Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №333/416/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/416/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/416/26 Головуючий у 1 інст. Ходько В.М.

Провадження № 33/807/1026/26 Доповідач у 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гребнєва І.І. на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя першої інстанції встановив, що 05 січня 2026 року о 02 годині 14 хвилин, в м. Запоріжжі, по вул. Чумаченка, біля буд. 4, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet kruze, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 33 від 05.01.2026 року. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, про повторність попереджений. Чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Гребнєв І.І., який діє в інтересах інтересів ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування скарги зазначає, що жодна ознака стану сп`яніння, виявлена у водія ОСОБА_1 , не підтверджена відеозаписом. Так, з відеозапису вбачається, що після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, яким підтверджено тверезість водія, інспектор поліції вже стверджує про наявність ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді розширених зіниць очей. Тобто, протягом часу проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння його зіниці очей розширеними не були.

Вважає, що лікарем-наркологом порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки кількості відібраного біологічного матеріалу було недостатньо для проведення дослідження.

Вказує на порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, через що висновок лікаря-нарколога, на підставі якого поліцейський вважав, що останній керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, слід визнати недійсним. Наведене пояснює тим, що огляд ОСОБА_1 , проведено із застосуванням тесту (скринінгового лабораторного дослідження) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. Проте, в порушення вимог розділу ІІІ п. 8 Інструкції, не проведено підтверджуючого дослідження – газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрії на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи, тому вважає процедуру огляду ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а результати огляду – недійсними.

Захисник Гребнєв І.І. в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги без участі його захисника – адвоката Гребнєва І.І.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні, не є перешкодою для розгляду справи.

Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності захисника.

Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559136 від 05.01.2026 року підтверджується:

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.01.2026, в якому зазначено виявлені ознаки сп`яніння: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці;

- висновком КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 33 від 05.01.2026, яким підтверджується перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Сергія Яцківа від 05.01.2026;

- довідкою органу поліції про відсутність повторності порушення за ст. 130 КУпАП та наявності посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 18.12.2010;

- довідкою з системи «Армор»;

- відеозаписом події;

- копією акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 33 від 05.01.2026;

- копією результату імунохроматографічного дослідження № 53 від 05.01.2026;

- копією результату аналізу № 9,10 від 05.01.2026.

Отже, наведені вище докази в їх сукупності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9а ПДР України.

З таким висновком судом першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

При цьому, доводи сторони захисту про те, що жодна виявлена ознака у водія ОСОБА_1 відеозаписом не підтверджена, апеляційним судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В свою чергу, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У відповідності до п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначеними в п. 4 Розділу І Інструкціє є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції, передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Згідно п. 12 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що в ході спілкування з ОСОБА_1 , працівниками патрульної поліції вживалися відповідні заходи, направлені на перевірку наявності ознак сп`яніння, а саме, перевірялися пальці рук, свіжість подиху та зіниці очей. Після проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат якого виявився негативним, працівники патрульної поліції зауважили, що зіниці очей ОСОБА_1 є розширеними, що не відповідає нормі, а тому запропонували йому також пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній погодився.

З наведеного слідує, що працівниками поліції належним чином виявлені ознаки сп`яніння у водія ОСОБА_1 . При цьому, оголошення такої ознаки як розширені зіниці очей після проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння, не спростовує сам по собі факт його керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Разом з тим, виявлення уповноваженими особами патрульної поліції ознак як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння не може розцінюватися як грубе порушення вимог Інструкції № 1452/735, оскільки така детальна перевірка перш за все направлена на забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, проходження водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння, результат якого виявився позитивним, лише підтверджує наявність раніше виявленої ознаки, на підставі якої ОСОБА_1 був направлений на проходження відповідного огляду.

Твердження захисника про порушення лікарем-наркологом порядку проведення огляду на стан сп`яніння, з тих підстав, що кількості відібраного біологічного матеріалу було недостатньо для проведення дослідження, апеляційним судом не приймаються, оскільки зазначена позиція сторони захисту є припущенням. Будь-яких доказів на підтвердження викладених доводів суду також надано не було. Більш того, як вбачається з відеозапису події, оцінку якому надано судом першої інстанції, після надання ОСОБА_1 біологічного матеріалу на дослідження, лікар не висловлював жодних зауважень щодо кількості такого матеріалу. Перебуваючи в закладі охорони здоров`я, водій на вимогу лікаря здав біологічний матеріал (сечу). У ході спілкування, ОСОБА_1 також повідомив, що нещодавно вживав марихуану. За результатом проходження огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Стосовно доводів апелянта про те, що процедура огляду не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, результати огляду слід визнати недійсними, апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд звертає увагу, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі визначена Розділом ІІІ Інструкції № 1452/735, відповідно до якого огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковування, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча тощо.

Тобто, огляд водія на визначення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів на вміст наркотичного засобу.

При цьому, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП вид та кількість наркотичних речовин в організмі особи значення не має.

Відповідно до змісту відеозапису, ОСОБА_1 проходив огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі за допомогою комбінованого тесту на наркотики шляхом відбору біологічного середовища (сечі), за результатами якого встановлено позитивний результат.

Як вже було зазначено, провина ОСОБА_1 , серед іншого, підтверджується дослідженими судом першої інстанції актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 33 від 05.01.2026 року, з якого слідує, що 05.01.2026 року о 02 годині 45 хвилин лікарем був проведений огляд ОСОБА_1 , за результатом якого встановлено, що останній перебуває в стані наркотичного сп`яніння; результатом імунохроматографічного дослідження № 53 від 05.01.2026 року, яким встановлено, що в результаті дослідження біологічного матеріалу ОСОБА_1 встановлений позитивний результат на стан наркотичного сп`яніння (марихуана, амфетамін, метамфетамін); результатом аналізу № 9,10 токсикологічних досліджень від 06.01.2026 року (дата взяття біоматеріалу 05.01.2026 року), з якого встановлено, що при дослідженні біологічного мета ріалу (сечі) ОСОБА_1 методом хроматографії встановлений позитивний результат на вміст наркотичних засобів.

При цьому, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння є належним доказом, оскільки він був отриманий з додержанням процесуальної процедури, не суперечить фактичним обставинам справи та іншим доказам у справі.

ОСОБА_1 був ознайомлений з результатом огляду та підписав висновок без жодних письмових зауважень щодо фальсифікації процедури чи некоректності дій персоналу. Відповідно до п. 14 Порядку № 1103 висновок щодо результатів медичного огляду може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 не скористався таким правом, висновок і дії медичних працівників не оскаржив, а тому підстави для визнання висновку № 33 від 05 січня 2026 року недійсним або недопустимим доказом відсутні.

Доказів, які б спростовували обставини, викладені у висновку № 33 від 05.01.2026 року щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, до суду не надано, рівно як і не подано доказів його оскарження чи визнання недійсним з підстав неповноти або неправильності.

Відсутність у матеріалах справи результатів дослідження методом хромато-мас-спектрометрії не є безумовною підставою для визнання результатів імунохроматографічного та хроматографічного аналізів недопустимими за умови, що вони проведені закладом охорони здоров`я з дотриманням вимог Інструкції № 1452/735 та інших нормативних актів, що регулюють порядок медичного огляду на стан сп`яніння.

Суд вважає, що допустимість доказів залежить не від обраного методу дослідження, а від дотримання встановленої процедури їх отримання, належної компетенції суб`єкта дослідження та оцінки цих результатів у сукупності з іншими доказами, зокрема клінічними ознаками сп`яніння та даними медичного огляду.

Отже, результати токсикологічних досліджень, отримані згідно з чинним порядком, у поєднанні з іншими доказами є належними та допустимими. Відсутність підтвердження методом хромато-мас-спектрометрії сама по собі не нівелює доказового значення таких досліджень і не свідчить про їх недопустимість.

Таким чином, результати імунохроматографічного (CITO TEST) та хроматографічного досліджень, проведених у межах вимог Інструкції № 1452/735, у сукупності з клінічними ознаками та даними медичного огляду є достатніми доказами стану наркотичного сп`яніння.

З наведеного слідує, що доводи апеляційної скарги, що огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я проведено з порушенням вимог Інструкції № 1452/735 і він підлягає визнанню недійсним через відсутність у матеріалах справи результатів підтверджувального лабораторного дослідження (газової та рідинної хромато-мас-спектрометрії), є безпідставними та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки висновок № 33 від 05.01.2026 року складений у встановленому законом порядку уповноваженим закладом охорони здоров`я і є належним та допустимим доказом у справі.

З огляду на викладене, суд дослідив всі докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятим судом першої інстанції рішенням, проте висновків суду не спростовують.

Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги адвоката Гребнєва І.І. про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

У апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без врахування всіх фактичних обставин справи.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, встановлено не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича – залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Клименко