про неповноту та необ`єктивність судової експертизи, то вони також не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки висновок експерта є лише одним із доказів у справі та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Крім того, під час апеляційного перегляду представнику потерпілого була забезпечена можливість викласти свою позицію, надати відповідні доводи та поставити під сумнів докази, покладені в основу постанови суду першої інстанції. Разом з тим, переконливих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини або свідчили про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1. ПДР, апеляційному суду не надано.

Посилання апелянта на порушення права ОСОБА_2 на захист у зв`язку з його неповідомленням про проведення експертизи також не свідчить про незаконність постанови суду першої інстанції. Сам факт неповідомлення особи про проведення експертного дослідження не є безумовною підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом, тому що його зміст оцінений судом у сукупності з іншими доказами та не має наперед встановленої сили.

За нормами КУпАП, суду належить вирішити правове питання щодо наявності або відсутності факту порушення ПДР. Дані, які наявні в матеріалах справи, давали суду першої інстанції достатньо підстав для ухвалення висновку з цього правового питання.

За наслідками поданої апеляційної скарги суду апеляційної інстанції необхідно вирішити суто правові питання, а саме щодо оцінки доказів, про винуватість або не винуватість особи, стосовно якої було складено протокол про адмінправопорушення.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).

Підставою для притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а саме те порушення, яке знаходиться у причинному зв`язку із настанням наслідків.

Доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 в порушенні ПДР матеріали справи не містять та під час апеляційного перегляду таких доказів апелянт не надав.

Доводи апеляційної скарги про допущені порушення в процесі провадження у цій справі не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови, допущено не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди представника потерпілого з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не містять таких обставин чи доказів, які б давали підстави вважати, що суд неповно або неправильно встановив фактичні обставини справи.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив істотних порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити представнику потерпілого ОСОБА_2 адвокату Хвостику О.І. строк на оскарження постанови суду.

Постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 30.12.2024 р., якою провадження по справі про адмінправопорушення за ст. 124 КУпАп стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Хвостика О.І. – залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.